- •Поняття та сутність конституційного ладу. Основи конституційного ладу України.
- •Конституційне закріплення принципів організації державної влади.
- •Конституційно-правові характеристики української держави.
- •Поняття народного суверенітету.
- •Природа конституційних прав та свобод. Права людини і громадянина.
- •Види обмежень прав і свобод людини та громадянина в Україні.
- •Особисті права і свободи громадян, закріплені в Конституції України.
- •Право людини на життя та гарантії його здійснення.
- •Конституційне право громадян на свободу та особисту недоторканість.
- •Конституційне право громадян на свободу пересування та вибір місця проживання.
- •Конституційне право громадян на свободу світогляду і віросповідання.
- •Система основних політичних прав і свобод громадян України.
- •Право на об’єднання та його правова регламентація.
- •Конституційне право громадян на звернення.
- •Конституційне право громадян на проведення публічних заходів.
- •Економічні, соціальні та культурні права людини та громадянина в Україні.
- •Право приватної власності в Україні.
- •Конституційне право громадян на охорону здоров’я та медичну допомогу.
- •Право на підприємницьку діяльність – конституційне право громадян України.
- •Конституційне право громадян на освіту.
- •Право на працю та право на страйк.
- •Конституційні обов’язки громадян України.
- •Обов’язок сплачувати податки і збори.
- •Обов’язок додержуватись Конституції та законів України.
- •Конституційне право громадян на захист своїх прав.
- •Конституційні гарантії прав і свобод людини та громадянина.
- •Конституційні гарантії правосуддя.
- •Конституційно-правовий статус політичних партій.
- •Політичні партії: поняття, роль, основні функції.
- •3) Дія національного режиму щодо іноземців має певні межі: вони повністю не прирівнюються у правах та обов'язках до громадян України.
- •4) Національний правовий режим має безумовний характер - він поширюється на іноземців та осіб без громадянства незалежно від того, мають чи ні громадяни України подібні права у відповідних країнах.
- •Право політичного притулку: поняття, сутність, законодавче забезпечення.
- •2. Це право не може бути використане у разі переслідування, дійсно заснованого на вчиненні неполітичного злочину, або діяння, що суперечить цілям і принципам Організації Об'єднаних Націй».
- •Поняття і сутність безпосередньої демократії, її основні форми.
- •Вибори: юридична природа, призначення, види.
- •Принципи виборчого права в Україні: поняття, види.
- •Передвиборна агітація в період виборчої кампанії.
- •Порядок голосування, підрахунку голосів виборців, встановлення результатів виборів та їх опублікування.
- •Повторне голосування, повторні вибори.
- •Фінансування виборів. Відповідальність за порушення виборчих прав громадян.
- •Суверенітет: поняття, види.
- •Територіальний устрій України. Система адміністративно-територіального устрою України.
- •Основи конституційно-правового статусу Автономної Республіки Крим.
- •Порядок обрання Президента України.
- •Акти Президента України: поняття, види, юридична сила.
- •Адміністрація Президента України.
- •Верховна Рада – парламент України. Конституційно-правовий статус.
- •Порядок діяльності Верховної Ради України.
- •Депутатські фракції (групи) в парламенті України: порядок формування, статус.
- •Конституційно-правовий статус народного депутата України.
- •Вільний та імперативний мандат народного депутата: поняття, конституційне оформлення.
- •Право народного депутата на депутатський запит та депутатське звернення.
- •Конституційно-правовий статус Рахункової палати.
- •Поняття та система органів виконавчої влади в Україні.
- •Склад та порядок формування Кабінету Міністрів України.
- •Компетенція Кабінету Міністрів України.
- •Акти, які видає Кабінет Міністрів України. Поняття та характеристика.
- •Центральні органи виконавчої влади України.
- •Поняття та сутність місцевого самоврядування.
- •Органи та посадові особи місцевого самоврядування в Україні.
- •Правова регламентація і функції судової влади в Україні.
- •Конституційна юрисдикція. Місце Конституційного Суду України в механізмі державної влади.
- •Склад, порядок формування та повноваження Конституційного Суду України.
- •Порядок та форми звернення до Конституційного Суду України. Роль Конституційного Суду в охороні Конституції.
-
Конституційно-правовий статус народного депутата України.
Народний депутат України - обраний відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України» представник Українського народу у Верховній Раді України та уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, що дає можливість брати участь у законотворчій діяльності та здійсненні інших функцій Верховної Ради України.
Правовий статус народного депутата України встановлюється положеннями Конституції України (статті 78-81), Законом України «Про статус народного депутата України» в редакції Закону, від 22 березня 2001р., Регламентом Верховної Ради України від 27 липня 1994 р. та іншими актами. У них закріплюються принципи статусу народного депутата України, строк його повноважень, права та обов'язки, гарантії депутатської діяльності.
Народний депутат здійснює свої повноваження на постійній основі.
При виконанні своїх повноважень народний депутат керується Конституцією України, законами України та загальновизнаними нормами моралі.
Держава гарантує народному депутату забезпечення необхідними умовами для здійснення ним депутатських повноважень.
Звання народного депутата із зазначенням порядкового номера скликання Верховної Ради України зберігається за ним довічно, за винятком дострокового припинення повноважень народного депутата.
Принципами статусу народного депутата України є:
-
вільний депутатський мандат;
-
здійснення повноважень народним депутатом на постійній основі;
-
несумісність депутатського мандата з іншими видами діяльності;
-
рівноправність депутатів;
-
депутатська недоторканність і депутатський індемнітет.
Строк повноважень народного депутата України - 5 років (ч. 1 ст. 76 Конституції України).
Повноваження народного депутата України починаються після складення ним присяги на вірність Україні перед Верховною Радою України від моменту скріплення присяги особистим підписом під її текстом.
-
Вільний та імперативний мандат народного депутата: поняття, конституційне оформлення.
Принцип вільного депутатського мандата прямо не закріплюється в Конституції України, але він випливає із загального принципу парламентаризму, який отримав визнання в ст. 75 Конституції України. Крім того, Конституція України не передбачає таких складових ознаки імперативного мандата, як накази виборців та відкликання народного депутата України виборцями. Цей принцип має визначальне значення та обумовлює характер мандата народного депутата України.
Конституції «радянського» періоду закріплювали імперативний характер депутатського мандата, що обґрунтовувався на основі положень доктрини народного суверенітету, сформульованої Жан-Жаком Руссо у XVIII ст. Доктрина Ж.-Ж. Руссо базується на ідеї неподільності і непредставництва народного суверенітету: представляти можна не сам суверенітет, а лише владу. За Ж.-Ж. Руссо депутати не можуть бути представниками народу, вони є лише його уповноваженими1. Звідси випливали такі необхідні елементи імперативного депутатського мандата, як пов'язаність депутата волею своїх виборців (накази виборців) і відкликання депутата виборцями. У практичному плані імперативний мандат не має ніякого сенсу, оскільки звернення депутата до своїх виборців із кожного питання, яке обговорюється парламентом, внаслідок лише суто технічних проблем, не кажучи про інші аспекти, може повністю дезорганізувати його роботу.
Конституції демократичних держав здебільшого закріплюють принцип вільного депутатського мандата, сформульований англійським ученим і законодавцем Едмундом Бруком 1774 р.: «парламент не є зібранням послів, котрі мають різні та ворожі інтереси, що їх кожен член парламенту повинен захищати, діючи як агент і адвокат та борючися з іншими агентами і адвокатами; парламент є спеціальною асамблеєю однієї нації з одним інтересом, інтересом цілого,- в якому керівними принципами повинні бути не місцеві цілі, а користь для всіх, яка є результатом захисту інтересів усіх як одного цілого»1.
Сутність цього принципу полягає в тому, що парламентарій є представником усього народу (нації), ніхто не може відкликати його або давати обов'язкові накази. Беручи участь у здійсненні функцій парламенту, він пов'язаний нормами Конституції, відповідальністю перед Богом і своєю совістю, яка повинна підказувати йому, яке рішення приймати щодо тих чи інших проблем, які обговорюються в парламенті. До основних положень вільного депутатського мандата, зокрема, належать:
1) мандат є загальним (тобто хоча депутати і можуть обиратися по виборчих округах, вони представляють усю націю);
2) мандат - не імперативний, а факультативний (його здійснення вільне - від примусу, депутат не зобов'язаний робити щось конкретне, зокрема брати участь у парламентських засіданнях, не зобов'язаний враховувати думку своїх виборців);
3) мандат не підлягає відкликанню;
4) мандат за його здійснення не потребує схвалення дій мандатарія (презумпція відповідності волі депутатів волі народу не підлягає запереченню).
-
Право депутатської недоторканості народного депутата України: поняття, сутність.
Принцип депутатської недоторканності означає, що:
1. Народний депутат України не може бути без згоди Верховної Ради України притягнутий до кримінальної відповідальності, затриманий чи заарештований.
2. Обшук, затримання народного депутата чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення народного депутата, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, допускаються лише в разі, коли Верховною Радою України надано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо (ч. З ст. 80 Конституції України, ст. 27 Закону України «Про статус народного депутата України»).
Порядок одержання згоди Верховної Ради України на притягнення народного депутата України до відповідальності визначається Регламентом Верховної Ради України та Законом України «Про статус народного депутата України». Так, подання про надання згоди на притягнення до відповідальності депутата вноситься до Верховної Ради України Генеральним прокурором України, про що негайно доводиться до відома депутата. Це подання вноситься до пред'явлення депутатові обвинувачення або видання санкції на арешт депутата і розглядається Верховною Радою України не пізніш як у місячний термін. Комітет, до компетенції якого входять питання депутатської етики, з додержанням звичайної процедури визначає законність і обгрунтованість подання. На засідання комітету запрошується депутат, щодо якого внесено подання. Відсутність запрошеного депутата на засіданні комітету без поважних причин не є перешкодою для прийняття рішення. Рішення про згоду на притягнення до відповідальності депутата приймається на засіданні Верховної Ради України поіменним голосуванням у вигляді постанови не менш як 2/3 голосів депутатів від їхньої фактичної кількості. Рішення Верховної Ради України з цього питання не переглядається.
Депутатський індемнітет розглядається у двох аспектах: по-перше, як невідповідальність народного депутата України- він не несе юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання в парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп (ч. 2 ст. 80 Конституції України); по-друге,
як винагорода народного депутата України за його парламентську діяльність (згідно зі ст. 33 Закону України «Про статус народного депутата України» оплата праці народного депутата України проводиться в розмірах, установлених Верховною Радою України).