Подвоєння букв в іншомовних словах

Коли йдеться про подвоєння букв в іншомовних словах, то тут треба розрізняти власні і загальні назви.

У власних іншомовних словах і похідних словах подвоєння букв зберігається: Ніцца, Діккенс, Андорра, андорський, Ніцца, Бонн, Шіллер, Яффа, Голландія, голландець, Марокко, марокканець, Абіссінія, Брюссель, Ассірія, Даданелли, Місісіпі, Апенніни, Лонгфелло, Кассандра, Одіссей, Торрічеллі.

Але немає подвоєння в таких власних назвах: Бразілія, Вашінгтон, Касабланка, Мадакаскар і т.п.

У загальних іншомовних назвах букви звичайно не подвоюються: колектив, каса, група, маса, колона, хобі, алегорія, шосе.

Винятки становлять: бонна, панно, мадонна, манна, тонна, ванна, беладонна, панно, ірраціональний, сюрреалізм, аннали, гунни, вілла, фінн (але фінка, фінський), булла, нетто, брутто, лібретто, мотто, барокко, іетермеццо, стаккато, мирра, контрреволюція, фортіссімо, ірраціональний, імміграція (але еміграція, емігрант), сюрреалізм.

В українських іменах відповідно до вимови букви звичайно не подвоюються: Кирило, Сава, Пилип, Агнеса, Іполіт, Інеса.

Але в деяких недавно запозичених іменах подвоєння букв зберігається: Емма, Елла, Віссаріон, Аполлон, Геннадій, Палладій, Алла, Белла. Ізабелла, Нонна, Римма, Сусанна, Ганна, Стелла.

М'який знак і апостроф в іншомовних словах

В іншомовних словах м'який знак і апостроф вживаються так само, як і в українських: об'єкт, прем'єра; асфальт, шагрень.

Але є і деякі відмінності.

В іншомовних словах м'яким знаком позначається м'якість приголосних, що позначають звуки [д], [т], [з], [с], [дз], [ц], [л], [н] також перед я [йа], ю [йу], є [йе],

ї [йі]: портьера [-т'йе-], батальон [-л'йон], Ньютон [н'у-].

Проте в українських іменах відповідно до вимови м'який знак перед я не пишеться: Наталя, Омелян, Тетяна.

В іншомовних словах після приголосних апостроф перед я, ю, є, ї ставиться, якщо після приголосних чується звук [й]: бар'єр [-рйер], комп'ютер [-пйу-], Х'юстон [хйу-].

Як виняток апостроф ставиться після приголосних в таких словах: кон'юктивіт, кон'юктура, ад'ютант.

Апостроф в іншомовних словах не ставиться перед я, ю, є, ї, якщо ці букви позначають пом'якшення попереднього приголосного: рюкзак [р'у-], пюре [п'у-], кювет [к'у-], манікюр [-к'ур].

39)Види документів

З А Я В А

Заява - це документ, який містить прохання або пропозицію однієї чи кількох осіб, адресовану установі або посадовій особі (дод.3).

Реквізити: 1. адреса (назва організації або службової особи). 2. відомості про заявника (прізвище, ім'я, по батькові, адреса). 3. назва виду документа (заява). 4. текст. 5. перелік додатків із зазначенням кількості сторінок. 6. підпис автора. 7. дата заяви.

Якщо заява адресується до тієї ж організації, де працює автор, не треба зазначати адресу, паспортні дані, а достатньо назвати посаду та місце роботи (структурний підрозділ).

Текст заяви має таку структуру: - Прохання (висновок). - Обґрунтування прохання (докази) - для заяв про звільнення, переведення.

ДОПОВІДНА, СЛУЖБОВА, ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКИ

Більша частина документів, що утворюється в організаціях та ті, що надходять до неї зовні, мають інформацію про фактичний стан справ у даній чи іншій організації. Інформація є підставою для складання розпорядчих документів чи може бути прийнята до увага.

Документи цієї групи можна поділити на 3 підгрупи:

- докладні, пояснювальні записки, посвідчення, розписки, акти, заяви;

- протокольні документи, стенограми, звіти;

- службові листи, телеграми, телефонограми.

Докладні пояснювальні та службові записки. Докладні, пояснювальні та службові записки - документи, які інформують про вже здійснившис явища і факти, виконані роботи, склавшуся ситуацію.

Записки в залежності від змісту можуть бути ініціативного, інформаційного або звітного характеру.

Доповідна записка - це документ, адресований керівникові структурного підрозділу, установи, вищої організації, у якому викладається інформація про факти, події, ситуацію, що склалася, виконану роботу тощо, а також наводяться свої висновки й пропозиції.

Укладається з власної ініціативи або ж за вказівкою керівника.

Розрізняють внутрішні доповідні записки, що адресуються керівникові установи або підрозділу, де працює укладач, і зовнішні, адресовані керівнику вищої організації.

Доповідні записки бувають також iнформаційного, звітного й ініціативного характеру.

Зміст доповідної записки повинен бути точним та лаконічним, поділеним на частини. Вкінці подаються висновки і пропозиції.

Деякі реквізити в доповідних записках як внутрішніх документах досить часто не пишуться (структурний підрозділ, звідки надійшов документ, номер, заголовок)

Пояснювальна записка – це письмове пояснення на вимогу керівника з приводу ситуації, що склалася, фактів, дій або вчинків працівників (найчастіше — порушення дисципліни, невиконання службових завдань). Інколи пояснювальна записка — це вступ до якогось документа (плану, звіту, проекту).

Пояснювальна записка — це документ, в якому:- особа викладає причини якихось подій, фактів, допущених нею порушень (укладається з власної ініціативи або ж на вимогу керівника структурного підрозділу чи установи);- міститься додаток чи доповнення до основного документа, в якому пояснюється зміст окремих його положень (мета, актуальність, структура, зміст призначення та ін. плану, звіту, проекту тощо).

Пояснювальні записки поділяються на дві групи: 1) документи, що супроводжують основний документ та пояснюють зміст його окремих положень (оформляються на загальному бланку установи); 2) з приводу ситуацій, випадків (оформляються на листах бумаги, підписує виконувач).

Пояснювальні записки можуть бути службовими (відтворюються, як правило, на бланках) й особистими (відтворюються на аркушах паперу за підписом автора).

Службова записка - документ, що містить не тільки інформацію про певні факти, висновки, але й пропозиції працівника.Службова й доповідна записки, адресовані керівництву митного органу, надаються для реєстрації до загального відділу з підписом і погодженням безпосереднього керівника й заступника керівника митного органу (згідно з розподілом обов'язків). Службові й доповідні записки, адресовані керівництву митного органу, приймаються для реєстрації діловодною службою з обліковими номерами цих документів, наданими останнім структурними підрозділами.

Обов'язкові реквізити: -назва структурного підрозділу;-посада, прізвище, ініціали керівника, якому подається записка;-назва виду записки (доповідна, службова чи пояснювальна);- дата укладення;-індекс;-місце видання;-заголовок до тексту документа; -текст з необхідною аргументацією та пропозиціями; -перелік додатків(за умови їх наявності); -посада, підпис, ініціали та прізвище автора записки.

Д О В І Д К А

Довідка - документ, який засвідчує біографічні та юридичні факти, діяльність окремих службових осіб. Вона надається підприємством, установою, організацією на вимогу працівника; подається до навчальних закладів, у дитячі дошкільні заклади, в ЖЕК тощо. Видаються довідки структурними підрозділами. Наприклад, про місце роботи - відділом кадрів або канцелярією, про заробітну плату - бухгалтерією. Є довідки і службового характеру. Вони містять відомості про роботу установ, підприємств, організацій. Складаються вони посадовими особами або уповноваженими органами.

Реквізити-назва установи,що видає довідку-дата-номер-назва виду дк-та-текст-призначення(після тексту,або в правому верхньому кутку)-підписи посадових осіб-печатка

ДОРУЧЕННЯ — це письмове повідомлення, за яким організація чи окрема особа надає право іншій особі від її імені здійснювати певні юридичні чинності або отримувати матеріальні цінності.

Доручення видаються на розпорядження майном, отримання грошових і матеріальних цінностей. Вони поділяються на особисті (особа доручає особі) та офіційні( установа доручає особі чи установі).

Особисті доручення видаються окремими особами, які передають свої права іншим особам (право на отримання заробітної плати, поштового переказу та ін.). Обов'язковою умовою правомірності особистого доручення є наявність підпису службової особи й печатка установи, підприємства, що засвідчує підпис довірителя (доручення, які видаються студентам, можуть засвідчуватись навчальним закладом).

В офіційному дорученні обов'язково зазначаються: 1. Назва організації, яка видає доручення. 2. Номер доручення й дата видання. 3. Посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, якій видано доручення. 4. Назва організації чи підприємства, від якого повинні бути отримані матеріальні цінності.5. Перелік цінностей із вказівкою на їх кількість і суму. 6. Строк дії доручення. 7. Зразок підпису особи, якій видано доручення. 8.Назва документа, що посвідчує особу отримувача цінностей (паспорт, посвідчення).9. Підписи службових осіб, які видали доручення. 10. Печатка організації, що видала доручення.

Види офіційних доручень:

- Разові видаються на виконання одноразової дії

- Спеціальні — на здійснення приватною чи службовою особою однотипних дій.

- Загальні — на виконання широких повноважень.

Для багатьох доручень є друковані бланки, куди від руки вписують прізвище, ім'я та по батькові того, кому доручається, що саме, де треба одержати, та завіряють підписом і круглою.

РОЗПИСКА — це документ, який підтверджує передачу й одержання грошей, матеріальних цінностей, документів тощо від установи чи приватної особи. Відноситься до офіційно-особистих документів.

Розписки повинні містити такі реквізити: Назва документа. Текст. Дата. Підпис.Засвідчення підпису (за необхідності).

Текст приватної розписки має містити такі відомості:Прізвище, ім’я, по батькові (повністю) того, хто дає розписку й підтверджує отримання (за необхідності вказується назва документа, що підтверджує особу отримувача, та його вихідні дані).Прізвище, ім’я, по батькові (повністю) того, кому дається розписка (за необхідності вказується назва документа, що підтверджує його особу, та його вихідні дані). Чому конкретно дано розписку (вказуються точні найменування матеріальних цінностей, їх кількість і вартість – словами і цифрами);Засвідчення підпису особи, яка дає розписку, за необхідності засвідчується посадовою особою установи, де вона працює, за місцем проживання чи нотаріальною конторою.

- У тексті службової розписки вказуються посади осіб, повні назви установ, які вони представляють, на підставі якого розпорядчого документа передано й отримано матеріальні чи грошові цінності.

Розписка може бути приватного (особа отримує цінності від особи) і службового (особа – представник установи – отримує цінності від цієї або іншої установи) характеру.

АВТОБІОГРАФІЯ – це документ, в якому особа повідомляє основні факти своєї біографії. Цей документ характеризується незначним рівнем стандартизації. Основні вимоги під час його написання – вичерпність потрібних відомостей і лаконізм викладу.

Реквізити: Назва виду документа. Текст, у якому зазначаються:- Прізвище, ім’я, по-батькові;- Дата народження;- Місце народження;- Відомості про освіту (повне найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося навчатися);- Відомості про трудову діяльність (коротко, у хронологічній послідовності назви місць роботи й посад);- Відомості про громадську роботу.- Короткі відомості про склад сім’ї. - Адреса проживання та контактний телефон.Дата написання. Підпис.

Заголовок („Автобіографія”) пишеться посередині рядка, трохи нижче за верхнє поле. Кожне нове повідомлення пишеться з абзацу. Дата написання ставиться ліворуч під текстом, підпис автора – праворуч. Автобіографія має дві форми:- автобіографія-розповідь – з елементами опису й характеристикою згадуваних у ній людей.- автобіографія-документ – з точним поданням фактів.Автобіографія – обов’язків документ особової справи.

РЕЗЮМЕ – це документ, в якому коротко викладаються особисті, освітні та професійні відомості про особу.

Реквізити документа:-Назва виду документа -Текст, що містить таку інформацію: Домашня адреса, телефон, e-mail;Прізвище, ім’я, по-батькові;Мета написання документа;Особисті данні (дата народження; сімейний стан; національність);Відомості про освіту (повне найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося вчитися; ступінь володіння іноземними мовами(при потребі); Відомості про професійний досвід (яку посаду обіймає зараз, попередні посади, із зазначенням стажу роботи);Відомості про публікації (якщо потрібно);Інша інформація на вимогу роботодавця. -Дата (при потребі) -Підпис (при потребі)

ПРЕС-РЕЛІЗ.-Це документ,у якому установа подає інформацію про певну подію або захід до засобів

масової інформації (ЗМІ). Метою написання прес-релізу є ознайомлення ЗМІ з подією і подальше висвітлення її у найбільш вигідному або важливому для установи аспекті. Інколи журналісти використовують прес-релізи у своїх статтях без змін.

За функціональним призначенням і терміном подання відносно події прес-релізи

поділяються на такі види:

Види прес-релізу Мета Час подання

1. Анонс Ознайомити з подією Задовго до події

2. Запрошення Запросити на прес-конференцію або захід За кілька днів до події або прес-конференції (з урахуванням графіка роботи ЗМІ)

3. Інформація Висвітлити події, які відбуваються Одночасно з подією

4. Резюме Підбити підсумки події, визначити перспективи на майбутнє Після закінчення події

Реквізити:Дата подання. Назва виду документа. Назва і логотип установи, яка підготувала прес-реліз. Контактна особа, номер телефону та адреса для отримання подальшої інформації. Заголовок. Текст, який містить відомості про:- зміст події;- організаторів;- місце події;- час;- причини і значення події.

Обсяг прес-релізу, спосіб подання матеріалу, вибір мовних засобів спрямовані на те, щоб журналіст (редактор) зацікавився подією, прийняв рішення про доцільність участі в цій події та її подальшого висвітлення.

Під час написання прес-релізу дотримуються таких вимог: — обсяг — 1-2 сторінки;— простий за формою, інтригуючий заголовок (у формі запитання, твердження, іноді парадоксального);— перевага надається дієсловам активного стану;— уникати жаргону; — не використовувати скорочень;— не зловживати малозрозумілими та вузько науковими термінами.

АКТ

Акт — це документ правової чинності, складений однією або кількома особами на підтвердження певних подій чи фактів. Виділяють акти законодавчі та адміністративні.

Законодавчі містять рішення щодо законів, указів, постанов. Адміністративні ж складаються на підтвердження фактів, подій, вчинків, пов'язаних з діяльністю установ, підприємств, організацій та окремих осіб.Як правило, акти — це документи постійно діючих експертних комісій, спеціально уповноважених осіб або представників сторонніх організацій.

Акти складаються з різних причин. Це можуть бути підсумки обстеження чи ревізій, прийом та передача головних засобів виробництва, зміна керівництва, інвентаризація, нещасні випадки, аварія тощо. До формуляру акта входять такі реквізити: автор документа; дата і місце складання; номер затвердження; заголовок; підстава; склад комісії; присутні; текст. Виклад і форма тексту регламентовані: вступна й констатуюча частини.

Іноді в констатуючій частині дані повторюються, їх можна оформити через таблиці.

Візується акт усіма особами, які брали участь у його складанні.