8. Вкажіть правильну відповідь

Метою соціального захисту є:

1. надання кожному членові суспільства, незалежно від соціального походження, національної або расової приналежності, можливості вільно розвиватися, реалізувати свої здібності;

2. підтримання стабільності в суспільстві;

3. попередження соціальної напруженості, яка виникає у зв’язку з майновою, расовою, культурною, соціальною нерівністю, знаходить вияв у страйках, актах громадянської непокори, сутичках між окремими групами населення;

4. усі відповіді правильні.

9. Вкажіть правильну відповідь

Термін “соціальне забезпечення” закріплений у:

1. Законі України “Про пенсійне забезпечення”;

2. “Основах законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”;

3. Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права;

4. Загальній декларації прав людини.

10. Вкажіть правильну відповідь

Соціальне забезпечення – це:

1. Діяльність державних органів, щодо захисту осіб, які зазнали соціального ризику;

2. Система правоохоронних норм, установлених державою, які регулюють пенсійні та деякі інші відносини щодо забезпечення літніх громадян та в разі непрацездатності;

3. Форма матеріального забезпечення непрацездатних громадян;

4. Організаційно-правова діяльність держави щодо матеріального забезпечення, соціального утримання, обслуговування, надання медичної допомоги за рахунок спеціально створених фінансових джерел осіб, що зазнали соціального ризику, внаслідок якого втратили здоровя чи засоби для існування і не можуть матеріально забезпечити себе та своїх утриманців.

11. Вкажіть правильну відповідь

Право соціального забезпечення – це:

1. система правових норм, встановлених державою, що регулюють порядок надання державної соціальної допомоги;

2. система правових норм, установлених державою, що регулюють соціальне страхування, пенсійні та деякі інші відносини щодо забезпечення громадян у разі непрацездатності;

3. система правових норм, встановлених державою, що регулюють відносини щодо забезпечення громадян, які зазнали соціального ризику.

12. Вкажіть правильну відповідь

Право осіб на соціальне забезпечення закріплено в Конституції України у наступних статтях:

1. 2; 112.

2. 46; 92.

3. 15; 86.

4. 1; 100.

13. Вкажіть правильну відповідь

Метою соціального забезпечення є:

1. забезпечення рівня життя непрацездатних громадян, не нижчого від прожиткового мінімуму, встановленого державою;

2. забезпечення страхуванням на випадок безробіття;

3. виплата соціальної допомоги;

4. забезпечення рівня життя непрацездатних громадян належним чином.

14. Вкажіть правильну відповідь

Метод права соціального забезпечення визначається як сукупність наступних способів юридичного впливу на суспільні відносини:

1. дозвіл, наказ;

2. юридична рівність, влада і підпорядкування, заборона;

3. усі вищезазначені способи;

4. інший варіант.

Методичні вказівки до вивчення питань теми №1

Слід зазначити, що соціальне забезпечення визначається як система суспільних відносин для створення завдяки мережі соціального страхування, бюджету та іншого фінансування достатніх умов для життя і діяльності осіб, які з незалежних від них обставин втратили засоби для існування. Тобто, соціальне забезпечення – це не тільки заходи держави як основного соціального гаранта, спрямовані на матеріальну допомогу непрацездатним, хворим, інвалідам, безробітним тощо, а й створення спеціальної мережі соціального страхування з метою мобілізації коштів (страхових внесків) роботодавців, найманих осіб для забезпечення гарантій соціального захисту громадян.

При вивченні курсу слід зазначити, що право на соціальне забезпечення є одним з найважливіших конституційних прав громадян України. Ст. 1 основного закону нашої держави проголошує Україну суверенною, незалежною, демократичною, соціальною та правовою державою. При цьому наголошується, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Другий розділ Конституції України проголошує основні права і свободи людини та громадянина, утому числі й у соціальній сфері. При цьому ст.. 22 Основного Закону наголошує, що всі права, свободи, закріплені в Конституції, не є вичерпними, а здійснення їх гарантується державою. Конституція України проголошує, наприклад, право громадян на безпечне і здорове довкілля; забезпечує гарантії соціального захисту права на освіту, на захист прав шляхом звернення до суду, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, до відповідних міжнародних судових установ чи до інших органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна; захищає найманих працівників, гарантуючи їм 40-годинний робочий тиждень та мінімальний розмір оплати праці, особам, що втратили роботу і не можуть самостійно працевлаштуватися, держава сприяє пошуку підхожої роботи і на період безробіття гарантує виплату допомоги по безробіттю; громадянам, які досягли похилого віку або з інших причин (хвороба, каліцтво) втратили працездатність, держава зобов’язується забезпечити виплату пенсій чи надання інших соціальних пільг для неімущих та непрацездатних та ін.

Концепцією соціального забезпечення населення України, схваленою постановою Верховної Ради України від 21.12.93р., закладаються основи правової і нормативної бази соціального забезпечення населення щодо реалізації прав громадян на працю і на допомогу по безробіттю, оплати праці та мінімального розміру заробітної плати, підтримання життєвого рівня населення шляхом перегляду мінімальних розмірів основних соціальних гарантій в умовах зростання цін на споживчі товари і послуги, надання державної допомоги, пільг та інших видів соціальної підтримки малозабезпеченим громадянам і сім'ям, які виховують дітей, матеріального забезпечення у разі досягнення пенсійного віку, тимчасової чи постійної втрати працездатності, втрати годувальника тощо.

Предмет права соціального забезпечення складають відносини щодо соціального захисту, відносини соціального забезпечення, соціально-страхові відносини та відносини, пов’язані із встановленням юридичних фактів, що є підставою для реалізації особою права на соціальне забезпечення (процедурні відносини).

Стосовно методу правового регулювання суспільних відносин, в теорії права виділяють два основних методи: диспозитивний та імперативний. Перший (децентралізований) метод передбачає взаємну координацію цілей та інтересів учасників суспільних відносин. Імперативний (централізований) метод регулювання суспільних відносин базується на субординації учасників цих відносин. Завдяки йому регулюються відносини, у яких пріоритетними визнано загально соціальні інтереси. Держава наділяє учасників відносин владними повноваженнями, які вони використовують в інтересах усього суспільства. Відповідно, методом права соціального забезпечення є імперативний метод .

Система права соціального забезпечення – це зумовлена характером суспільно-забезпечувальних та пов’язаних з ними відносин внутрішня структура галузі права, яка виражається в розподілі всіх норм за правовими інститутами, що залежно від їх значимості формують Загальну та Спеціальну частини. Склад Загальної частини формують ті правові інститути, які відображають специфіку галузі права і мають визначальне значення для більшості інститутів Спеціальної частини. Такими є зокрема інститут, що визначає сферу дії та об’єкт правового регулювання; інститут правосуб’єктності учасників правових відносин; інститут державних соціальних стандартів та соціальних гарантій; інститут соціальних ризиків; інститут, що визначає принципи права соціального забезпечення; інститут загальнообов’язкового соціального страхування; інститут оформлення реалізації права на соціальне забезпечення (процедурні норми).

Спеціальна частина права соціального забезпечення є менш сформованою. До її складу входять інститут страхових та державних пенсій, інститут страхових та державних допомог, інститут соціальних пільг та соціального обслуговування.

Слід звернути увагу, що крім системи права соціального забезпечення як галузі права, розрізняють також систему науки права соціального забезпечення та систему навчальної дисципліни: «Право соціального забезпечення». Існує також поняття «система законодавства щодо соціального забезпечення», яка на відміну від системи галузі права, є сукупністю взаємопов’язаних між собою нормативно-правових актів, покликаних забезпечити певну сферу суспільних відносин.

Для більш глибшого зрозуміння права соціального забезпечення, необхідно ознайомитись з теорією соціальної держави з її орієнтацією на розвиток людини, створення для неї гідних умов для життя дістали своє закріплення в нормах Загальної Декларації прав людини, схваленій Генеральною Асамблеєю ООН у грудні 1948 року. У ній, зокрема, наголошується, що всі люди народжуються вільними та рівними у своїй гідності і кожна людина повинна мати усі права і свободи, проголошені у Декларації, без будь-яких обмежень. Такими правами є, зокрема, визначені у ст.. 6 Декларації економічні, соціальні та культурні права людини, у тому числі і право на соціальне забезпечення, на працю і вільний вибір роботи, на життєвий рівень, необхідний для підтримки здоров’я і благополуччя, на освіту, на участь у культурному житті тощо. Ці ж права пізніше були відтворені й у інших важливих міжнародно-правових актах світового та європейського рівня: Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права (ООН, 1966), Європейській соціальній хартії (Рада Європи, 1961), Переглянутій соціальній хартії (Рада Європи, 1996).