27. Емоційно-вольова сфера школяра

Розвиток емоційно сфери дитини відбувається в процесі поступового переходу від біологічних до соціальних та власне психологічних емоцій. Перші емоційні реакції немовляти є органічними, генетичне зумовленими: криком у відповідь на негативні відчуття дитина сигналізує про стан своїх біологічних потреб. Проте комплекс пожвавлення - це вже соціальна емоція .Аномальним у формуванні особистості в першому півріччі життя можна вважати відсутність емоційної реакції дитини на емоційно-позитивні звернення дорослого. З 5-6 місяців виникає диференційоване ставлення дитини до знайомих та незнайомих людей ("свій" -"чужий"). Провідний вид діяльності дитини в дитячому віці — безпосереднє емоційне спілкування з оточуючими. Важливим новоутворенням цього віку є формування в дитини потреби в спілкуванні з іншими людьми і емоційне відношення до них.

Період дошкільного дитинства можна назвати віком пізнавальних емоцій, до яких відносяться почуття подиву, цікавості, допитливості. Виникаючи в результаті зіткнення з новими сторонами дійсності, ці емоції у свою чергу впливають на пізнавальні, а також інші психічні процеси. Період від 2 до 6 років називають віком афективності. У цьому віці емоції мають бурхливий, але нестійкий характер, що виявляється* в яскравих, хоча і короткочасних афектах, у швидкому переході від одного емоційного стану до іншого. Наприкінці 3-го року життя можна відзначити і розуміння комічного дітьми — у цей період у них з'являється почуття гумору. Відбувається це в результаті виникнення незвичайної комбінації знайомих дитині предметів і явищ. У період від 2 до 4 років у дитини починають формуватися моральні почуття та соціальні емоції. Це відбувається в тих випадках, коли дорослі привчають малюка рахуватися з іншими людьми. Дітям раннього віку притаманне переживання такого почуття як самолюбство. Особливо важливу роль у її становленні відіграють оцінні відносини — схвалення, подяка, повага, гнів, нарікання тощо. У процесі спілкування з дорослими на другому році життя у дитини формується емоційна реакція на схвалення. Зародження емоційної реакції на похвалу створює внутрішні умови для розвитку самооцінки, самолюбства, для формування стійкого позитивно-емоційного відношення дитини до себе і своїх якостей. До кінця 3-го року життя в дитини є відносно багата гама емоційних переживань.

Перші десять років життя дитини особливо сприятливі для розвитку її емоційної сфери. У силу складності самої природи емоцій цілеспрямований вплив на емоційну сферу пов'язаний з великими труднощами. Дуже рано діти дізнаються, що відкриті прояви негативних емоцій неприпустимі та піддаються осуду. Діти дошкільного віку, які часто плачуть, зазвичай не користуються повагою однолітків. В процесі дошкільної соціалізації діти привчаються гальмувати безпосередню експресивність (стихійну радість, ейфорію).

Починаючи з 4-річного віку в дітей з'являється здатність розрізняти зовнішні прояви емоцій. Ця здатність чітко формується в дитини до 6 років, при цьому вона краще розпізнає негативні емоції. Спілкування з навколишніми розвиває, формує емоційну сферу дошкільника. Бурхливий прояв почуттів більшість шестирічних дітей вважають "дитячими" і стримують їх. Дошкільнята судять про себе поверхнево й оптимістично. Самосвідомість розвивається в напрямку усвідомлення власних переживань.

На кінець дошкільного віку дитина орієнтується у своїх емоційних станах і може їх висловлювати. У дошкільному віці діти здатні до досить гострих переживань співчуття і до яскравих проявів заздрості. Як заздрість, так і смуток втілюються у вчинках: якщо дитина заздрить, вона може наскаржитися; якщо співчуває, може поділитися найдорожчим для себе. П'ятирічна дитина вже здатна відтворити переживання інших людей, пов'язати їх з конкретними діями. Це виявляється і розвивається в рольовій грі дошкільників. Деякі діти дошкільного віку в ситуації морального вибору показують дуже високий ступінь моральної зрілості й емоційної чуйності.

В дитинстві часто зустрічається агресія, яка збільшується протягом дошкільного періоду. Спад агресії відбувається до 7 років, що пов'язується із зростаючою здатністю вирішувати конфлікти словами, а не кулаками.

Емоційно-вольовий розвиток дитини у віці від 6 до 11 років прямо пов'язаний зі зміною способу життя і розширенням кола спілкування дитини — вона починає навчатися в школі. Молодший шкільний вік — це період позитивних змін і перетворень, що відбуваються з особистістю дитини. Якщо в цьому віці дитина не відчує радість пізнання, не придбає впевненості у своїх здібностях і можливостях, зробити це надалі (за рамками сенситивного періоду) буде значно сутужніше.

Діти цього віку вкрай емоційні, але поступово вони оволодівають уміннями керувати своїми емоційними станами, стають стриманішими, врівноваженими. Основним джерелом емоцій є учбова та ігрова діяльність (успіхи і невдачі в навчанні, взаємини в колективі, читання літератури, сприймання телепередач, фільмів, участь в іграх тощо). Емоційну сферу молодших школярів складають переживання нового, здивування, сумніву, радощів пізнання, які, у свою чергу, є базою розвитку допитливості та формування пізнавальних інтересів.

Для молодших школярів загалом характерним є життєрадісний, бадьорий настрій. Виникнення пізнавальних інтересів, поява радості пізнання є нормою формування особистості до 9-Ю років. Як і раніше продовжується бурхливий розвиток і удосконалення «емоційної мови» дитини. У молодшому шкільному віці відбувається розвиток емоційної виразності, що позначається у великому багатстві інтонацій, відтінків міміки. Характерною рисою молодшого шкільного віку є емоційна вразливість, чуйність на все яскраве, незвичайне, барвисте . Особливості емоційно-вольової сфери молодшого школяра:

1. Емоційна вразливість ( бурхливо виражають реакції зовнішньо). Молодші школярі емоційно вразливі. У них відбувається подальша диференціація соромливості, яка виявляється в тому, як діти реагують на людину, оцінка якої має певне значення для них. Розвивається далі почуття самолюбства, що виявля­ ється в гнівному реагуванні на будь-яке приниження їх особистості й позитивному емоційному переживанні визнання тих чи інших позитивних їх особистих якостей.

2. Схильність до афективних реакцій (якщо часто отримує негативні оцінки хоче померти).

3. Почуття проявляє безпосередньо, не приховує те, що відчуває.

4. Одні почуття можуть швидко змінюватися на геть протилежні (співчуття - жорстокість, любов - ненависть);

5. Діти мають багату жестикуляцію і рухливу міміку.

6. Почуття виражають імпульсивне, проте з'являється система довільної регуляції поведінки.

7. Помітних успіхів досягають молодші школярі в набуванні здатності здійснювати цілеспрямовані дії, долати при цьому зовнішні та внутрішні труднощі.

8. Навички самоконтролю стають органічним елементом самосвідомості учня і з'являються у всіх видах діяльності.

9. Паралельно з розвитком самоконтролю удосконалюється самооцінка.

10. Розвиваються моральні почуття: співчуття, співпереживання, відповідальність, формується почуття сорому, совісті.

11. Діти мають достатньо розвинені інтелектуальні почуття (цікавість, бажання пізнавати щось нове).

12. Розвиваються естетичні почуття.

13. Може проявлятися негативізм (крадіжки).

У цей віковий період у дитини активно розвиваються соціальні емоції, такі, як самолюбство, почуття відповідальності, почуття довіри до людей і здатність дитини до співпереживання. Розвивається в учнів усвідомлення своїх почуттів і розуміння їх прояву у інших людей.

У системі міжособистісних відносин дитини з іншими людьми — з дорослими й однолітками — у неї виникає і розвивається складна гама почуттів, що характеризують її як соціалізовану людину. Це насамперед самолюбство, що виражає прагнення дитини не тільки до самоствердження, але і до суперництва з іншими людьми. Почуття відповідальності як здатність дитини розуміти ситуацію і відповідати існуючим у соціальному просторі нормативам. Крім того, позитивними якостями соціального розвитку дитини є прихильність до інших людей, яка при безпосередньому спілкуванні виражається у почутті довіри до них і виявляється в здатності до співпереживання.

Розвиток спілкування дитини з однолітками сприяє формуванню в неї нової стадії емоційного розвитку, що характеризується появою в дитини здатності до емоційної децентрації. Дитина практикує одночасно дві систем відносин – відносини слухняності і некритичного прийняття правил, запропонованих дорослими, і відносини рівноправності людей, що спільно виробляють правила для власної групи. Така «подвійна бухгалтерія» почуттів триває до початку підліткового віку, коли з'являється потреба уніфікувати свої емоційні відносини зі світом.

Розвиток емоційно сфери в підлітковому віці

Молодший підлітковий вік є одним із ключових етапів у процесі становлення емоційно-вольової регуляції дитини. Переживання підлітка стають глибше, з'являються більш стійкі почуття, вплив емоцій на духовне життя стає більш очевидним

У більшості підлітків відзначаються емоційна нестабільність і амбівалентність почуттів. Нестійкість емоцій обумовлюється значною невпевненістю підлітка відносно правильності виборів форм поведінки. Зміни в почуттях підлітків зумовлюються новим їх становищем у соціальному середовищі. Прагнення зайняти це становище, а саме: швидше стати дорослим, породжує нову гаму переживань

• Егоцентричні підлітки відрізняються переоцінкою своїх здібностей і можливостей, надлишковим честолюбством, надмірними і необумовленими очікуваннями у ставленні до оточуючих.

Розвиток емоційно сфери в юнацькому віці

Юнацький вік надзвичайно значимий для розвитку емоційної сфери людини. Можна сказати, що це «критичний» вік, оскільки в цей час закладаються основи емоційного життя людини, які стануть фундаментом емоційності в зрілі роки. При переході від підліткового до юнацького віку самопізнання молодої людини утрачає свою емоційну напруженість і існує вже на спокійному емоційному фоні. Нові емоції викликаються не тільки конкретними об'єктами, а й взаємовідносинами з іншими людьми, новими видами діяльності, їх змістом, перебігом і результатами. Нові життєві стосунки, нові обов'язки й успіхи породжують і нові переживання. Усвідомлення юнаками й дівчатами зростання своїх фізичних, інтелектуальних досягнень зміцнює їх упевненість у собі, у власних силах і сприяє піднесенню емоційного тонусу.