6. Основні галузі, категорії, методи і функції політологи.

Більшість дослідників розглядають політологію як єдину інтегровану науку, хоча і внутрішньо диференційовану на субдисципліни.

Залежно від проблематики, що вивчається, вона містить у собі такі напрями:

• політичну філософію, яка досліджує ціннісні аспекти політики, ідеали і норми, на основі яких функціонує політика та влада; крім того, політична філософія формує понятійний апарат науки, її методологічну базу;

• теорію політики; це більш конкретна дисципліна, що вивчає політику і владу, механізми функціонування останньої, вона має свої внутрішні структурні ланки: теорія політичної системи, теорія влади, теорія демократії, теорія еліт тощо;

• політичну соціологію, яка акцентує увагу на соціальному обґрунтуванні влади: вплив соціальних груп і в цілому громадянського суспільства на політику;

• політичну психологію, котра досліджує роль установок, переконань, мотивів і несвідомих факторів на політичну поведінку; ця дисципліна розглядає як масові форми участі в політичних процесах, так і психологічні аспекти феномену лідерства;

• історію політичних учень, що вивчає етапи еволюції уявлень про політичне життя і її компонентів у різні політичні епохи;

• політичну антропологію, яка вивчає вплив соціобіологічних якостей людини на політику, а також зв'язок політики із культурою та національно-психологічними особливостями того чи іншого народу;

• теорію міжнародних відносин, яка розглядає проблеми світової політики і взаємовідносин держав; всередині напряму виділяють геополітику, що розглядає використання державами просторових факторів для досягнення політичних завдань.

А друга структура політології передбачає розмежування її фундаментальної теоретичної (часто її називають загальною) і прикладної політології. Один напрям відрізняється від іншого завданнями, дослідницькими процедурами та зв'язками із практикою. Теоретична політологія ставить завданням отримання нового знання, пояснення та розуміння політичної реальності, розробку нових концептуальних моделей реальності. Проте її вплив на практику носить опосередкований характер. Навпаки, прикладна політологія безпосередньо орієнтована на досягнення реального політичного ефекту. Вона вивчає способи впливу на сфери політичної реальності.

Як й будь-яка інша наука має свої категорії, тобто загальні, фундаментальні поняття, котрі відображають найбільш істотні, закономірні зв'язки та відносини реальної дійсності та пізнання, їхня специфіка полягає в тому, що вони розкривають різні сторони процесу здійснення влади у суспільстві.

У політології базовою є категорія "політична влада". Влада взагалі - вольове відношення між людьми, тобто таке відношення, за якого одні люди здатні і мають можливість нав'язувати свою волю іншим. Засобом здійснення політичної влади є політика, котра також виступає однією з базових категорій політології. "Політична система суспільства" теж є центральною категорією політології. Вона органічно поєднує в собі, з'єднує в систему решту категорій цієї науки. "Політичні інститути" та їх конкретні вияви - "держава", "політичні партії", "групи інтересів" тощо, "політичні відносини" належать до основних категорій політології.

Політична система містить також "політичну культуру", а значить, її складові: це - "політична свідомість", "політична поведінка", "політичні цінності", "політичні норми", "політична соціалізація" тощо, котрі є категоріями політології.

Формою функціонування політичної системи суспільства, яка еволюціонує у просторі й часі, є "політичний процес" - це є одна із основних категорій політології. Політичними процесами називаються відносно однорідні серії політичних явищ, пов'язаних між собою причиновими й структурно-функціональними залежностями.

"Політичне явище" як одна із найбільш загальних категорій політології є сукупністю усіх чинників та явищ, пов'язаних із здійсненням політики.

Сучасна політологія використовує різнобічні теоретичні, філософські, а також загальнологічні та емпіричні методи дослідження.

Метод - це сукупність прийомів і операцій практично-теоретичного освоєння дійсності.

I. методи теоретичного пізнання:

a. інституціональний метод - вцентрі дослідження повинні знаходитися політичні структури, властивості і взаємозв'язки, а також фіксовані норми, на основі яких функціонують ці інститути;

b. соціологічний метод, який орієнтований на виявлення соціальної обумовленості політики, вплив на неї економіки, культури

c. історичний метод, який розглядає політичні явища в процесі їх становлення в минулому та розвитку в теперішньому;

4 системний метод, що застосовується при дослідженні складних багаторівневих об'єктів (політичні системи, інститути)

е. порівняльний метод передбачає співставлення однотипних об'єктів (моделей політичних режимів у різних країнах) у різних народів з метою виявлення подібностей і відмінностей;

і. структурно-порівняльний метод, який полягає у розгляді внутрішньої структури системи з позиції функціонального призначення кожного її елементу;

g. антропологічний метод, котрий пояснює політику, виходячи із природи та універсальності родових якостей людини;

п. психологічний метод, який спрямований на вивчення психологічних механізмів політичної поведінки;

і. біхевіоралістський метод, який розглядає політику як поведінку індивідів і груп, що мають певну мотивацію та установки

]. нормативно-ціннісний метод оцінює політичні процеси з погляду оптимального варіанту, ідеалу.

II.філософські і загально-логічні методи:

a. діалектичний метод, який передбачає розгляд політичних явищ з урахуванням їх постійної зміни, взаємозв'язку частин, компонентів і внутрішнього протиріччя;

b. метод сходження від абстрактного до конкретного;

c. аналіз і синтез;

сі. індукція і дедукція;

е. узагальнення.

III. емпіричні методи збору і аналізу інформації:

а. опитування - у формі розмов, інтерв'ю, анкетування

b. спостереження, котре дозволяє безпосередньо відслідковувати політичні факти;

c. статистичні методи - здійснюється накопичення і систематизоване узагальнення різнобічних емпіричних даних,

сі. математичні методи, які відкривають можливість для моделювання політичних процесів;

е. метод моделювання: модель - схематичний зразок об'єкта, що вивчається, який відображає його сутнісні якості.

Призначення політології розкривається в функціях.

• Теоретико-пізнавальна: реалізується внаслідок вивчення, систематизацію, пояснення, аналіз, узагальнення й оцінку політичних явищ.

• Методологічна - визначає порядок аналізу закономірностей, методів, способів і принципів теоретичного дослідження політики та практичної реалізації отриманих знань.

• Світоглядна: стверджуються цінності, ідеали, норми цивілізованої політичної поведінки, політичної культури соціальних суб'єктів

• Аналітична функція - всебічний аналіз політичних процесів, оцінка діяльності інститутів політичної системи;

• Прогностична функція - вироблення наукових прогнозів подальших змін у політичній сфері, виявлення тенденції розвитку суспільних процесів, а також моделювання політичних процесів і відносин;

• Інструментально-практична функція: розробка рекомендацій удосконалення яких-небудь сторін політичної практики;

• Політична соціологія - формування громадянської культури.