- •Поняття та сутність конституційного ладу. Основи конституційного ладу України.
- •Конституційне закріплення принципів організації державної влади.
- •Конституційно-правові характеристики української держави.
- •Поняття народного суверенітету.
- •Природа конституційних прав та свобод. Права людини і громадянина.
- •Види обмежень прав і свобод людини та громадянина в Україні.
- •Особисті права і свободи громадян, закріплені в Конституції України.
- •Право людини на життя та гарантії його здійснення.
- •Конституційне право громадян на свободу та особисту недоторканість.
- •Конституційне право громадян на свободу пересування та вибір місця проживання.
- •Конституційне право громадян на свободу світогляду і віросповідання.
- •Система основних політичних прав і свобод громадян України.
- •Право на об’єднання та його правова регламентація.
- •Конституційне право громадян на звернення.
- •Конституційне право громадян на проведення публічних заходів.
- •Економічні, соціальні та культурні права людини та громадянина в Україні.
- •Право приватної власності в Україні.
- •Конституційне право громадян на охорону здоров’я та медичну допомогу.
- •Право на підприємницьку діяльність – конституційне право громадян України.
- •Конституційне право громадян на освіту.
- •Право на працю та право на страйк.
- •Конституційні обов’язки громадян України.
- •Обов’язок сплачувати податки і збори.
- •Обов’язок додержуватись Конституції та законів України.
- •Конституційне право громадян на захист своїх прав.
- •Конституційні гарантії прав і свобод людини та громадянина.
- •Конституційні гарантії правосуддя.
- •Конституційно-правовий статус політичних партій.
- •Політичні партії: поняття, роль, основні функції.
- •3) Дія національного режиму щодо іноземців має певні межі: вони повністю не прирівнюються у правах та обов'язках до громадян України.
- •4) Національний правовий режим має безумовний характер - він поширюється на іноземців та осіб без громадянства незалежно від того, мають чи ні громадяни України подібні права у відповідних країнах.
- •Право політичного притулку: поняття, сутність, законодавче забезпечення.
- •2. Це право не може бути використане у разі переслідування, дійсно заснованого на вчиненні неполітичного злочину, або діяння, що суперечить цілям і принципам Організації Об'єднаних Націй».
- •Поняття і сутність безпосередньої демократії, її основні форми.
- •Вибори: юридична природа, призначення, види.
- •Принципи виборчого права в Україні: поняття, види.
- •Передвиборна агітація в період виборчої кампанії.
- •Порядок голосування, підрахунку голосів виборців, встановлення результатів виборів та їх опублікування.
- •Повторне голосування, повторні вибори.
- •Фінансування виборів. Відповідальність за порушення виборчих прав громадян.
- •Суверенітет: поняття, види.
- •Територіальний устрій України. Система адміністративно-територіального устрою України.
- •Основи конституційно-правового статусу Автономної Республіки Крим.
- •Порядок обрання Президента України.
- •Акти Президента України: поняття, види, юридична сила.
- •Адміністрація Президента України.
- •Верховна Рада – парламент України. Конституційно-правовий статус.
- •Порядок діяльності Верховної Ради України.
- •Депутатські фракції (групи) в парламенті України: порядок формування, статус.
- •Конституційно-правовий статус народного депутата України.
- •Вільний та імперативний мандат народного депутата: поняття, конституційне оформлення.
- •Право народного депутата на депутатський запит та депутатське звернення.
- •Конституційно-правовий статус Рахункової палати.
- •Поняття та система органів виконавчої влади в Україні.
- •Склад та порядок формування Кабінету Міністрів України.
- •Компетенція Кабінету Міністрів України.
- •Акти, які видає Кабінет Міністрів України. Поняття та характеристика.
- •Центральні органи виконавчої влади України.
- •Поняття та сутність місцевого самоврядування.
- •Органи та посадові особи місцевого самоврядування в Україні.
- •Правова регламентація і функції судової влади в Україні.
- •Конституційна юрисдикція. Місце Конституційного Суду України в механізмі державної влади.
- •Склад, порядок формування та повноваження Конституційного Суду України.
- •Порядок та форми звернення до Конституційного Суду України. Роль Конституційного Суду в охороні Конституції.
-
Порядок діяльності Верховної Ради України.
Порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Законом про регламент Верховної Ради України1.
Згідно з ч. 1 статті 82 Конституції України Верховна Рада України працює сесійно.
Сесія Верховної Ради України - термін, протягом якого Верховна Рада проводить пленарні засідання та приймає рішення з питань, віднесених до її відання Конституцією України. В перерві між пленарними засіданнями проводяться засідання комітетів та інших органів Верховної Ради.
Сесії Верховної Ради поділяються на чергові та позачергові.
Чергові сесії Верховної Ради України починаються (без скликання) першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року (ч. 1 ст. 83 Конституції України).
Позачергові сесії Верховної Ради України із зазначенням порядку денного скликаються Головою Верховної Ради України на вимогу не менш як третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України або на вимогу Президента України. При цьому,вмотивовані пропозиції про скликання позачергової сесії Верховної Ради України, підписані ініціаторами, направляються Голові Верховної Ради України із зазначенням питань і, за звичайних обставин, з проектами документів, розгляд яких пропонується.
У сесійний період щотижнева робота Верховної Ради України та її комітетів починається у вівторок о 10-й годині та закінчується у п'ятницю о 14-й годині.
Понеділок кожного тижня відводиться для самостійної роботи депутатів, пов'язаної зі здійсненням депутатських повноважень, для їхньої роботи в депутатських фракціях або у виборчих округах.
Пленарні засідання Верховної Ради України проводяться згідно з розкладом засідань. їх відкривають, ведуть і закривають Голова Верховної Ради України або його заступники, а на першій сесії новообраної Верховної Ради України - найстарший за віком народний депутат, а після обрання президії сесії - члени президії. Якщо ці особи з будь-яких причин не здійснюють цього, то ці функції виконує обраний депутатами ad hoc головуючий на засіданні.
Обговорення питань порядку денного на засіданні Верховної Ради України включає:
1) доповідь, запитання доповідачеві та відповіді на них;
2) співдоповіді (в разі необхідності), запитання співдоповідачам і відповіді на них;
3) виступи депутатів з оголошенням та обґрунтуванням окремої думки, якщо вона є додатком до висновків чи пропозицій комітетів, з приводу яких виступали доповідач і співдоповідачі, за умови, що окрему думку не було поширено серед депутатів разом з висновком відповідного комітету;
4) виступ ініціатора внесення пропозиції;
5) внесення, обговорення і прийняття рішення щодо преюдиціальних і відкладальних питань та питань про неприйнятність, якщо такі є;
Обговорення питання порядку денного завершується прийняттям відповідного рішення. Згідно з ч. 2 ст. 84 Конституції України рішення Верховної Ради України з будь-якого питання приймаються виключно на її пленарних засіданнях голосуванням і після його обговорення'.
Голосування здійснюється депутатами особисто в залі засідань Верховної Ради України або у відведеному для таємного голосування місці біля залу для засідань.
-
Акти Верховної Ради України: порядок опублікування та набрання чинності.
Стаття 91 Конституції України передбачає, що Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти.
Закон - це, зазвичай, нормативно-правовий акт1, що приймається органом законодавчої влади (Верховною Радою України) чи безпосередньо народом України (на всеукраїнському референдумі) з дотриманням вимог законодавчої процедури, який має вищу (стосовно до всіх інших нормативно-правових актів) юридичну силу та регулює найважливіші суспільні відносини переважно загального характеру.
Постанова - ненормативний акт, за допомогою якого Верховна Рада України оформлює свої дії щодо самоорганізації (обрання керівних посадових осіб Верховної Ради, утворення комітетів та обрання їхніх голів), обрання, призначення, затвердження відповідних посадових осіб тощо.
Заяви та звернення - акти ненормативного характеру, які містять заклики до парламентів, інших вищих органів інших країн здійснити певні дії (або утриматися від здійснення певних дій) з метою підтримання миру, подальшого розвитку дво- та багатосторонніх відносин, усунення джерел ускладнення міжнародного становища в цілому чи двосторонніх відносин. Наприклад, у прийнятій 14 жовтня 2003 р. Заяві Верховної Ради України «З приводу подій у Керченській протоці» дається оцінка ситуації, що склалася через будівництво російською стороною гідротехнічної споруди в напрямку українського острова Тузла, розпочатого без попереднього повідомлення та узгодження з відповідними державними органами України.
У цій Заяві Верховної Ради України були також сформульовані пропозиції до Федеральних Зборів Російської Федерації втрутитися в ситуацію з метою негайного припинення будь-яких односторонніх дій, які суперечать принципам добросусідства і духу стратегічного партнерства між Україною та Росією і можуть бути спрямовані на порушення державного суверенітету України, її територіальної недоторканності.
Декларація - акт, який у загальній, принциповій формі передає основні властивості конституційно-правового регулювання, виражає наміри та зобов'язання учасників правових відносин. Декларації, прийняті Верховною Радою (зокрема Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р., Декларація прав національностей України від 1 листопада 1991 p.), мають нормативний характер, але безпосереднє їх застосування, через загальний характер норм декларацій, ускладнено. Декларативні положення реалізуються, здебільшого, за допомогою конкретніших приписів.
-
Законодавчий процес в Україні: поняття, основні стадії. Право законодавчої ініціативи.
Законодавчий процес - чітко врегульована Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України діяльність, яка полягає у творенні законів. Ця діяльність здійснюється в кілька послідовних етапів або стадій. Звичайно виділяють основні стадії законодавчого процесу:
1) підготування законопроекту (законодавчої пропозиції) та внесення його до Верховної Ради України - законодавча ініціатива;
2) попередній розгляд законопроекту в комітетах Верховної Ради України;
3) обговорення законопроекту на пленарних засіданнях Верховної Ради України з його наступним прийняттям або відхиленням (повністю чи частково);
4) підписання (санкціонування) та оприлюднення закону1. Крім основних, може виникнути потреба в додатковій стадії -
обговорення вмотивованих пропозицій Президента України в разі повернення ним прийнятого закону до Верховної Ради України (повторний розгляд).
Підготування законопроекту та внесення його до Верховної Ради України. Згідно з Регламентом Верховної Ради України розроблення проектів законів здійснюється за правом, визначеним законом, за дорученням Верховної Ради України, на замовлення на договірній основі, а також в ініціативному порядку. Верховна Рада України може доручити розроблення проекту закону (його структурної частини) комітету або тимчасовій спеціальній комісії Верховної Ради України, а також Кабінету Міністрів України.
Розроблення законопроекту про державний бюджет є обов'язком Кабінету Міністрів України, передбаченим Конституцією України (п. 6 ст. 116), і здійснюється ним за правом.
В ініціативному порядку законопроекти мають право розробляти громадяни і юридичні особи.
Законодавча ініціатива - офіційне внесення до Верховної Ради України уповноваженим суб'єктом законопроекту або законодавчої пропозиції. Законопроект та законодавча пропозиція- дві основні форми реалізації права законодавчої ініціативи. При цьому під законопроектом розуміється текст майбутнього закону з усіма його атрибутами (преамбулою, статтями, параграфами тощо), а під законодавчою пропозицією - ідея або концепція майбутнього закону. Регламент Верховної Ради передбачає можливість застосування ще й такої форми, як поправка.
Поправкою вважається пропозиція до іншої пропозиції, що доповнює, змінює чи виключає частину основної пропозиції.
Законопроекти та законодавчі пропозиції, які вносяться на ім'я Верховної Ради України, реєструються в Апараті Верховної Ради.
Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України мають особи та органи, визначені ст. 93 Конституції України. До них належать:
- Президент України;
- народні депутати України;
- Кабінет Міністрів України;
Цей перелік суб'єктів права законодавчої ініціативи є вичерпним. Це означає, що будь-яка інша особа чи орган можуть в ініціативному порядку розробляти законопроекти або законодавчі пропозиції, але вносяться вони до Верховної Ради України лише визначеними Конституцією України суб'єктами права законодавчої ініціативи.
Наявність у суб'єкта права законодавчої ініціативи означає, що Верховна Рада України зобов'язана розглянути внесений ним законопроект або законодавчу пропозицію.