- •Поняття та сутність конституційного ладу. Основи конституційного ладу України.
- •Конституційне закріплення принципів організації державної влади.
- •Конституційно-правові характеристики української держави.
- •Поняття народного суверенітету.
- •Природа конституційних прав та свобод. Права людини і громадянина.
- •Види обмежень прав і свобод людини та громадянина в Україні.
- •Особисті права і свободи громадян, закріплені в Конституції України.
- •Право людини на життя та гарантії його здійснення.
- •Конституційне право громадян на свободу та особисту недоторканість.
- •Конституційне право громадян на свободу пересування та вибір місця проживання.
- •Конституційне право громадян на свободу світогляду і віросповідання.
- •Система основних політичних прав і свобод громадян України.
- •Право на об’єднання та його правова регламентація.
- •Конституційне право громадян на звернення.
- •Конституційне право громадян на проведення публічних заходів.
- •Економічні, соціальні та культурні права людини та громадянина в Україні.
- •Право приватної власності в Україні.
- •Конституційне право громадян на охорону здоров’я та медичну допомогу.
- •Право на підприємницьку діяльність – конституційне право громадян України.
- •Конституційне право громадян на освіту.
- •Право на працю та право на страйк.
- •Конституційні обов’язки громадян України.
- •Обов’язок сплачувати податки і збори.
- •Обов’язок додержуватись Конституції та законів України.
- •Конституційне право громадян на захист своїх прав.
- •Конституційні гарантії прав і свобод людини та громадянина.
- •Конституційні гарантії правосуддя.
- •Конституційно-правовий статус політичних партій.
- •Політичні партії: поняття, роль, основні функції.
- •3) Дія національного режиму щодо іноземців має певні межі: вони повністю не прирівнюються у правах та обов'язках до громадян України.
- •4) Національний правовий режим має безумовний характер - він поширюється на іноземців та осіб без громадянства незалежно від того, мають чи ні громадяни України подібні права у відповідних країнах.
- •Право політичного притулку: поняття, сутність, законодавче забезпечення.
- •2. Це право не може бути використане у разі переслідування, дійсно заснованого на вчиненні неполітичного злочину, або діяння, що суперечить цілям і принципам Організації Об'єднаних Націй».
- •Поняття і сутність безпосередньої демократії, її основні форми.
- •Вибори: юридична природа, призначення, види.
- •Принципи виборчого права в Україні: поняття, види.
- •Передвиборна агітація в період виборчої кампанії.
- •Порядок голосування, підрахунку голосів виборців, встановлення результатів виборів та їх опублікування.
- •Повторне голосування, повторні вибори.
- •Фінансування виборів. Відповідальність за порушення виборчих прав громадян.
- •Суверенітет: поняття, види.
- •Територіальний устрій України. Система адміністративно-територіального устрою України.
- •Основи конституційно-правового статусу Автономної Республіки Крим.
- •Порядок обрання Президента України.
- •Акти Президента України: поняття, види, юридична сила.
- •Адміністрація Президента України.
- •Верховна Рада – парламент України. Конституційно-правовий статус.
- •Порядок діяльності Верховної Ради України.
- •Депутатські фракції (групи) в парламенті України: порядок формування, статус.
- •Конституційно-правовий статус народного депутата України.
- •Вільний та імперативний мандат народного депутата: поняття, конституційне оформлення.
- •Право народного депутата на депутатський запит та депутатське звернення.
- •Конституційно-правовий статус Рахункової палати.
- •Поняття та система органів виконавчої влади в Україні.
- •Склад та порядок формування Кабінету Міністрів України.
- •Компетенція Кабінету Міністрів України.
- •Акти, які видає Кабінет Міністрів України. Поняття та характеристика.
- •Центральні органи виконавчої влади України.
- •Поняття та сутність місцевого самоврядування.
- •Органи та посадові особи місцевого самоврядування в Україні.
- •Правова регламентація і функції судової влади в Україні.
- •Конституційна юрисдикція. Місце Конституційного Суду України в механізмі державної влади.
- •Склад, порядок формування та повноваження Конституційного Суду України.
- •Порядок та форми звернення до Конституційного Суду України. Роль Конституційного Суду в охороні Конституції.
-
Територіальний устрій України. Система адміністративно-територіального устрою України.
Під територіальним устроєм держави розуміють її територіальну організацію, тобто систему відносин між державою в цілому (її центральною владою) і територіальними складовими (населенням і чинними органами публічної влади). Категорію "територіальний устрій" не слід ототожнювати з поняттям "державний устрій", під яким розуміють політико-територіальну організацію держави, яка визначається політика-правовим статусом територіальних складових і порядком, принципами їхніх відносин із державою в цілому та між собою. За державним устроєм усі держави диференціюються на унітарні, федеративні, конфедеративні та імперські.
Відповідно до ст. 2 Конституції Україна є унітарною державою.
Унітарна держава - держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що здебільшого не мають будь-якої політичної автономії, хоч окремі з них і можуть мати статус територіальної автономії. В унітарній державі існує єдина система законодавства, єдина система державних органів, єдине громадянство і т. д. При цьому якась частина або частини такої держави можуть володіти статусом територіальної автономії, а тому мати своє законодавство, власні органи державної влади, свою символіку і т. ін. в розділі IX Конституції України "Територіальний устрій України". У ст. 132 формулюються його головні засади. Насамперед зазначено, що державна територія є єдиною і цілісною, себто такою, що поєднана спільною системою державної влади - законодавчих, виконавчих, судових і контрольно-наглядових органів. Рівночасно в її здійсненні слід поєднувати централізацію та децентралізацію, що забезпечить поєднання і врахування загальнодержавних і регіональних (місцевих) інтересів. Це також означає, що в майбутньому необхідно чітко визначитися щодо структурного і функціонального розподілу влади між центром і регіонами.
У ст. 133 Конституції України визначено: Систему адміністративно-територіального устрою України складають; Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища й села.
До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь.
З огляду на це можна стверджувати, що адміністративно-територіальний устрій України є трирівневим: вищий рівень складають Автономна Республіка Крим, області та міста Київ і Севастополь; середній - райони й міста обласного підпорядкування; нижчий - райони в містах, міста районного підпорядкування, селища і села. Принаймні, саме відповідно до таких територіальних одиниць будується система державних органів і система місцевого самоврядування.
-
Основи конституційно-правового статусу Автономної Республіки Крим.
В унітарній державі існує єдина система законодавства, єдина система державних органів, єдине громадянство і т. д. При цьому якась частина або частини такої держави можуть володіти статусом територіальної автономії, а тому мати своє законодавство, власні органи державної влади, свою символіку і т. ін. Таке положення пояснюється тим, що під територіальною автономією розуміють самоврядну територіальну одиницю в складі унітарної держави, що має деяку самостійність у встановлених цією державою межах. Такий статус в Україні має Автономна Республіка Крим.
Вивчаючи цю тему, слід звернути увагу на те, що Автономна Республіка Крим (АРК) є автономною адміністративно-територіальною одиницею у складі України. Зміст правового статусу АРК закріплено у ст. 134—139 Основного Закону України.
Конституція України визначає Автономну Республіку Крим як невід’ємну складову України, що в межах визначених Конституцією України повноважень вирішує питання, віднесені до її відання.
Для Автономної Республіки Крим характерні такі державні ознаки:
1) Крим є адміністративною автономією зі статусом Автономної Республіки Крим;
2) Автономна Республіка Крим має свою Конституцію, остання редакція якої прийнята 21 жовтня 1998 р. і затверджена законом Верховної Ради України 23 грудня 1998 р.;
3) в Автономній Республіці Крим діє система державних органів на чолі з Верховною Радою АРК і Радою Міністрів АРК;
4) з огляду на конституційний статус АРК її повноваження значно розширені у вирішенні питань господарського, соціального і культурного розвитку території;
5) найвищі органи Автономної Республіки Крим у межах своїх повноважень можуть видавати нормативно-правові акти, які становлять регіональну систему актів АРК.
Поряд з ознаками, що характеризують Автономну Республіку Крим як територіальну автономію, вона має деякі особливості в здійсненні своїх повноважень, а саме:
1) межі повноважень Автономної Республіки Крим визначаються Конституцією України;
2) її Конституцію затверджує Верховна Рада України;
3) нормативно-правові акти найвищих органів державної влади Автономної Республіки Крим не можуть суперечити Конституції та законам України і приймаються відповідно до Конституції України й актів її найвищих органів державної влади та на їх виконання;
4) повноваження та порядок формування і діяльності найвищих органів державної влади Автономної Республіки Крим визначаються Конституцією і законами України, а також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим з питань, віднесених до її компетенції;
5) суди Автономної Республіки Крим належать до єдиної системи судів України;
6) Конституція України визначає питання, нормативно-правове регулювання яких має право здійснювати Автономна Республіка Крим;
7) Конституція України визначає питання, які належать до відання Автономної Республіки Крим;
8) в Автономній Республіці Крим діє Представництво Президента України, яке виконує спостережні функції.
Представницьким органом Автономної Республіки Крим є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, яка здійснює свої повноваження на підставі Конституції і законів України, Конституції і нормативно-правових актів Автономної Республіки Крим з метою сприяння реалізації прав та інтересів населення автономії та вирішенню питань життєдіяльності регіону.
-
Органи державної влади в Україні: поняття, ознаки, види.
Систему органів державної влади, за Конституцією України, складають:
1. Орган законодавчої влади.
2. Глава держави.
3. Органи виконавчої влади.
4. Інші органи держави.
Органом законодавчої влади є Верховна Рада України. Верховна Рада є загальнонаціональним, виборним, представницьким, колегіальним, постійно діючим, однопалатним органом законодавчої влади, який складається з 450-ти народних депутатів. Вони обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування терміном на чотири роки (ст. 76).
Главою держави є Президент України. За Конституцією, він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина (ст. 102).
Органи виконавчої влади, за Конституцією, становлять собою певну систему. До неї входять: Кабінет Міністрів, який є вищим органом у системі органів виконавчої влади і місцеві державні адміністрації.
Судочинство в Україні здійснюється, відповідно до Конституції, Конституційним Судом та судами загальної юрисдикції (ст. 124).
До органів судової влади належать також Вища рада юстиції.
Поряд з цими органами державної влади є органи, які передбачені Конституцією, але безпосередньо не віднесені до органів певного виду державної влади. Це, зокрема, Центральна виборча комісія, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення тощо.
Загальними засадами організації (будівництва) органів державної влади є:
- поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову та взаємодія органів державної влади;
- демократичний порядок формування органів державної влади (виборність, призначення за згодою інших органів тощо);
- системність і структурованість;
- конституційність, законність в організації й діяльності;
- постійний характер діяльності і детермінованість повноважень органів державної влади;
- врахування загальновизнаних принципів та норм міжнародного права, досягнень національної і світової конституційної думки й практики державного будівництва;
- гарантування діяльності органів державної влади.
Публічна влада виступає у двох формах: 1) державна влада, 2) влада місцевого самоврядування (муніципальна влада). Для обох форм публічної влади притаманна низка спільних ознак:
– спрямованість на виконання суспільних завдань і функцій;
– інституційний характер, тобто функціонування через відповідні публічні інститути (органи публічної влади);
– легітимність;
– відособленість апарату, що здійснює цю владу, від населення;
– об’єднання підвладних за територіальною ознакою;
– загальність, тобто охоплення владою всіх осіб на відповідній території;
– безперервність функціонування (за наявності окремих тимчасових органів);
– універсальність, тобто спрямованість на вирішення усіх справ суспільного значення;
– обов’язковість владних рішень для всіх суб’єктів на відповідній території;
– функціонування у правових формах (нормотворчій, установчій, правозастосовчій, контрольній та інтерпретаційній), тобто діяльність за законодавчо встановленою процедурою і оформлення владних рішень правовими актами;
– можливість використання передбачених законодавством засобів примусу для реалізації своїх рішень;
– право встановлювати і стягувати загальнообов’язкові податки і збори з населення; самостійне формування бюджету.