2. Основні формули (агрегати) грошей

Прийнято виділяти:

• Вузьку формулу пропозиції грошей М1, що складається з двох компонентів:

1) готівка, тобто монети і паперові гроші, що перебувають в обігу та є зобов'язанням держави та державних органів.

2) усі чекові або поточні вклади, тобто вклади у комерційних банках та ощадних установах, на які можна виписати чеки. Поточні рахунки - це зобов'язання комерційних банків та ощадних установ.

Гроші МІ = готівка + чекові депозити

• Широку формулу грошей М2 -"майже гроші". До них належать такі високоліквідні фінансові активи, як нечекові заощаджувальні рахунки, строкові вклади та короткострокові державні цінні папери. Їх можна легко і без ризику фінансових втрат перетворити у готівку або чекові депозити. Ці рахунки, що приносять процент, пропонують банки та ощадні установи, які об'єднують індивідуальні вклади для купівлі різноманітних короткострокових цінних паперів, вони мають мінімальні вимоги до залишків і обмежень щодо того, як часто можна вилучати кошти. Строкові вклади є доступними вкладникові тільки після закінчення вказаного строку; хоча вони мають дещо меншу ліквідність, ніж нечекові заощаджувальні рахунки, їх можна перетворити у готівку або перемістити чекові рахунки після завершення строку.

Гроші М2 = М1 + нечекові заощаджувальні вклади+депозитні рахунки грошового ринку + дрібні строкові вклади + індивідуальні залишки взаємних фондів грошового ринку. Всі ці компоненти, що додаються до М1, можна швидко і без втрат вартості перетворити у готівку та чекові вклади.

• Гіпершироку формулу грошей МЗ. Це визначення грошей враховує те, що великі строкові депозити, якими володіють фірми у вигляді сертифікатів депозитів, також легко перетворюються у чекові вклади. Додавши ці великі строкові депозити до М2, отримуємо ще ширше визначення грошей.

МЗ = М1+М2 + великі строкові депозити

Величина грошової пропозиції залежить від трьох основних факторів:

- від кількості виготовлених протягом певного часу товарів та послуг;

- від товарних цін;

- від швидкості обігу однієї грошової одиниці. Чим більша швидкість її обігу, тим менше грошей потрібно для обслуговування товарного обігу.

3. Кількісне рівняння обміну. Грошова пропозиція і процентна ставка

Швидкість обігу грошей за рік - кількість обертів грошової маси за рік, де кожен оберт обслуговує витрати доходів. Тому можна сказати, що швидкість обігу грошей - це також швидкість обігу доходу.

Величина грошової пропозиції залежить: від кількості виготовлених протягом цепного часу товарів та послуг; від товарних цін; від швидкості обігу грошової одиниці. Зв'язок між цими величинами показується через кількісне рівняння обміну.

Вважається, що грошова пропозиція не пов'язана зі ставкою процента, або зв'язок між ними є дуже і дуже слабким.

Слід зазначити, що процент не є "ціною" грошей у звичайному розумінні.

Процент показує, який дохід отримує людина, яка вклала свої гроші у засоби (активи), що приносять проценти.

Пропозиція грошей пов'язана з діяльністю Центрального (Національного)банку, який безпосередньо керує значною частиною грошової маси, оскільки він контролює грошову емісію. Отже, об'єм грошей залежить не від процента, а від політичних рішень.

На грошову масу впливає діяльність комерційних банків. Банки дають гроші в кредит. Потім зростає загальний об'єм вкладів населення в банках. Банки можуть видавати більше кредитів. Грошова маса збільшується. Таким способом банки можуть "створювати " гроші, почавши експансію видачі кредитів. Однак, Центральний банк різними методами встановлює границі, в яких банки можуть розширювати кредитування. Один з методів - це політика "норми мінімальних резервів ". Якщо норма мінімальних резервів збільшується, то банки уже не можуть видавати так багато кредитів, як раніше. В результаті зменшується і грошова маса. Якщо норма мінімальних резервів знижується, то зростає грошова м'яса. Змінює норму мінімальних резервів Центральний банк. І ці зміни грошової маси також не залежать від процента.

Центральний банк може впливати на грошову масу шляхом купівлі-продажу цінних паперів, так званих "операційна відкритому ринку ". Коли Центральний банк викуповує облігації у населення, він розраховується грішми. Тим самим на ринок поступає більше грошей, і грошова маса збільшується. Коли Центральний банк продає облігації населенню, гроші забираються з ринку у Центральний банк.