- •1. Виникнення і розвиток політичної економії
- •2. Предмет та об'єкт політичної економії
- •3. Функції політичної економії
- •4. Методи економічного дослідження
- •2. Функціонально-історичні типи економічних систем
- •3. Перехідні економічні системи
- •2. Економічні потреби та економічні блага
- •3. Економічні ресурси
- •4. Типи виробничих систем
- •Тема 4.Виробничпа система: трансформація постійних ресурсів в продукти. Крива виробничих можливостей.
- •Повна зайнятість і повний обсяг виробництва.
- •2. Крива виробничих можливостей
- •3. Закон зростання альтернативної вартості
- •3. Вибір положення на кривій виробничих можливостей як фактор економічного зростання
- •4. Виробнича функція
- •2. Функції конкурентної ринкової системи
- •2.1. Економічна функція
- •2.2. Організаційні функції
- •3. Схема кругообігу ресурсів, продуктів і доходу в конкурентній ринковій економічній системі
- •4. Ефективність функціонування конкурентної ринкової системи
- •4.1. Ознаки ринку чистої конкуренції
- •2. 2.Індивідуальний та ринковий попит
- •3. Нецінові фактори зміни попиту
- •4. Пропозиція, фактори формування пропозиції, закон пропозиції.
- •5. Нецінові фактори зміни пропозиції.
- •6. Попит і пропозиція: ринкова рівновага
- •7. Зміна попиту і пропозиції та їх вплив на ціну і кількість продукції
- •2. Ефективність функціонування монополістичних систем
- •Змістовний модуль 3. Змішана ринкова система. Лекція 9. Змішана ринкова система: поняття, структура, типи і тенденції розвитку
- •2. Структура змішаної економічної системи
- •3. Змішана економічні система і соціально-політична система суспільства
- •Висновки
- •Лекція 10. Державний сектор змішаної ринкової економіки
- •1.Економічні функції держави у змішаних економічних системах
- •2. Державний перерозподіл доходів у змішаних економічних системах
- •3. Державний перерозподіл ресурсів у змішаних економічних системах
- •3.1.Перерозподіл ресурсів між приватним і суспільним секторами економіки
- •3.3. Механізми формування витрат та вигод переливу
- •Висновки
- •Лекція 11. Приватний сектор змішаної економічної системи
- •1. Поняття і структура приватного сектора змішаної економічної системи
- •2. Економічні функції домогосподарств
- •3. Фірми як підсистема приватного сектора змішаної економічної системи
- •4. Модель кругообігу ресурсів, продуктів і доходу у змішаних економічних системах
- •Змістовний модуль 4. Фінансова система Лекція 12. Капітал: структура, продуктивність. Інвестиції капіталоутворення
- •1.Поняття капіталу та його форми
- •2. Структура капіталу та його оборот
- •3. Продуктивність капіталу
- •4. Інвестиції та капіталоутворення
- •Висновки
- •1.Гроші, природа грошей
- •2. Функції грошей
- •3. Грошова система, типи грошових систем
- •4. Номінальна та реальна вартість грошей
- •Висновки
- •1. Основні види грошової пропозиції.
- •2. Основні формули (агрегати) грошей
- •3. Кількісне рівняння обміну. Грошова пропозиція і процентна ставка
- •4. Попит на гроші та його структура
- •5. Рівновага на грошовому ринку. Рівноважна процентна ставка. Регулювання грошової маси
- •Висновки
- •Суть і функції фінансів
- •2.Характеристика фінансових відносин. Форми фінансових відносин в економіці.
- •3.Суть, структура, доходи і видатки фінансової системи. Фінансова політика.
- •4.Податки і податкова система
- •Висновки
- •1. Зовнішньоекономічні зв'язки та їх форми
- •2. Сутність інтеграції, її види
- •3. Процеси інтеграції у Європі
- •4. Перспективи реформування економіки України та її інтеграція у світову економічну систему
- •Висновки
- •Лекція 17. Світовий ринок, його структура, основні тенденції розвитку
- •1.Світова торгівля. Теорія порівняльних переваг та її розвиток.
- •2. Основні тенденції розвитку світового ринку
- •3. Структура світового ринку
- •Висновки
5. Рівновага на грошовому ринку. Рівноважна процентна ставка. Регулювання грошової маси
Грошовий ринок об'єднує і грошовий попит, і грошову пропозицію, дає можливість визначити рівноважну процентну ставку.
Рівноважна процентна ставка визначається попитом на гроші та їх пропозицією. За рівноважної процентної ставки населення бажає володіти кількістю грошей, яка дорівнює пропозиції грошей, що визначена керівною кредитно-грошовою установою (Національний банк країни).
Розглядаючи регулювання грошової маси в обігу, слід виділити поняття дешевих і дорогих грошей.
Якщо, наприклад, економіка увійшла у фазу спаду і зросло безробіття, то тоді керівна грошово-кредитна установа (Національний банк) ухвалює рішення про збільшення пропозиції грошей для того, щоб стимулювати сукупний попит. Виникає необхідність залучення незайнятих ресурсів. Щоб збільшити пропозицію грошей, необхідно збільшити надлишкові резерви комерційних банків. Мова йде про проведення політики дешевих грошей.
У зв'язку з цим Національний банк проводить систему таких заходів:
- купівля державних цінних паперів у банків та населення на відкритому ринку;
- зниження чинної норми резервування. Норма резервування - це встановлений відсоток депозитних зобов'язань, який комерційний банк повинен тримати як депозити у Національному банку або як готівку в касі. Збільшення норми резервування збільшує величину обов'язкових резервів, що їх повинні зберігати банки. Банки або втрачають надлишкові резерви, що зменшує їхню здатність до створення грошей через надання позик, або змушені через недостатність резервів скорочувати чекові вклади і, отже, пропозицію грошей.
- зниження облікової ставки. Облікова ставка дорівнює величині проценту, який отримує національний банк за надані комерційним банком позики.
Вищевказані заходи збільшують надлишкові резерви комерційної банківської системи. Оскільки надлишкові резерви є тією основою, на якій комерційні банки можуть збільшувати пропозицію грошей через кредитування, пропозиція грошей в країні зростає. Збільшення пропозиції грошей знизить процентну ставку - плату за використання грошей, взятих у позику. Зниження процентної ставки викличе зростання інвестицій, збільшення сукупного попиту і рівноважного ВВП.
Отже, метою політики дешевих грошей є зробити кредит дешевшим і доступнішим, щоб збільшити сукупний попит і зайнятість.
Якщо ж в економіці існують надмірні видатки, це може викликати інфляційну спіраль. Тому потрібно проводити політику дорогих грошей, яка включає систему таких заходів:
- продаж державних цінних паперів депозитним установам та населенню на відкритому ринку;
- збільшення норми резервування;
- підвищення облікової ставки.
Банки виявлять, в результаті, що їхні резерви недостатні, щоб відповідати чинній нормі резервування, їм потрібно зменшити свої поточні рахунки, утримуючись від надання нових позик в міру того, як старі надані позики повертаються. Це скоротить пропозицію грошей і підвищить процентну ставку. Вища процентна ставка зменшить інвестиції, а отже, скоротить сукупний попит і стримуватиме інфляцію попиту.
Отже, метою політики дорогих грошей є зробити кредит дорожчим і менш доступнішим, щоб зменшити сукупний попит і зайнятість.
Політика дорогих грошей доцільна тоді, коли економіка перебуває на рівні повної зайнятості і страждає від інфляції попиту. Ця політика буде недоречною, якщо в економіці існує значне циклічне безробіття. Основним наслідком такої політики було б зменшення реального обсягу виробництва та зростання безробіття.
Мета монетарної політики - допомогти економіці досягти такого загального обсягу виробництва, що характеризується повною зайнятістю та відсутністю інфляції. Інструменти монетарної політики:
- операції на відкритому ринку;
- зміна норми резервування;
- зміна облікової ставки.
Монетарна політика має свої переваги і їй властиві також певні обмеження. Переваги монетарної політики у її гнучкості та політичній прийнятності. Вона успішно використовується і для зменшення високої інфляції, і для виведення економіки зі спаду. Монетарна політика розглядається сьогодні, як важливий інструмент стабілізації економіки. Разом з тим, їй притаманні певні обмеження та проблеми. Так, фінансові нововведення та глобальні обставини ускладнюють проведення монетарної політики і роблять її впливи менш визначеними. Зумовлені нею зміни пропозиції грошей можуть частково нейтралізуватися змінами швидкості обігу грошей. Зміни процентних ставок, зумовлені монетарною політикою, змінюють величину доходу, який отримують позикодавці у вигляді процента, що змінює видатки частини людей у протилежному напрямі порівняно з тим, якого прагнули творці монетарної політики.