- •Політика як суспільне явище.
- •Концепції, види, суб'єкти та функції політики.
- •Співвідношення політики із іншими сферами суспільного виробництва.
- •Політологія як наука і навчальна дисципліна.
- •5. Об'єкт і предмет політології.
- •Виникнення та інституціоналізація політичної науки.
- •Основні галузі, категорії, методи і функції політологи.
- •8. Політичні ідеї у країнах Стародавнього Сходу.
- •Політичні вчення у Стародавній Греції. Платон та Аристотель.
- •Політична думка у Стародавньому Римі.
- •Вчення Фоми Аквінського про державу.
- •Політичне вчення Марсилія Падуанського і Вільяма Оккама.
- •13. Політичне вчення ніколо макіавелі
- •14 Вчення жана бодена про державу
- •16. Політичні вчення в голандії (грацій,спіноза)
- •17. Політичні вчення в Англії.
- •18. Політичні вчення у Франції
- •20. Класичний лібералізм
- •21.Критично-утопічний соціалізм
- •22.Соціал-демократія. Марксизм-ленІнізм
- •23.Фашизм. Тоталітаризм
- •Християнсько-демократична ідеологія
- •«Нові праві» та «ліві» екстремісти
- •Екологізм. Фемінізм
- •Політичні погляди в київській русі
- •29.Політична думка литовсько-польської та польсько-козацької доби.
- •30.Політичні погляди в Україні у XVIII ст.
- •4.1. Демократично-народницький напрям
- •4.3. Консервативний напрям
- •4.4. Націоналістичний напрям
- •4.5. Націона.Чьно-державницький (націонал-демократичний) напрям
- •4.6. Націонал-комуністичний напрям
- •Аналіз політичних поглядів в. Липинського на основі роботи «Листи до братів-хліборобів»
- •Типологія форм державного устрою за Липинським
- •Християнський і ієрархічний погляд на світ в. Липинського
- •Територіальний патріотизм та український консерватизм
- •40. Фрми держави
- •41.Соціальна держава та правова держава. Громадянське суспільство.
- •42. Влада як суспільне явище
- •43. Концептуальні підходи до визначення влади
- •44. Ресурси, функції та легітимність політичної влади
- •45. Поняття та структура політичного режиму. Типологія політичних режимів
- •46. Теоретичні засади демократії та тоталітаризму
- •47. Основні принципи та теорії демократії
- •48. Поняття і сучасні концепції політичних еліт
- •49. Типологія та шляхи формування політичних еліт.
- •50. Сутність, витоки і функції політичного лідерства.
- •51. Теорії політичного лідерства
- •52.Типи та механізми формування політичного лідерства.
- •Сутність, ґенеза і функції політичних партій.
- •54.Типологія політичних партій
- •Партійні системи. Типологія.
- •Типологія партійних систем
- •Виборчі системи. Типологія.
- •Мажоритарна виборча система
- •Пропорційна виборча система
- •Змішана виборча система
- •Групи інтересів.
- •Типологія груп інтересі
- •58. Особа як суб'єкт політики.
- •59. Основні типи й види політичної поведінки.
- •60. Політична культура, мораль. Типи політичної культури
- •61. Політична соціалізація, її суть та основні теоретичні концепції
- •Сутність та особливості міжнародних відносин
- •64 Україна в сучасному геополітичному просторі (я намагалась вибрати основне, та все рівно багато вийшло)
51. Теорії політичного лідерства
Проблема політичного лідерства має давню історію. За античності лідером вважали особу, здатну творити історію. Певні історичні умови вимагали свого лідера, вождя, і завжди з´являлися теорії, які відображали чи рекомендували тип, образ та завдання відповідного лідера.
В епоху Відродження за небувалого злету мистецтва та науки постала теорія італійця Н. Макіавеллі, згідно з якою люди є різними, але звички мають однакові, в масі своїй більше схиляються до поганого, ніж до доброго. Головне є те, що в основі людської природи — інтерес або жадоба влади й наживи. Макіавеллі вважав, що в політиці володареві слід удаватися до великих, віртуозних шахрайств, зрад, які, як він гадав, вимагають мужності, особистого впливу та авторитету.
Теорію лідера-надлюдини розвинув німецький філософ Фрідріх Ніцше (1844—1900). Лідер, за його концепцією, — вищий біологічний тип людини, що ігнорує встановлені мораль, культуру, політичні цінності. Своїх сучасників Ніцше вважав утраченим поколінням, його герої — це герої майбутнього. Людина мусить побороти в собі все, що сприяє спокою та лінощам. Слід позбутися повсякденності, бути вищим за неї, щоб стати особою, здатною володіти і керувати. Це своєрідна концепція самовиховання, знищення в собі раба. Спрощений, вульгаризований підхід до концепції Ніцше застосував фашизм, що призвело до неадекватного сприйняття його філософії, наклало на неї тавро людиноненависницької теорії (зокрема в колишньому СРСР).
Французький соціолог Габріель Тард (1843—1904) вважав, що лідер є рушієм суспільного процесу, силою, що спонукає та певною мірою скеровує розвиток людської історії. На його думку, більшість населення не здатна до творчості, розуміння сутності історичного, політичного, соціального розвитку, і тому цю роль виконує лідер.
Своєрідне тлумачення лідерства дав німецький мислитель К. Маркс, визначаючи лідера як особу, якій властиві уміння, знання, авторитет, організаторський талант і яка є виразником інтересів і волі певного класу, зокрема пролетаріату.
У політичній науці існує багато інших теорій, концепцій. і трактувань лідерства.
Теорія рис лідерства. За цією теорією лідер повинен володіти певними рисами. Він має глибше та масштабніше мислити, вміти швидко знаходити вихід із певних ситуацій тощо. Якісна перевага — це продуктивність ідей. Людина мусить оволодіти вмінням уникати, а в разі необхідності розв´язувати конфлікти; мати “підхід” до людей, до їхніх проблем і питань, що потребують вирішення. Лідера характеризують високий рівень інтелекту, нестандартне мислення. Усе це має витворити нову якість, що забезпечує лідерові здатність уміло вирішувати весь комплекс проблем, беручи до уваги не лише поточну ситуацію, а й можливі наслідки своїх дій у майбутньому. Нову ідею лідер повинен або вдосконалити, або відкинути.
Ситуаційна концепція. Лідер діє в межах певної ситуації, він необхідний як рушій, що розв´язує актуальну для певного періоду проблему.
Теорія послідовників. Політичне лідерство розглядається як особливі відносини між лідером і підлеглими або тими, хто його обрав чи на нього впливає. Ці відносини можуть бути односторонніми (коли впливає лідер), що залежить від рівня концентрації влади в лідера та рівня його політичної ваги, а також особистих якостей; двосторонніми, коли на лідера впливають його послідовники, а не тільки лідер впливає на них.
Психологічні концепції лідерства. Вони ґрунтуються на вченні 3. Фрейда. Згідно з ним в основі лідерства — певне лібідо, здебільшого підсвідоме почуття сексуального характеру. Воно виявляється в бажанні перебороти певні комплекси й табу, досягти більшого. Лідерові необхідно підтримувати врівноважені стосунки з масою, бути здатним стримувати її агресивні настрої.