IV. Практичне завдання:

• Охарактеризуйте загальні засади державної політики щодо державної допомоги сім'ям з дітьми. Назвіть основні законодавчі акти у цій сфері.

• На які категорії осіб поширюється Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"? Що спільного та відмінного між цими категоріями населення?

• Проаналізуйте умови та порядок призначення допомоги по вагітності і пологах. В яких розмірах призначається ця допомога? Зверніть увагу на про­цедурні аспекти.

• Охарактеризуйте правові аспекти призначення одноразової допомоги при народженні дитини. В якому акті визначено розмір такої допомоги? Чи від­різняється порядок визначення та розмір такої допомоги в рамках загально­обов'язкового державного соціального страхування?

• Які суб'єкти мають право на призначення допомоги по догляду за дити­ною до досягнення нею трирічного віку? В якому розмірі та за яких умов при­значається ця допомога?

• Проаналізуйте правовий механізм допомоги на дітей одиноким матерям.

• Що нового в законодавстві щодо умов та розміру соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам?

• Охарактеризуйте систему заходів соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Назвіть законодавчі акти, визначте основні терміно-поняття, умови соціального захисту.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ТЕМИ №16

Державні соціальні допомоги порівняно новий вид со­ціального забезпечення. їх поява зумовлена необхідністю по­долання ряду негативних наслідків переходу економіки до ринкових відносин.

На відміну від страхових допомог державні соціальні до­помоги фінансуються за рахунок коштів Державного або міс­цевих бюджетів. Вони надаються з метою матеріальної під­тримки осіб, доходи яких є нижчими від прожиткового рівня, або частково компенсують витрати, що їх понесла осо­ба у зв'язку з настанням соціального ризику чи необхідністю оплати комунальних послуг. Компенсаційний характер дер­жавних соціальних допомог дозволив деяким авторам зроби­ти навіть висновок про наявність окремого виду соціального забезпечення — компенсаційних виплат¹. І. В. Гущин, крім того, зазначає, що компенсаційні виплати існують або самос­тійно, або як додаток до соціальних допомог, і поділяє їх на допомоги для компенсації втраченого заробітку та для ком­пенсації додаткових витрат і матеріальної підтримки

Такий підхід до визначення юридичної природи держав­них соціальних допомог не можна вважати достатньо обґрун­тованим. Адже всі державні допомоги тієї чи іншої мірою ма­ють компенсаційний характер. Компенсаційними за своєю сутністю є, наприклад, і страхові пенсії, однак ця обставина ще не дає підстав зараховувати їх до компенсаційних виплат.

Державні соціальні допомоги не пов'язані із загально­обов'язковим державним соціальним страхуванням. Вони мають так званий адресний характер і їх розмір зазвичай ви­значається як різниця між доходами громадянина або його сім'ї і прожитковим мінімумом, встановленим на відпо­відний період. У деяких випадках розмір допомоги може встановлюватися у твердій сумі або у відсотковому значенні до величини прожиткового мінімуму. Право на державні соціальні допомоги мають громадяни, які не застраховані у системі загальнообов'язкового соціального страхування, а також особи, що хоч і є застрахованими, але їхні доходи вна­слідок об'єктивних причин знизилися нижче за прожитко­вий мінімум.

Вважається, що державні допомоги надаються лише з ме­тою підтримки малозабезпечених¹. Однак це не зовсім пра­вильно, оскільки такі допомоги можуть призначатися, крім малозабезпечених, також особам, які не належать до цієї ка­тегорії. Суб'єктом їх отримання може бути, наприклад, сім'я з дітьми, якщо мати або батько не застраховані у системі за­гальнообов'язкового державного соціального страхування.

У навчальній літературі до державних допомог іноді зара­ховують ще й грошові виплати, а також послуги і натураль­ну допомогу². Такий підхід видається не зовсім логічним, оскільки допомога може бути як натуральною, так і грошо­вою. Пенсії, наприклад, теж є грошовими виплатами, але не

вважаються допомогами. Послуги та пільги належать до інших видів соціального забезпечення. Вони мають зовсім іншу юридичну природу і самостійне правове регулювання. Державним допомогам притаманні такі ознаки:

1. вони мають аліментарний характер, оскільки признача­ються безоплатно і не пов'язані з трудовою діяльністю особи чи сплатою нею страхових внесків;

2. основним джерелом їх виплати є кошти Державного чи місцевого бюджетів. Переважно для виплати цих допомог кошти надходять у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів;

3. перелік категорій осіб, які мають право на такі допомо­ги, визначається законами України;

4. вони надаються з метою матеріальної підтримки мало­забезпечених або для компенсації (часткової чи повної) вит­рат, які понесені у зв'язку з настанням соціального ризику;

5. розмір допомог, як правило, співвідноситься з величи­ною прожиткового мінімуму або з гарантованим рівнем за­безпечення такого мінімуму;

6. їх призначення має так званий адресний характер.

З урахуванням усіх наведених ознак можемо визначити державні соціальні допомоги як грошові одноразові або періодичні соціальні виплати, що не залежать від поперед­ньої трудової діяльності і надаються у випадках та на умо­вах, передбачених чинним законодавством з метою підтрим­ки малозабезпечених осіб, а також компенсації додаткових витрат, які були понесені ними при настанні соціального ри­зику за рахунок коштів Державного чи місцевих бюджетів.

При характеристиці державних соціальних допомог най­частіше використовується їх поділ залежно від соціальних ризиків, що лежать в основі виникнення права на них. Тому найбільш поширеними видами є:

1. державні соціальні допомоги особам, які не мають пра­ва на пенсію, та інвалідам;

2. допомоги малозабезпеченим;

3. допомоги дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства;

4. допомоги на догляд за інвалідами внаслідок психічного захворювання;

5. державні допомоги сім'ям з дітьми;

6. субсидії на оплату житлово-комунальних послуг;

7. державна допомога на поховання;

8. інші види допомог.

Джерела, рекомендовані до заняття

1. Иванова Р. И., Тарасова В. А. Пособия по соціальному обеспечению. — М.: Юрид. лит. — 1997.

2. Статків Б. І. Юридичні факти в праві про допомоги / Проблеми права: науково-практичний збірник. — Вип. 1. — Чернігів: Юрист, 1997. — С. 22-42.

3. Стичинський Б. Соціальний захист громадян: проблеми І гарантії // Право України. — 1993.

4. Мачульская Е. Е„ Горбачева М. А Право соціального обеспечения: Учебное

5. Пособи едля ВУЗов. — 2001. — С. 230.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ

1. Конституція України. — Ст. 51, 52.

2. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії: Закон України від 5 жовтня 2000 р. № 2017-111 // Офіційний вісник України. — 2000. — № 44. — Ст. 1876.

3. Про прожитковий мінімум: Закон України від 15 липня 1999 p. № 966-XTV // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 38. — Ст. 348.

4. Про соціальну роботу з дітьми та молоддю: Закон України від 21 червня 2001 р. № 2558-ІИ // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — М 42. — Ст. 213.

5. Про державну допомогу сім'ям з дітьми: Закон України від 21 листопада 1992 р. (в ред. Закону від 22 березня 2001 р.) // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 20. — Ст. 102.

6. Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей -сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: Закон України від 13 січня 2005 р. // Голос України. — 2005. — 8 лютого.

7. Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інва-лідам: Закон України від 16 листопада 2000 р. № 2109-ІП // Відомості Верхов­ної Ради України. — 2001. — № 1. — Ст. 2.

8. Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матері­ального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклуван­ня: пост. Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1994 р. № 226 (зі змін, і доп.).

9. Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми: Затв. пост. Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751 (зі змін, і доп.).

10. Порядок надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам: Затв. спільним наказом Міністерства фінансів та Міністер­ства охорони здоров'я від 30 квітня 2002 р. № 226/293/169.

11. Закон України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» від 18 травня 2004 р. // Офіційний вісник України. — 2004. — № 24. — Ст. 1579.

ТЕМА № 17 СОЦІАЛЬНІ ПІЛЬГИ

Семінар – 2 години

І. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ:

1. Поняття та ознаки соціальних пільг, їх класифікація.

2. Пільги на житлово-комунальні послуги.

3. Медико-реабілітаційні соціальні пільги.

4. Пільги у сфері транспортного обслуговування населення.

5. Соціально-трудові та соціально-побутові пільги.

ІІ. ПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ У ФОРМІ ОПИТУВАННЯ

ІІІ. ПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ У ФОРМІ НАПИАННЯ РЕФЕРАТІВ

Теми рефератів

1. Соціальні пільги за законодавством України: поняття, види та загальна характеристика.

2. Соціальний захист інвалідів за законодавством України.

3. Соціальний захист ветеранів праці та осіб похилого віку: національна та зарубіжна юридична практика.

4. Соціальний захист ветеранів війни та осіб, які постраждали від нацист­ських переслідувань.

5. Соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської ка­тастрофи.