- •Політика як суспільне явище.
- •Концепції, види, суб'єкти та функції політики.
- •Співвідношення політики із іншими сферами суспільного виробництва.
- •Політологія як наука і навчальна дисципліна.
- •5. Об'єкт і предмет політології.
- •Виникнення та інституціоналізація політичної науки.
- •Основні галузі, категорії, методи і функції політологи.
- •8. Політичні ідеї у країнах Стародавнього Сходу.
- •Політичні вчення у Стародавній Греції. Платон та Аристотель.
- •Політична думка у Стародавньому Римі.
- •Вчення Фоми Аквінського про державу.
- •Політичне вчення Марсилія Падуанського і Вільяма Оккама.
- •13. Політичне вчення ніколо макіавелі
- •14 Вчення жана бодена про державу
- •16. Політичні вчення в голандії (грацій,спіноза)
- •17. Політичні вчення в Англії.
- •18. Політичні вчення у Франції
- •20. Класичний лібералізм
- •21.Критично-утопічний соціалізм
- •22.Соціал-демократія. Марксизм-ленІнізм
- •23.Фашизм. Тоталітаризм
- •Християнсько-демократична ідеологія
- •«Нові праві» та «ліві» екстремісти
- •Екологізм. Фемінізм
- •Політичні погляди в київській русі
- •29.Політична думка литовсько-польської та польсько-козацької доби.
- •30.Політичні погляди в Україні у XVIII ст.
- •4.1. Демократично-народницький напрям
- •4.3. Консервативний напрям
- •4.4. Націоналістичний напрям
- •4.5. Націона.Чьно-державницький (націонал-демократичний) напрям
- •4.6. Націонал-комуністичний напрям
- •Аналіз політичних поглядів в. Липинського на основі роботи «Листи до братів-хліборобів»
- •Типологія форм державного устрою за Липинським
- •Християнський і ієрархічний погляд на світ в. Липинського
- •Територіальний патріотизм та український консерватизм
- •40. Фрми держави
- •41.Соціальна держава та правова держава. Громадянське суспільство.
- •42. Влада як суспільне явище
- •43. Концептуальні підходи до визначення влади
- •44. Ресурси, функції та легітимність політичної влади
- •45. Поняття та структура політичного режиму. Типологія політичних режимів
- •46. Теоретичні засади демократії та тоталітаризму
- •47. Основні принципи та теорії демократії
- •48. Поняття і сучасні концепції політичних еліт
- •49. Типологія та шляхи формування політичних еліт.
- •50. Сутність, витоки і функції політичного лідерства.
- •51. Теорії політичного лідерства
- •52.Типи та механізми формування політичного лідерства.
- •Сутність, ґенеза і функції політичних партій.
- •54.Типологія політичних партій
- •Партійні системи. Типологія.
- •Типологія партійних систем
- •Виборчі системи. Типологія.
- •Мажоритарна виборча система
- •Пропорційна виборча система
- •Змішана виборча система
- •Групи інтересів.
- •Типологія груп інтересі
- •58. Особа як суб'єкт політики.
- •59. Основні типи й види політичної поведінки.
- •60. Політична культура, мораль. Типи політичної культури
- •61. Політична соціалізація, її суть та основні теоретичні концепції
- •Сутність та особливості міжнародних відносин
- •64 Україна в сучасному геополітичному просторі (я намагалась вибрати основне, та все рівно багато вийшло)
Виборчі системи. Типологія.
Виборча система — це сукупність правил і прийомів, які І забезпечують участь громадян у формуванні представниць-I ких органів влади.
Вона базується на виборчому праві — сукупності юридичних норм, які регулюють участь громадян у виборах органів влади, організацію і проведення виборів, відносини між виборцями і представницькими органами. У більшості країн світу проводяться загальнонаціональні парламентські і президентські вибори, вибори до органів місцевого самоврядування, деяких місцевих посадових осіб — суддів, присяжних, шерифів та ін.
Ідея виборності покликана забезпечити народний суверенітет і представництво всіх заінтересованих соціальних спільностей і груп населення в системі влади через політичні партії. Вибори є одним з провідних інститутів легітимізації наявної політичної системи й політичного режиму. Успішне проведення виборів і визнання суспільством їх результатів є важливою ознакою здатності суспільства розв'язувати актуальні для нього проблеми мирними політичними засобами. Становленню сучасних виборчих систем передувала тривала боротьба громадян багатьох країн світу за надання їм виборчих прав на демократичних умовах і скасування різноманітних станових, майнових, освітніх, расово-національних обмежень — цензів. Сукупність осіб, які користуються виборчими правами в даній країні, складає її електорат (від франц. electeur — виборець). Боротьба за підтримку електорату визначає стратегію і тактику політичних партій у виборчих кампаніях. Лише вигравши на виборах і завоювавши виборні посади, партія та її керівництво можуть використовувати владу для досягнення своїх цілей.
Результати виборів, які визначають переможців і переможених, значною мірою залежать від типу виборчої системи. Багатоманітність виборчих систем, за якими проводяться вибори до представницьких органів влади, може бути зведена до таких трьох типів: мажоритарна, пропорційна і змішана.
Мажоритарна виборча система
Найпростішою і найпоширенішою ємажоритарна виборча система. За такої системи переможцем на виборах вважається той кандидат, який набрав більшість голосів (звідси походить і назва: франц. majorite, англ. majority — більшість). Ця більшість може бути абсолютною або відносною, залежно від чого розрізняють мажоритарні системи абсолютної і відносної більшості. За мажоритарної системи абсолютної більшості переможцем вважається той кандидат, який набрав не менше, ніж 50 відсотків плюс один голос усіх голосів виборців, що взяли участь у голосуванні. У тому разі, коли жоден кандидат не набирає абсолютної більшості голосів, проводиться другий тур виборів, у якому беруть участь лише ті два кандидати, що зібрали у першому турі найбільшу кількість голосів. У другому турі переможцем вважається той кандидат, який набрав відносну більшість голосів, тобто більше, ніж його суперник. За мажоритарної системи відносної більшостіперемагає той кандидат, який отримав більше голосів, ніж решта кандидатів, кожен окремо. За мажоритарною системою вибори можуть проводитись як в одномандатних, так і в багатомандатних виборчих округах. При одномандатних округах територія країни поділяється на таку кількість виборчих округів, що збігається з числом членів парламенту, яких обирають. Від кожного округу обирається по одному депутату, який отримав на виборах більшість голосів. При багатомандатних округах кількість виборчих округів збігається з кількістю адміністративно-територіальних одиниць країни. У цьому разі в кожному окрузі обирають кількох депутатів, а виборці в різних країнах мають або один голос, або декілька. В Японії, наприклад, при виборах депутатів нижньої палати парламенту виборець має більше одного голосу, але менше, ніж потрібно обрати депутатів.
Різновидом багатомандатної системи є преференційна система (від лат. praefero — волію, вважаю за краще), коли виборець виводить рейтинг усіх кандидатів. Якщо жоден з них не отримує абсолютної більшості «перших місць», то із списку кандидатів під час підрахунків поступово вилучаються ті, хто набрав найменше цих місць. їхні «перші місця» перерозподіляються серед інших кандидатів доти, доки необхідна кількість кандидатів не набере абсолютної більшості голосів. Ця система досить складна і на практиці використовується рідко. Той чи інший різновид мажоритарної виборчої системи діє у США, Канаді, Великобританії, Франції, Японії, Австралії, Новій Зеландії, Південно-Африканській Республіці, Індії, багатьох інших країнах.