- •14. Стійкі словосполучення фахової мови і справочинства.
- •30. Форми усного ділового спілкування
- •6. Особливості наукового стилю мови.
- •8. Поняття про документ як вид писемного мовлення. Його реквізити.
- •7. Особливості офіційно-ділового стилю.
- •9. Загальні правила оформлення документа.
- •10. Вимоги до тексту документа.
- •11. Лексичний рівень наукових і ділових текстів. Пароніми. Синоніми. Іншомовні слова у професійній мові. Терміни. Канцеляризми і штампи.
- •31. Композиційна побудова виступу
- •12. Українська фразеологія.
- •13. Українська лексикографія. Тлумачні словники.
- •21. Ділове листування.
- •18. Особливості вживання іменників – назв професій, звання, постійних занять.
- •19. Відмінювання прізвищ, імен та по батькові в українській мові
- •20. Передача слов’янських прізвищ українською мовою
- •23. Числівник. Відмінювання.
- •22. Прмикметник. Стилістичні особливості вживання ступеньових форм прикм.
- •24. Зв*язок іменника з числівником.
- •25. Творення і вживання дієприкметника. Особливості перекладу.
- •26 Дієприслівник. Вживання і творення
- •27. Службові частини мови. Специфіка вживання прийменника «по» в українській мові
- •29. Мовна культура ділових партнерів. Мовний етикет.
- •28. Синтаксис мови професійного спрямування
- •35. Чергування голосних
- •32. Ділова бесіда. Телефонна розмова
- •33.Вербальні і невербальні засоби офіційної інформації
- •36)Чергування приголосних
- •37)Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ск(ий), -ств(о)
- •38) Іншомовні слова,їх ознаки. Правопис
- •Подвоєння букв в іншомовних словах
- •М'який знак і апостроф в іншомовних словах
- •39)Види документів
- •34. Основні орфографічні правила
- •Разом пишуться:
- •Через дефіс пишуться:
37)Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ск(ий), -ств(о)
Під час творення нових слів за допомогою суфіксів -ськ(ий), -ств(о) приголосні на стику твірної основи і суфікса можуть зазнавати різних змін.
Два приголосних звука зливаються в один:
злиття звуків |
приклади |
г, з, ж: + ськ(ий) ® зьк(ий) + ств(о) ® зтв(о) |
Кавказ- кавказський, Запоріжжя- запорізький, боягуз- боягузтво |
к, ц, ч: + ськ(ий) ® цьк(ий) + ств(о) ® цтв(о) |
Вінниця- вінницький, козак- козацтво, молодець- молодецтво |
х. с, ш: + ськ(ий) ® ськ(ий) + ств(о) ® ств(о) |
Черкаси- черкаський, чех- чеський, птах- птаство |
Виняток становлять поодинокі прикметники на -ськ(ий), утворені від слів іншомовного походження: чикагський, цюріхський, бакський, казахський, тюркський. Якщо в кінці твірної основи після приголосного є суфікс -к-, то при творенні прикметника на -ськ(ий) -к- випадає: Чукотка- чукотський, П'ятихатки- п'ятихатський.
Якщо твірна основа кінчається на д або т, то у вимові відбуваються різні зміни, а саме:
|
Приклади |
на стику твірної основи і суфікса чується [дз], [ц] |
люд+ський [л'удз'кий], люд+ство [л'удзтво]; брат+ський [брац'кий], брат+ство [брацтво] |
кінцеві звуки твірної основи [т] і [ст] при збігу приголосних не вимовляються |
студент+ський [студен'с'кий], студент+ство [студенство]; турист+ський [туриc'кий], модерніст+ський [модерн'іс'кий] |
Але на письмі ці зміни не позначаються- такі слова пишуться за морфологічним принципом: людський, людство, братський, братство, студентський, студентство, туристський.
Виняток становлять слова міський (міст[о]+ський) і хвацький (хват+ський), які пишуться за фонетичним принципом.
Звуки н, л, д, дз, з, т, ц, с перед суфіксом -ськ(ий) вимовляються м'яко: кінський [к'ін'с'кий], ковальський [ковал'с'кий], панський [пан'с'кий], волинський [волин'с'кий].
М'який знак перед -ськ(ий) ставиться лише після л, після інших букв перед -ськ(ий) м'який знак не ставиться: ковальський [ковал+ський], але: кінський [кін+ський].
При творенні іменників із суфіксом -ин(а) змінюються:
а) групи приголосних -цьк- — на -чч-: козацький — козаччина, донецький —Донеччина (але: галицький — Галичина); б) групи приголосних -ськ-, -ас-, -сок- — на -щ-: полтавський — Полтавщина, віск — вощина, пісок — піщина.
38) Іншомовні слова,їх ознаки. Правопис
Фонетичні ознаки іншомовних слів
До найдавніших запозичень належать слова, запозичені із старослов'янської (староболгарської) мови. Ці слова мають такі характерні ознаки:
звукосполучення ра, ре, ла, ле замість оро, ере, оло, еле: враг, град, здравствувати, древо, власть, злато, благо, плевели;
префікси воз-, пре-, пред-, со- , су-, перед-, між-, межи-, по-, прі-: воздвигнути, премудрий, представити, соратник, сузір'я, передмова, міжгір'я, межиріччя, прізвище;
суфікси
-ин(а) : година, хвилина, тканина;
-ин(и) : відвідини, роковини, заручини;
-ин(я): святиня;
-анин(а), -янин(а) (комплексні): біганина, стрілянина;
-щин(а) , -чин(а)(комплексний) : Київщина, козаччина;
-ник, -ниц(я): візник, заступник, заступниця;
-івник, -івниц(я), -альник, -альниц(я), ильник, -ильниц(я) (комплексні): газівник, фрезерувальник, формувальниця, волочильник;
-ець: правець, промовець, швець;
-к(а) (для жіночого роду): вчителька, лікарка, організаторка;
-ій: водій, носій; -знь: приязнь;
-ань: здоровань, горбань;
-ищ(е) : днище, горище;
-от(а): голота, німота;
-тель: учитель;
-анн(я), -енн(я) -інн(я) (комплексні): змагання, бачення, світіння;
-ащ(ий), -ущ(ий), -м(ий): трудящий, грядущий, неопалимий
Частину слів запозичено із західноєвропейських мов: німецької, французької, англійської тощо.
Серед німецьких слів чимало складних без сполучного голосного: бутерброд, ландшафт, бухгалтер, камертон, циферблат. У них бувають звукосполучення шт на початку слова та ей, ай після приголосного: штамп, штаб, штраф, клейстер, шлейф, портвейн, шайба, майстер.
Французькі слова мають такі особливості: а) звукосполучення уа: амплуа, кулуари, експлуатація, тротуар, вуаль; б) пом'якшення губних (сполуки бю, вю, пю, фю, кю) : бюро, гравюра, капюшон, фюзеляж, кюрі, кювет; в) звукосполучення ам, ан перед приголосними: асамблея, тампон, пансіон, авантюра, жанр; г) суфікси -аж, -ант, -анс, -ер, -йон: екіпаж, фураж, інтендант, реверанс, режисер, шофер, батальйон, компаньйон; ґ) незмінювані іменники з кінцевими наголошеними голосними -е, -і, -о : пенсне, турне, резюме, журі, жалюзі, метро, шапіто.
Для запозичень з англійської мови властиві звук дж, звукосполучення ай, ей, суфікс -инг (-інг): бюджет, джентльмен, комбайн, тролейбус, мітинг, тюбінг, демпінг.
Історичне перебування України якийсь час під владою Польщі та Росії залишило певні сліди в українській лексиці. З польської мови прийшли й утвердилися в українській мові слова драбина, млин, оренда, повидло, виделка, місто,ковадло, кишеня, скарга, прагнення, хвороба, мешкати, квапитися, пильнувати, трапитися, тлумачити, брунатний, розмаїтий, смутний. З російської мови запозичено слова мужик, чиновник, артіль, завод, рудник, указ, вуз, самовар, нагідки, лящ.
Запозичення з тюркських мов відбувалися переважно усним шляхом. Тому ці слова здебільшого не сприймаються тепер як чужомовні: базар, гарбуз, кавун, тютюн, кулак, шатро, диван, казан, чавун, чубук, гайдамака, чабан, кабан, сарай, халат, шапка, башлик, килим, туман.
Якщо є дві назви - українська й іншомовна, то перевагу слід надавати українській.
Українська назва завжди зрозуміліша, легше запам'ятовується. Наприклад, краще сказати вихідний, ніж уїкенд; образ, ніж імідж; нестача, ніж дефіцит; чинник, ніж фактор; відшкодування, ніж компенсація; вада, ніж дефект; оплески, ніж аплодисменти; обрій, ніж горизонт; велетенський, ніж гігантський; поважний, ніж респектабельний і т.д. Щоправда, іноді іншомовне слово і його український відповідник можуть різнитися відтінками або обсягом значення. Наприклад, коли йдеться про офіційне відвідання, вживають слово візит, а не відвідини. Різні відтінки значення мають слова повідомлення, звіт і рапорт; ухвала і резолюція (останнє означає ще й напис службової особи на заяві, доповідній записці тощо); вигідний, зручний і комфортабельний (останнє має ще й значення "затишний"). Є чимало іншомовних слів, які не мають точних українських відповідників: абстрактний, аварія, валюта, варіант, жетон, економіка, інститут, конкурс, копія, ліміт, ломбард, медаль, організація, практика, приватний, регулярний, стандарт, суб'єкт, транспорт, факт, фонд, центр, штаб і т.д.