Методи практичного поліпшення пам'яті

Методи групування. Номер телефону чи банківського рахунку легше запам'ятати, якщо згрупувати цифри такого номера у більш крупні блоки.

Методи рим і ритму напр.рахувалки

Метод акронімів і акровіршів. Метод акронімів – склад. скорочених назв з перших літер слів. Акровіршів - вірші, перші літери кожного рядка яких утв. яке-небудь слово чи фразу.

Ланцюговий метод. Елементи якогось списку намагаються асоціювати один з одним в ланцюг за допомогою уявних образів, які відображають зв'язки, спеціально придумані для кожної пари його ланок.

Метод "місць". До кожного місця "прив'язувати" тезу чи аргумент.

Метод парних асоціацій. В цьому методі одночасно використовуються рими та мислительні образи. Спочатку треба зрифмувати 10, а при бажанні 20 чисел з якимись словами, напр.: один - магазин, два-трава, три - пузири, чотири – в квартирі. Потім досить буде згадати по - порядку всі образи, щоб відновити необхідний список.

4. Мислення та прийоми її розвитку.

Розумова діяльність різних людей х-ться індивідуальними особливостями. Найістотнішими якостями, в яких виявляються індивідуальні відмітності мислення, є самостійність, критичність, гнучкість, глибина, широта, послідовність, швидкість.

Самостійність — вміння побачити і сформулювати нову проблему без сторонньої допомоги; осмислити і використати суп. досвід, при цьому бути незалежним у своїх поглядах, сміливо висловлювати думку.

Самостійність мисл. тісно пов'язана з критичністю. Критичність мисл. виявл. у здатності суб'єкта пізнавальної д-сті не потрапляти під вплив чужих думок, об'єктивно оцінювати позитивні та негативні аспекти явища чи факту, виявляти цінне та помилкове в них.

Гнучкість — вміння змінити шлях рішення проблеми, якщо він не задовольняє умову. Гнучкість мислення виявляється в умінні швидко змінювати свої дії при зміні ситуації д-сті.

Глибина мисл. виявл. в умінні проникати в сутність складних питань, розкривати причини явищ, бачити проблему там, де її не помічають інші, передб. можливі наслідки подій і процесів.

Широта мислення виявляється у здатності охопити широке коло питань.

Послідовність мисл. виявл. в умінні дотримуватися лог. наступності при висловлюванні суджень, їх обґрунтуванні.

Швидкість — це здатність швидко розібратися у складній ситуації, швидко обдумати правильне рішення й прийняти його.

Аполітичність, логічність думок — уміння виділяти істотне й узагальнювати, послідовно та чітко приймати рішення, доречно висловлюватися.

Розсудливість — вміння оцінити ситуацію, відповідно до цього будувати свою поведінку. Винахідливість — уміння знайти вихід з будь-якої ситуації, розв'язати будь-яку проблему.

Глибина думки — здатність детально аналізувати, порівнювати та знаходити істотне, здійснювати різносторонній підхід до розв'я­зання проблеми, аргументувати її рішення і не обмежуватися вузьким колом ідей.

Дотепність — мистецтво з гумором розв'язувати проблеми, влучно висловлюватися.

Кмітливість природний дар, який дає змогу зрозуміти, розпізнати недоступні іншим речі, можливість наблизитись до істини.

Усі якості мислення людини форм. й розв. в д-сті. Індивідуальні особливості мислительної діяльності проявляються у типах розуму.

1. Мислительний тип – х-ться високим рівнем абстрактного мислення, здатністю швидкого охоплення зв'язків і відношень, небагатослівністю, логікою і доказовістю.

2. Художній тип - х-ться образним мисл., фантазією, багатослівністю, ораторськими і артистичними здібн.

3. Гармонійний тип - поєднання мислительного і художнього типу.

4. Дисгармонійний тип - велика перевага або художнього або мислительного типу. Способи активізації мислення

Для підвищення продуктивності розум. д-сті можна викор. уміння керувати такими етапами мислення, як постановка задачі, створення оптимальної мотивації, регулювання спрямованості мимовільних асоціацій, максимальне включення як образних, так і символічних компонентів, викор. переваг понятійного мислення, а також зниження зайвої критичності при оцінці результату,— усе це дозволяє активізувати розум. процес, зробити його більш ефективним.

Важливим моментом стимуляції мислення є створення і зміцнення мотивації: Способом активізації мислення є акцент на переформулюванні шляху до рішення задачі. Зміна формулювання озн. погляд на проблему з нової точки зору. Необх. також розв. уміння конкретизувати задачу, вирішувати складну задачу частково, перетворювати вихідну задачу в більш просту з тієї ж області. переходити до більш абстрактної постановки, застосовувати віддалені аналогії. Корисна і візуалізація — включення наочних образів. Для активізації здатності виділяти принцип рішення і переносити його з конкретної задачі на широкий клас інших задач, корисно вирішувати ту саму задачу декількома способами.

Розумові процеси містять усвідомлювані і неусвідомлювані компоненти. Тому, коли людина повертається до першої задачі після перерви, задача може легко вирішитися, завдяки підсвідомій розумовій діяльності, що продовжувалася.

Активізує роз. процес і уміння правильно ставити запитання. Має значення не тільки граматична структура питання, але і його словниковий склад. Людина, яка мислить «традиційно», тобто викор. штампи думає в загальноприйнятому, звичайному напрямку і, природно, нічого нового, оригінального придумати не може.

5. Уява. Розвиток уяви.

1. Уява - психічний процес, що полягає у створенні людиною нових образів, уявлень, думок на базі її попереднього досвіду. Уява — це специфічно людський психічний процес, що виник і сформувався у процесі праці.

2. Уява виводить людину за межі буденного існування.

3. Уява - основа наочно-образного мислення. Дає змогу орієнтуватися в ситуації без застосування практичних дій.

4. . Уява — це процес створення людиною на основі попереднього досвіду образів об’єктів, яких вона ніколи не сприймала.

5. З уявою в практ. діяльності людей пов'язують процес худ. творчості.

6. Види уяви: активна, пасивна, продуктивна, репродуктивна, сновидіння, галюцинації, мрії, фантазії.

7. Існують індивідуальні, типологічні особливості уяви.

8. Уява людини виступає як відобр. якостей її особистості, її психолог. стану в конкр. момент.

Функції уяви.

1. Представляє дійсність в образах ( уява пов'язана з мисленням і органічно входить в його склад). Уява активізує наочно-образне мислення.

2. Регулює емоційні стани (за доп. уяви в деякій мірі задовол. потреби, знімається напруження).

3. Довільно регулює пізнавальні процеси і стани людини ( за доп. образів людина може керувати сприйманням, спогадами, висловлюваннями ).

4 .Створює і реалізує внутрішній план дій (спроможність виконувати їх в умі, маніпулювати образами).

5. Планує і програмує діяльність і поведінку.

Способи активізації уяви

Уява дитини поч. розв. в кінці 2, на поч. 3 р. життя. Способами активізації уяви в цьому віці є різні види продуктивної діяльності, такі як конструювання, ліплення, малювання.

Велике значення в розвитку творчої уяви має дитяче словотворення. Треба стимулювати словесну творчість дітей, заохочувати їх до складання казок, дражнилок і т. ін.

Активізувати уяву дитини можна в процесі створенні образів, коли вона комбінує отримані раніше уявлення, перетворює їх. До числа найб. доступних для дитини засобів перетворення дійсності можна віднести зміну величини предметів. Перебільшення широко використ. дітьми для створення різних протилежностей. Дитина створює нові образи, приписуючи предметам невластиві їм якості, надаючи їм здатності перетворюватися в інший предмет.

Активізація уяви полягає у формуванні її творчого виду, переході від простого довільного комбінування уявлень до логічно обґрунтованої побудови нових образів. Вчитель має підвищувати вимогливість дітей до витворів власної уяви.

Успіхи в засвоєнні молодшими школярами усного й писемного мовлення збагачують зміст образів, змінюють способи їх утворення. Велику роль у розвитку уяви молодших школярів відіграє читання художньої літератури.

Активізації уяви сприяє прийом схематизації. В результаті схематизації уявлення, що виникли в дитини, поступово втрачають індивідуальні ознаки і деталі, наближаючись до схеми. Цим шляхом йде, напр., розвиток у дитини просторових геометричних уявлень. Ін. шлях — шлях розвитку типових образів. Тут уявлення не втрачають своєї індивідуальності, а навпаки, стають більш конкретними і наочними, стають «представниками» цілої групи предметів і явищ.

У підлітковому віці, активізація уяви полягає у розш. змісту її образів, оскільки уява бере участь у процесах розуміння худ. творів, технічних креслень, описів істор.подій, у переходах думки від конкретного до абстрактного, в різних видах творчої діяльності тощо. Про розвиток творчої уяви у підлітків свідчать продуктивність, оригінальність, самостійність процесу уяви, а також зміна домінування її видів: від мимовільного (пасивного) до довільного (активного), від репродуктивного до творчого.

Старшокласник мріє про майбутнє. Складний навч.матеріал вимагає від старшокласників досконалішої репродуктивної уяви, і водночас, у них розвивається і творча уява, що виявляється у різноманітних видах творчої діяльності.