- •Основи технології машинобудування
- •Модуль 1. Характеристика методів виготовлення деталей в машинобудуванні
- •Тема 1.1. Виробничі та технологічні процеси в машинобудуванні
- •1.1.1. Вироби та їх елементи
- •1.1.2. Технологічні схеми складання виробів і принципи їх побудови
- •1.1.3. Поняття виробничого і технологічного процесів
- •1.1.4. Елементи технологічного процесу механічної обробки
- •1.1.5. Типи виробництва та їх характеристики
- •1.1.6. Поточний метод організації робіт на машинобудівному підприємстві
- •1.1.7. Види та визначення припусків на механічну обробку деталей, оцінка їх впливу на розмір заготовки
- •1.1.8. Технологічні бази, їх класифікація та вибір
- •Тема 1.2. Стандартизація допустимих відхилень розмірів, форм і розміщення поверхонь. Система допусків та посадок типових з’єднань
- •1.2.1. Взаємозамінюваність і поняття про допуски й квалітети
- •1.2.2. Посадки деталей вузлів транспортних засобів і системи їхнього утворення
- •1.2.3. Вибір посадок для з’єднання елементів виробів
- •1.2.4. Відхилення форми деталей і розміщення поверхонь
- •1.2.5. Шорсткість поверхонь деталі, її оцінка та технологічні шляхи забезпечення
- •Запитання для самостійного контролю
- •Тема 1.3. Точність обробки в машинобудуванні
- •1.3.1. Методи точності механічної обробки для різних типів виробництва та їх характеристика
- •1.3.2. Шляхи забезпечення точності складальних робіт під час виробництва й ремонту виробів
- •1.3.3. Фактори, що впливають на точність обробки
- •1.3.4. Визначення поля розсіювання розмірів під час механічної обробки
- •1.3.5. Методи дослідження точності в машинобудуванні
- •1.3.6. Поняття про досягнуту та економічну точність
- •1.3.7. Шляхи підвищення точності механічної обробки
- •Запитання для самостійного контролю
- •Тема 1.4. Якість поверхонь деталей машин
- •1.4.1. Поняття про якість поверхонь
- •1.4.2. Оцінка якості поверхні елементів технічних систем
- •1.4.3. Вплив якості поверхні на експлуатаційні властивості деталей
- •1.4.4. Технологічні фактори, що впливають на шорсткість поверхні деталей
- •Тема 1.5. Технологічність конструкції технічного засобу
- •1.5.1. Основні положення про технологічність і конструктивне відпрацювання конструкції
- •1.5.2. Методика оцінки технологічності розробки
- •1.5.3. Технологічність конструкції деталей, обумовлена обробкою різанням
- •1.5.4. Відпрацювання технологічності конструкцій елементів виробів з урахуванням методів отримання заготовок
- •1.5.5. Вплив технологічності конструкції на її собівартість
- •Запитання для самостійного контролю
- •Модуль 2. Загальні принципи проектування технологічних процесів у машинобудуванні
- •Тема 2.1. Проектування технологічних процесів обробки деталей механічних засобів
- •2.1.1. Цільове призначення технологічних розробок
- •2.1.2. Вихідні дані для проектування технологічних процесів
- •2.1.3. Види технологічної документації
- •2.1.4. Загальна методика та послідовність проектування процесів виготовлення деталей
- •2.1.5. Вибір методу виготовлення заготовок
- •2.1.6. Вибір установлюваних баз і складання маршруту обробки деталей
- •2.1.7. Технологічний контроль робочої документації
- •2.1.8. Типізація технологічних процесів
- •2.1.9. Автоматизоване проектування
- •Тема 2.2. Техніко-економічні порівняння розроблювальних варіантів процесів механічної обробки
- •2.2.1. Поняття про технічні норми часу
- •2.2.2. Складові норм часу для різних типів виробництва
- •2.2.3. Методи нормування робіт
- •2.2.4. Спрощені способи розрахунку технічних норм часу
- •2.2.5. Собівартість деталі та методи її визначення
- •Запитання для самостійного контролю
- •Тема 2.3. Автоматизація технологічних процесів обробки заготовок
- •2.3.1. Цикл технологічної операції у процесі обробки заготовки різанням
- •2.3.2. Ступені автоматизації технологічних процесів
- •2.3.3. Продуктивність автоматичних ліній
- •2.3.4. Показники надійності автоматичних ліній
- •2.3.5. Промислові роботи
- •2.3.6. Управління технологічним обладнанням з використанням еом
- •Запитання для самостійного контролю
- •Тема 2.4. Проектування технологічних процесів складання вузлів транспортних засобів
- •2.4.1. Основні поняття термінології процесу складання
- •2.4.2. Технологічність виробу при складанні
- •2.4.3. Вихідні дані, потрібні для розробки технологічних процесів складання
- •2.4.4. Організаційні форми складання
- •2.4.5. Характеристика методів складання
- •2.4.6. Створення технологічних процесів складання
- •2.4.7. Особливості проектування автоматичного складання
- •2.4.8. Критерії оцінки запроектованих технологічних процесів складання
- •Запитання для самостійного контролю
2.3.5. Промислові роботи
Автоматичні лінії з жорстким зв’язком будують з використанням різних конвеєрів, талей, маніпуляторів і зворотних пристроїв. У гнучких автоматизованих лініях використовують автоматизовані транспортно-складські системи і автоматизована система інструментального забезпечення. Типовими допоміжними механізмами є конвеєри - підйомники, конвеєри - розподільники, маніпулятори завантаження заготовок на обробку та знімання оброблених, відвідні конвеєри, лоткові системи. Особливістю цих пристроїв є їх спеціалізація. Транспортно-завантажуючи механізми, що мають не більше двох-трьох ступенів свободи з простими рухами, працюють у єдиному циклі з технологічним обладнанням і конструктивно з ним зв’язані.
Маніпулятор – пристрій, що дистанційно управляється оператором і програмним пристроєм, який має робочий орган, призначений для імітації переміщень і робочих функцій кисті руки людини. У даний час заходять застосування транспортно - завантажуючі пристрої з великим числом ступенів свободи (шість і більше), які конструктивно не зв’язані з технологічним обладнанням і автоматично управляються за заданою програмою.
Промисловий робот – автоматична машина, що являє собою сукупність маніпулятора і перепрограмуючого пристрою управління для виконання у виробничому процесі рухомих і управляючих функцій, які заміняють аналогічні функції людини при переміщенні предмета виробництва та технологічної оснастки.
Маніпулятором промислового робота називається маніпулятор, що є виконуючим пристроєм або складовою частиною цього пристрою і оснащений приводами, а також пристроєм управління промислового робота. У порівнянні із спеціалізованими автоматичними пристроями автоматизація із застосуванням роботів не потребує тривалих строків впровадження та великих витрат на перепрограмування робота.
Накопичений досвід створення і застосування промислових роботів дозволяє визначити наступні найбільш раціональні області їх використання в машинобудуванні: при транспортуванні, завантаженні та розвантаженні заготовок і виробів; зміні інструменту та оснастки на технологічному обладнанні; для автоматизації процесів складування заготовок деталей і інструменту; а також процесів складання та розбирання складальних одиниць і виробів; при безпосередньому здійсненні ряду технологічних операцій.
У механічно-складальних цехах за допомогою промислових роботів можуть бути автоматизовані такі операції: установ на обробку та зняття деталі з верстата після обробки; очищення баз деталі й верстата; контроль правильності установи заготовки на верстаті; штабелювання деталей або тари; обслуговування автоматизованих складів; консервація та упаковка деталей.
Промисловий робот являє собою багатоцільовий пристрій, що характеризується гнучкістю і універсальністю виконання операцій. За ступенем універсальності та призначенню роботи розподіляють на універсальні, спеціалізовані, спеціальні.
Універсальні промислові роботи здатні виконувати кілька операцій при обслуговуванні обладнання різного технологічного призначення, у тому числі яке вимагає різнотипних прийомів обслуговування. Спеціалізовані промислові роботи призначені для виконання технологічних операцій одного виду (штабелювання, обслуговування автоматизованих складів і т. д.). Спеціальні роботи призначені для виконання якої-небудь однієї технологічної операції або робіт з певним типом деталей (обслуговують вузьку номенклатуру обладнання, обладнуються автоматичними системами або отримують команди з пульту управління верстата).
Технологічні можливості та конструкція промислового робота залежать від ряду основних параметрів: номінальної вантажопідйомності, числа ступенів рухомості, робочої зони, мобільності, швидкості руху, точності, позиціювання, компоновочної схеми, типу системи управління та приводу.
Під терміном «номінальна вантажопідйомність» розуміють найбільше значення маси предметів виробництва або технологічної оснастки, при якій гарантується їх захоплювання, витримування та забезпечення установлених значень експлуатаційних характеристик промислового робота. За цим показником роботи розподіляють на такі групи: надлегші – роботи номінальної вантажопідйомності до 10Н; легкі – до 10 - 100Н; середні – до 100-2000 Н; важкі – до 2000-10000 Н і надважкі – більше 10000 Н.
Відомо, що для переміщення та орієнтації заготовки в просторі необхідно мати шість ступенів свободи: переміщення уздовж осей X,Y і Z та обертання навколо цих осей. За числом ступенів рухомості промислові роботи підрозділяють наступним чином: з двома, трьома, чотирма і більше чотирьох ступенів.
По можливості переміщення промислові роботи розподіляють на стаціонарні й рухомі. Робоча зона – це простір, в якому може знаходитися робочий орган промислового робота при його функціюванні. Швидкість руху визначається найбільшими лінійними й кутовими швидкостями робочого органу. Звичайно лінійна швидкість не перевищує 1,5 м/с, кутова – 180о/с.
Похибка позиціонування робочого органу – відхилення положення робочого органу від заданого, що управляється програмою. Вона залежить від точності обробки: для високоточних робіт 0,1 мм, точних – від 0,1 мм до 1,0 мм, грубих – від 1,0 мм до 5,0 мм. Найбільш частіше застосовують роботи з похибкою позиціювання 0,2 – 0,3 мм.
Структурна схема визначає кінематичні й функціональні можливості робота. Вибір схеми маніпулятора залежить від технологічних особливостей обслуговуючого обладнання, числа обслуговуючих позицій і їх взаємного розміщення.
С истеми приводу (приводні пристрої) виконавчих механізмів маніпулятора можуть бути електричними, гідравлічними, пневматичними або комбінованими. Системи приводу керують рухами механічного робочого органу робота. Систему управління рухами робочого органу розміщують або безпосередньо в шарнірах, або в ланках робочого органу біля кожного шарніра.
Н
Рис. 2.2. – Схема
роботи промислового робота: 1 –
захоплювач;
2
– поворот; 3 – кочення;
4 – горизонтальне
переміщення; 5 – вертикальне переміщення;
6 – бічна подача