2.4.3. Вихідні дані, потрібні для розробки технологічних процесів складання

Вихідними даними для проектування технологічного процесу є: складальне креслення, що визначає конструкцію виробу або вузла; технічні умови приймання; розмір програмного завдання; строк виконання завдання.

Ступінь заглибленості розробки технологічного процесу складання залежить від типу виробництва і розміру програмного завдання. При великих розмірах випуску процес складання розробляють детально і з можливо повною диференціацією, а у разі незначних обсягів випуску обмежуються тільки загальною наміткою складальних операцій.

Розробку технологічного процесу складання слід починати з вивчення конструкції виробу та умов його роботи, а отже, технічних умов його приймання. Вивчення конструкції треба поєднувати з технологічним контролем складального креслення.

Складальне креслення повинно містити всі дані, які необхідні для виконання складання, а саме: проекції та розміри, що забезпечують швидке і повне засвоєння конструкції виробу; номери та специфікацію деталей і вузлів, що складають виріб; розміри, які необхідно додержувати під час складання; дані про вагу виробу; особливі технічні умови, що ставляться до виробу або вузла.

При відсутності тих чи інших даних вони повинні бути відповідно поповнені, а у разі помилок – виправлені конструкторським бюро. Можливі також пропозиції щодо конструктивних змін, що спрощують складання. Але такі зміни не повинні порушувати конструкції виробу в цілому і несприятливо впливати на його роботу.

Вивчення збираного виробу або вузла завершується збиранням технологічної схеми загального і вузлового складання. При наявності зразка виробу або вузла цей процес спрощується. У цьому разі послідовність складання може бути встановлена у процесі пробного розбирання виробу. Розбираючи зразок, складають технологічну схему розборки і одночасно записують її послідовний порядок. Проводячи складання у зворотному порядку, перевіряють правильність записів і вносять до них корективи. При відсутності зразка складання технологічних схем збирання і встановлення її послідовності є більш складним завданням.

2.4.4. Організаційні форми складання

У машинобудуванні складання за формою організації може бути стаціонарним і рухомим. При стаціонарному складанні виріб знаходиться на одному нерухомому робочому місті, до якого подаються всі деталі та вузли. Під час рухомого складання виріб переміщується від одного до іншого місця. На кожному робочому місці виконується постійно одна й та ж операція одним робітником або бригадою.

Стаціонарне складання застосовують в одиничному й серійному виробництві, а рухоме – в серійному, великосерійному і масовому. Стаціонарне загальне складання проводиться концентрованим або диференційним методом. При першому методі усе складання машини з окремих деталей виконують без розбивання на операції від початку до кінця однією бригадою. Цей метод, характерний для одиночного виробництва, потребує великих витрат часу на складання, не дозволяє спеціалізувати робітників на окремих операціях, потребує високої кваліфікації слюсарів-складальників і тому коштує дорого.

При диференційному методі процес складається з окремих операцій, кожна з яких виконується або окремими робітниками, або невеликою бригадою, що спеціалізується на даній операції. Цей метод, що використовується у серійному й масовому виробництві, дає більш високу продуктивність праці. Як часткову диференціацію складального процесу можна розглядати таку організацію складання, коли одна бригада виконує загальне складання машини з вузлів, попередньо зібраних іншими бригадами. Таким способом досягається деяке підвищення продуктивності праці у порівнянні з концентрованим методом і скорочення тривалості всього процесу складання.

Рухоме складання є диференційним і супроводжується у багатьох випадках детальним розподілом процесу на велику кількість дрібних операцій. У масовому і великосерійному виробництві застосовується в основному поточний метод стаціонарного або рухомого складання.

Поточне складання є прогресивним фактором і служить меті підвищення технологічної культури на всіх етапах виробничого процесу та росту продуктивності праці. Переваги поточного складання визначаються можливістю вести складання ширшим фронтом, скороченням міжопераційних заділів, спеціалізацією робочих місць і робітників, від яких вимагається в цьому разі менша кваліфікація. Впровадженням її досягається скорочення незавершеного виробництва, зниження трудомісткості складальних процесів за рахунок їх диференціації та кращої спеціалізації робітників-складальників. Разом з тим її впровадження пов’язано з виконанням певних вимог, які не обмежуються конвеєром або поточною складальною лінією, а розповсюджуються на усі попередні етапи виробничого процесу. При поточному складанні конструкція виробу повинна бути старанно відпрацьована і узгоджена з технічними умовами поточного виробництва. Повинно бути забезпечено безперервне, пов’язане з темпом складання, постачання лінії взаємозамінюваними деталями і вузлами виробу.

Стаціонарне поточне загальне складання застосовують при випуску великих, важких виробів, переміщення яких є утрудненим. Збираний виріб встановлюють на нерухомому стенді. До нього по черзі підходять бригади, кожна з яких виконує певну операцію і після її закінчення переходить до наступного стенду і на ньому виконує ту ж операцію з іншим примірником виробу.

При рухомому поточному складанні вироби звичайно знаходяться на конвеєрі і переміщуються безперервно або через певний проміжок часу. Для збирання складних виробів вимагається декілька конвеєрів: один – для загального, а інші – для вузлового складання.

Необхідною умовою безперервності процесу поточного складання є його ритмічність: процес повинен бути розбитий на операції, щоб тривалість її була рівною або кратною темпу випуску виробу з поточної лінії.

Поточне складання з переміщенням збираного об’єкта здійснюється наступними способами: з передачею об’єкта від одного робочого місця до іншого вручну (по верстаку, на візках, що переміщуються по безрейковому або рейковому шляху); за допомогою механічних транспортуючих пристроїв, що призначені для міжопераційних переміщень збираних біля них об’єктів; на конвеєрі з періодичним переміщенням (пластинчасті конвеєри, візки, ведомі по рейковому шляху замкнутим ланцюгом), на конвеєрі у період його зупинки; на безперервно рухомому конвеєрі, що переміщує збираний виріб з певною швидкістю, яка забезпечує можливість виконання складальних операцій протягом кожного робочого місця.

Механічна обробка деталей машин повинна забезпечувати додержання технологічних вимог поточного складання (взаємозамінюваності, регламентовані просторові відхилення елементів деталей та ін).

Таким чином, поточне складання є прогресивним і служить для підвищення технологічної культури на всіх етапах виробничого процесу та росту продуктивності праці.