- •Поняття та сутність конституційного ладу. Основи конституційного ладу України.
- •Конституційне закріплення принципів організації державної влади.
- •Конституційно-правові характеристики української держави.
- •Поняття народного суверенітету.
- •Природа конституційних прав та свобод. Права людини і громадянина.
- •Види обмежень прав і свобод людини та громадянина в Україні.
- •Особисті права і свободи громадян, закріплені в Конституції України.
- •Право людини на життя та гарантії його здійснення.
- •Конституційне право громадян на свободу та особисту недоторканість.
- •Конституційне право громадян на свободу пересування та вибір місця проживання.
- •Конституційне право громадян на свободу світогляду і віросповідання.
- •Система основних політичних прав і свобод громадян України.
- •Право на об’єднання та його правова регламентація.
- •Конституційне право громадян на звернення.
- •Конституційне право громадян на проведення публічних заходів.
- •Економічні, соціальні та культурні права людини та громадянина в Україні.
- •Право приватної власності в Україні.
- •Конституційне право громадян на охорону здоров’я та медичну допомогу.
- •Право на підприємницьку діяльність – конституційне право громадян України.
- •Конституційне право громадян на освіту.
- •Право на працю та право на страйк.
- •Конституційні обов’язки громадян України.
- •Обов’язок сплачувати податки і збори.
- •Обов’язок додержуватись Конституції та законів України.
- •Конституційне право громадян на захист своїх прав.
- •Конституційні гарантії прав і свобод людини та громадянина.
- •Конституційні гарантії правосуддя.
- •Конституційно-правовий статус політичних партій.
- •Політичні партії: поняття, роль, основні функції.
- •3) Дія національного режиму щодо іноземців має певні межі: вони повністю не прирівнюються у правах та обов'язках до громадян України.
- •4) Національний правовий режим має безумовний характер - він поширюється на іноземців та осіб без громадянства незалежно від того, мають чи ні громадяни України подібні права у відповідних країнах.
- •Право політичного притулку: поняття, сутність, законодавче забезпечення.
- •2. Це право не може бути використане у разі переслідування, дійсно заснованого на вчиненні неполітичного злочину, або діяння, що суперечить цілям і принципам Організації Об'єднаних Націй».
- •Поняття і сутність безпосередньої демократії, її основні форми.
- •Вибори: юридична природа, призначення, види.
- •Принципи виборчого права в Україні: поняття, види.
- •Передвиборна агітація в період виборчої кампанії.
- •Порядок голосування, підрахунку голосів виборців, встановлення результатів виборів та їх опублікування.
- •Повторне голосування, повторні вибори.
- •Фінансування виборів. Відповідальність за порушення виборчих прав громадян.
- •Суверенітет: поняття, види.
- •Територіальний устрій України. Система адміністративно-територіального устрою України.
- •Основи конституційно-правового статусу Автономної Республіки Крим.
- •Порядок обрання Президента України.
- •Акти Президента України: поняття, види, юридична сила.
- •Адміністрація Президента України.
- •Верховна Рада – парламент України. Конституційно-правовий статус.
- •Порядок діяльності Верховної Ради України.
- •Депутатські фракції (групи) в парламенті України: порядок формування, статус.
- •Конституційно-правовий статус народного депутата України.
- •Вільний та імперативний мандат народного депутата: поняття, конституційне оформлення.
- •Право народного депутата на депутатський запит та депутатське звернення.
- •Конституційно-правовий статус Рахункової палати.
- •Поняття та система органів виконавчої влади в Україні.
- •Склад та порядок формування Кабінету Міністрів України.
- •Компетенція Кабінету Міністрів України.
- •Акти, які видає Кабінет Міністрів України. Поняття та характеристика.
- •Центральні органи виконавчої влади України.
- •Поняття та сутність місцевого самоврядування.
- •Органи та посадові особи місцевого самоврядування в Україні.
- •Правова регламентація і функції судової влади в Україні.
- •Конституційна юрисдикція. Місце Конституційного Суду України в механізмі державної влади.
- •Склад, порядок формування та повноваження Конституційного Суду України.
- •Порядок та форми звернення до Конституційного Суду України. Роль Конституційного Суду в охороні Конституції.
-
Природа конституційних прав та свобод. Права людини і громадянина.
Ядром, системотвірним елементом правового статусу людини і громадянина є права, свободи та обов'язки людини і громадянина.
У правах, свободах та обов'язках не лише фіксуються стандарти поведінки, які вважаються обов'язковими, корисними, доцільними для нормальної життєдіяльності суспільства, а й розкриваються основні принципи взаємовідносин держави і особи1.
Права людини - це ії соціальна спроможність вільно діяти, самостійно обирати вид і міру своєї поведінки з метою задоволення різнобічних матеріальних і духовних потреб людини шляхом користування певними соціальними благами в межах, визначених законодавчими актами.
Поняття «свобода» в його суб'єктивному значенні тотожне поняттю «суб'єктивне право», і його застосування пояснюється історичними чинниками. Водночас у юридичній літературі звертається увага на те, що поняття «свобода» більшою мірою пов'язане з характеристикою таких правочинів особи, які визначають сферу її самостійності, захисту від втручання в її внутрішній світ (свобода думки і слова, свобода світогляду і віросповідання тощо). Своєю чергою, поняття «право» передбачає для реалізації соціальних можливостей особи, які становлять його зміст, здійснення певних дій чи послуг з боку держави або правочинів особи на участь у діяльності певних структур .
Забезпечуючи права і свободи людини держава, своєю чергою, вимагає від неї певної поведінки, що формулюється в системі юридичних обов'язків.
Обов'язок - це об'єктивно обумовлена вимога держави до особи діяти чітко визначеним у законі чином або утриматися від здійснення певних дій.
Обов'язок характеризується такими рисами:
1) на відміну від суб'єктивного права, юридичний обов'язок -це категорія необхідної поведінки людини, його реалізація не повинна обумовлюватися бажанням людини;
2) обов'язок - це завжди певне обмеження прав людини.
Найбільш поширеним в юридичній літературі критерієм класифікації прав і свобод людини і громадянина є їхній зміст. Звичайно за змістом вони поділяються на три групи: особисті або громадянські права і свободи; політичні права і свободи; економічні, екологічні, соціальні та культурні права і свободи.
Особисті права і свободи розглядаються у правовій теорії та практиці як свобода людини приймати рішення незалежно від держави.
Політичні права і свободи пов'язані з участю в суспільно-політичному житті, з формуванням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Економічні, екологічні, соціальні, культурні права і свободи складають особливу групу прав і свобод людини і громадянина, вони пов'язані з концепцією соціальної держави та стосуються таких сфер життєдіяльності, як власність, трудові відносини, відпочинок, матеріальні та духовні потреби людини тощо.
-
Класифікація основних прав і свобод. Рівність і рівноправність.
Основні права, свободи та обов'язки людини і громадянина становлять певну систему і класифікуються за різними підставами:
1) залежно від суб'єкта їх поділяють на права людини і права громадянина;
2) за черговістю їх включення до конституцій та міжнародно-правових документів - на права першого, другого і третього покоління. Перше покоління включає проголошені буржуазними революціями (XVII-XVIII ст.) громадянські й політичні права, .
Друге покоління стосується соціальних, економічних і культурних прав, що дістали закріплення в міжнародно-правових документах і конституціях багатьох держав до середини XX ст(право на працю, на відпочинок, на соціальне забезпечення, на освіту тощо).
До третього покоління відносять солідарні або колективні права, (на мир, безпечне довкілля, самовизначення, на місцеве самоврядування тощо).
3) за ґенезою - на природні (природжені) та похідні від них;
4) за видом суб'єкта - на індивідуальні та колективні;
5) за ступенем їх абсолютизації на такі, що підлягають обмеженню, і такі, що не підлягають законодавчому обмеженню;
6) за характером утворення на основні та додаткові.
Найбільш поширеним в юридичній літературі критерієм класифікації прав і свобод людини і громадянина є їхній зміст. Звичайно за змістом вони поділяються на три групи: особисті або
громадянські права і свободи1; політичні права і свободи; економічні, екологічні, соціальні та культурні права і свободи'.
Конституційний принцип рівності людини і громадянина є одним з фундаментальних принципів конституційно-правового статусу особи в Україні. У демократичній, соціальній, правовій державі на його засадах реалізуються основні права, свободи й обов’язки людини і громадянина. Він знайшов закріплення в Основному Законі Україні (ст.24), є загальновизнаним у міжнародному праві та відображений у міжнародно-правових актах, присвячених правам людини.
Категорії ,,рівність” і ,,рівноправність” – це не тотожні поняття, а тісно взаємопов’язані. Рівність є ширшим поняттям за рівноправність й включає останню. Конституційний принцип рівності особи складається з двох елементів: рівності прав, свобод і обов’язків (рівноправності) й рівності всіх перед законом і судом.
Конституційний принцип рівності людини і громадянина можна визначити як гарантування кожному члену суспільства, незважаючи на будь-які його індивідуальні ознаки (за винятком обставин, передбачених Конституцією й законодавством), однакових можливостей для реалізації конституційних прав і свобод, покладення на осіб, які знаходяться в однаковому правовому становищі, рівних обов’язків, а також забезпечення рівності всіх перед законом і судом.