34. Основні орфографічні правила

Правопис м’якого знака. М’який знак – єдина буква в українському алфавіті, яка самостійно не позначає звука, а лише передає м’якість попереднього приголосного.

М'який знак ставиться лише після букв, що позначають зубні (д, т, з, с, ц, л, н), якщо ці приголосні вимовляються м'яко: кінець, поршень, коли-небудь, ткацький, близько, просьба, бадьорий, тіньовий, спрацьований. Зокрема м'який знак пишеться:

- у суфіксах -ськ-, -цьк-, -зьк-: поліський, волинський, військо, людськість, по-товариському, по-українському, зайчисько, Луцьк, Донецьк, донецький, криворізький; у суфіксах -еньк-, -оньк-, -іньк-: рученьки, гарненький, голівонька, свіжісінький.

- Після р м'який знак пишеться тільки перед о: трьох, чотирьом, забрьоханий; а також у слові Горький (хоч вимовляється [горкий]).

Перед м'якими, пом'якшеними й шиплячими приголосни­ми м'який знак вживається лише в таких випадках:    

- для позначення м'якого л': їдальня, сільський, пальці, біль­ший, Гальченко, Михальчук;

- у непрямих відмінках та в присвійних прикметниках, якшо м'який знак є в початковій формі: скринька — в скриньці, Кузьма — Кузьмі; кицька — кицьці, а також у формах наказового способу дієслів: візьми — візьмімо, візьміть;

- у дієсловах на -ться, а також в інших дієслівних формах перед -ся (-сь), якщо м'який знак є у формі без -ся: об­говорюється, відзначається, звертаються, ставляться, стань — станься,

В іншомовних словах м'який знак пишеться після зубних також перед й, я, ю, є, ї та в інших випадках відповідно до літературної вимови: мільйон, павільйон, компаньйон, браконьєр, портьєра, ательє, пасьянс, Нью-Йорк, Танганьїка, Лавуазьє, Люсьєн, Дьяконов,

Слов'янські власні назви прикметникового походження оформляються як українські прикметники і суфікси -ськ-, -цьк-, -зьк- пишуться з м'яким знаком (перед цими суфіксами м'який знак вживається тільки після л): Смирненський, Ра-ковський, Конеський,

Правопис апострофа. В українській мові апостроф пишеться:

1. Після літер, що позначають губні тверді приголосні звуки б, п, в, м, ф, якщо перед ними немає іншого приголосного (крім р), який належав би до кореня: солов'їний, сім’я, м’ята, п’ятниця, зв’язати, п’ю, б’ється, в’яз, м’язи, ім’я, В’ячеслав, Стеф'юк; верб’я, верф’ю, торф’яний, черв’як. Але: свято, морквяний, мавпячий, цвях. Якщо приголосний, що стоїть перед губним, належить до префікса, то апостроф теж ставиться: зв’язок, підв’яли­ти, обм’яклий, розв’ючувати.

2. Після твердого р у кінці складу: подвір’я, сузір’я, на узгір’ї, з матір’ю, кур’єр, пір’їна.

3. Після будь-якого твердого приголосного, яким закін­чується префікс або перша частина складних слів: без’язи­кий, від’єднати, з’ясувати, над’їдений, над’ярусний, роз’ят­рити, роз’юшений; дит’ясла, пан’європейський, пів’юрти, пів’ящика,

4. Після к у словах Лук’ян, і похідних від нього: Лук’я-ненко, Лук’янчик, Лук’я-ненко, Лук’янчук, Лук’янчик, Лук’янівка тощо.

5. У складних словах, перша частина яких закінчується на приголосний: двох’ярусний, чотирьох’ярусний, дит’ясла.

Апостроф у словах іншомовного походження

1. Апостроф у словах іншомовного походження та похідних від них пишеться перед я, ю, є, ї:

а) Після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р: б’єф, комп’ютер, п’єдестал, інтерв’ю, прем’єр, торф’яний, к’янті, миш’як, кар’єра; П’ємонт, П’яченца, Рив’єра, Ак’яб, Іх’ямас; Барб’є, Б’єрнсон, Б’юкенен, Женев’єва, Ф’єзоле, Монтеск’є, Руж’є, Фур’є.

б) Після кінцевого приголосного в префіксах: ад’юнкт, ад’ютант, ін’єкція, кон’юнктура.

Подвоєння і подовження приголосних.

Найчастіше приголосні подвоюються при словотворенні, коли збігаються кінцеві та початкові букви різних частин слова.

Збіг на межі морфем:

• Префікс+корінь: роз+зброїти;

• Префікс+префікс: з+за+молоду;

• Корінь+суфікс: осін+ній;

• Основа дієслова на с + частка –ся: розріс+ся;

Збіг приголосних на межі основ у складноскорочених словах

Юннат – юний натураліст;

Міськком – міський комітет;

У прикметниках з наголошеними суфіксами –енн-, -анн-(-янн-): нездоланний

У прикметниках старослов’янського походження: священний, огненний

Унаслідок різних збігів подвоюються приголосні у словах: Ганна, ввесь, бовван

Подовженими можуть бути лише м’які приголосні д,т,з,с,ц.л,н та пом’якшені шиплячі ж,ч, ш, якщо вони стоять у позиції між голосними.Відбувається:

1. В іменниках середнього роду(2 відміни) на –я: колосся, багаття,

2. В іменниках чоловічого і жіночого роду на –я( 1 відміна): суддя, Ілля

3. В орудному відмінку однини іменників жіночого роду без закінчень(3 відміна): розповіддю, тінню

4. У поодиноких прислівниках: зрання, спросоння

5. В особових формах теперішнього часу дієслова лити(литися): ллю, ллєш

Правопис складних слів.