16.2. Методика розробки прогнозів криміногенної ситуації та методи кримінологічного прогнозування

Типова методика розробки прогнозів криміногенної ситуації включає наступні операції:

1. Передпрогнозна орієнтація. Чіткий та послідовний виклад конкретної проблеми, уточнення завдання (характер, масштаби, види прогнозу і т.ін.). Формування цілей і завдань, предмету, робочих гіпотез дослідження, визначення методів прогнозування.

2. Побудова вихідної (базової) моделі із з’ясуванням її основних якісних та кількісних параметрів, її уточнення (зокрема, за допомогою експертного опитування).

3. Збір та систематизація даних щодо системи факторів злочинності (прогностичного фону).

4. Побудова серії гіпотетичних прогностичних моделей об’єкта, їхнє уточнення, встановлення критеріїв (параметрів) впливу аналізованих факторів на злочинність. Визначення провідних тенденцій у розвитку злочинності та їхня екстраполяція на заданий часовий інтервал з конкретизацією мінімального, максимального та оптимального значень злочинності.

5. Випробування моделі, уточнення достовірності і точності прогнозу побудова так званого дерева проблем („що є?”) і дерева цілей („що потрібно зробити?”), виявлення розходження між ймовірним та оптимальним станом злочинності.

6. Розробка рекомендацій для управління та планів попередження злочинності.⁴⁶

Під методамикримінологічного прогнозування розуміється система правил та методичних прийомів, які вживаються для отримання прогностичних висновків стосовно майбутнього розвитку злочинності. Кримінологія нині спирається на методи прогнозування, які розроблені в інших науках, – статистиці, математиці, кібернетиці, соціології. Ми виділимо найбільш поширені, які дають надійні результати. За ступенем формалізації методи поділяються на:

1. Інтуїтивні– ґрунтуються на різноманітних індивідуальних або колективних експертних оцінках.

2. Фактографічні– передбачають кількісний аналіз показників злочинності (її рівня, структури та динаміки), даних судової статистики, офіційної звітності про діяльність органів внутрішніх справ та інших соціальних інститутів. При цьому широко застосовується апарат статистичних та математичних моделей, метод екстраполяції.

Основні труднощі, з якими стикаються у процесі розробки прогнозів, – це невизначеність і складність прогнозних явищ. Бувають ситуації, коли немає достатньої кількості статистичних даних, чи коли вони відсутні повністю, або коли наявні статистичні дані для опису конкретного статистичного процесу не прийнятні і таке інше, а вимагається дати оцінку складності та актуальності проблем, виявити найбільш важливі фактори і взаємозв’язки, обрати найбільш придатні варіанти прогнозування. В усіх цих випадках доводиться звертатись до висновків компетентних спеціалістів, експертів, використовуючи при цьому специфічні прийоми формалізації і обробки отриманої інформації. При цьому вчений або досвідчений практичний працівник зважає не лише на офіційну інформацію, а й керується досвідом та інтуїцією. До недоліків експертних методів відноситься: суб’єктивізм думок та обмеженість досвіду кожного з учасників експертного опитування.

Так, для цілей прогнозування криміногенної ситуації метод експертних оцінок полягає у тому, що досвідчені спеціалісти на якісному рівні враховують взаємодію злочинності з демографічними, економічними, політичними та іншими процесами, беручи до уваги ступінь інтенсивності впливу їх на злочинність, стан діяльності правоохоронних органів. У процесі безпосередньої організації експертизи найбільше значення має три основні методичні проблеми: підбір експертів, оптимізація процедури їхньої роботи та обробки результатів.

Індивідуальне опитуванняекспертів передбачає проведення анкетування, інтерв’ювання, бесід, збір аналітичних записок з метою виявлення незалежної думки кожного із спеціалістів. Надалі інформація усереднюється. Анкета складається так, щоб можна було отримати: кількісно визначені відповіді на пропоновані експерту запитання, формалізовані відповіді про характер джерел та аргументацію власної думки, а також про ступінь впливу кожного із джерел на відповідь експерта; кількісно визначену оцінку експертом рівня свого знайомства з предметом, запропонованим для аналізу і висновків.

Процедура практичного застосування індивідуального експертного опитування для складання прогнозів криміногенної ситуації може бути наступною:

1. Відбирається група досвідчених практичних фахівців і вчених (мінімальний обсяг 10 осіб, максимальний – 150; якщо експертизу здійснює населення, вибірка може бути збільшена для дотримання репрезентативності).

2. Складається докладний перелік факторів, що впливають на злочинність у регіоні.

3. Експертам пропонується оцінити переважно позитивний або переважно негативний вплив кожного з факторів на злочинність або її види за обраною шкалою (наприклад, за п’ятибальною системою зі знаком „+” для антикриміногенних факторів або „” для криміногенних факторів, або „0” – якщо фактор є нейтральним стосовно злочинності).

4. Визначаються тенденції та закономірності зміни на майбутнє для кожного з виділених факторів.

Групове опитуванняекспертів, або метод колективної генерації ідей передбачає безпосередній обмін думками між спеціалістами з урахуванням можливості використання кожним окремим експертом думки інших. Кожний експерт повинен захищати свої оцінки, однак він має бути готовим змінити їх, якщо інший член групи наведе точні та переконливі дані, що суперечать таким оцінкам. Ефективність групового опитування пов’язана з можливістю отримання нетривіальних прогнозів, які важко одержати, наприклад, простою екстраполяцією. Групове опитування має відповідати таким вимогам: критика висловлювань не допускається, оцінка пропозицій здійснюється пізніше, стимулюється висунення максимальної кількості ідей. У кримінологічному прогнозуванні цей метод експертизи може бути рекомендований для вирішення наступних завдань: визначення кола альтернативних варіантів прогнозованого процесу, внесення поправок до прогнозу та коректування прогнозів, вибору найбільш ймовірного варіанту прогнозу, вибору інструментарію для розробки конкретного прогнозу.

Одним з ефективних методів колективних експертних оцінок є метод "мозкової атаки"(брейнстормінг) як різновид наради. Опрацювання групового рішення цим методом відбувається наступним чином:

1. Проблема подається узагальнено.

2. Формуються дві групи учасників: одна генерує ідеї, друга відбирає цінні та корисні.

3. Формується група спостерігачів-секретарів.

4. Починається "атака" з оголошення проблеми, що потребує вирішення.

5. Усі ідеї записуються на дошці.

6. Ведучий стимулює надання ідей.

7. Група оцінки відбирає найбільш цінні (перспективні) пропозиції і на певному етапі формує нову, більш вузьку задачу, наближену до мети.

Метод мозкової атаки широко застосовуються при прогнозуванні злочинності. Так, метою регулярних контактів експертів, які відбувалися в Академії поліції у м.Братислава (1999, 2000, 2001, 2003 та 2004 рр.), була розробка кримінологічних прогнозів з використанням зазначених методів прогнозування.

Комбінацією індивідуальних та колективних експертних оцінок є метод „Дельфі”, який можна з успіхом використовувати для оцінки розвитку криміногенної ситуації. При застосуванні цього методу на першому етапі відбувається анонімне опитування у письмовій формі групи експертів по досліджуваній проблемі. Після цього здійснюється узагальнення даних, а експертів, думки яких виділяються із загального ряду, просять пояснити свою точку зору. На другому етапі з результатами опитування та обґрунтуванням знайомлять усіх експертів, які коректують свої думки. Якщо експерти дійшли остаточної згоди, процедура припиняється. Результатом є середня узгоджена оцінка.

Опитування за дельфійським методом має:

1. Бути анонімним, що послаблює вплив окремих "домінуючих" експертів.

2. Включати кілька турів, за допомогою яких зменшують коливання індивідуальних відповідей.

3. Припускати можливість відповіді на поставлені запитання повинні у вигляді числа.

4. Забезпечувати експертів достатньою інформацією для надання оцінки.

5. Передбачати обґрунтування експертам відповіді на кожне запитання (прогнозну оцінку).

Результати експертних оцінок носять якісний характер. Водночас для побудови узагальненого рішення, пошуку залежностей між тими чи іншими думками може використовуватися широкий спектр статистичних процедур (ранжирування, обчислення коефіцієнтів компетентності експертів, розрахунок показників надійності експертів) та методів (кореляційно-регресійний, факторний, кластерний аналіз, багатовимірне шкалювання). Експертні оцінки застосовуються для вироблення середньо- та, в окремих випадках, довготермінових прогнозів.

Фактографічні методи передбачають певну усталеність впливу демографічних, соціально-економічних, політичних та інших процесів на злочинність у певному регіоні, об’єктивність та повноту статистичних відомостей, застосування формалізованих процедур обробки даних. Найбільш поширеним є аналіз рядів динаміки або часових рядів. На підставі часового ряду можна судити про тенденції та закономірності зміни злочинності за певний час. Розрізняють також багатовимірний ряд, якщо значення мають кілька рівнів. Аналіз часових рядів вирішує наступні завдання.

1. Побудову математичної моделі процесу, який представлений часовим рядом.

2. Дослідження структури часового ряду.

3. Прогнозування майбутнього розвитку процесу (екстраполяція тренда).

4. Дослідження взаємозв’язку поміж різними часовими рядами.

Ці та інші завдання вирішуються шляхом застосування наступних статистичних технік: кореляційного аналізу, спектрального аналізу, згладжування та фільтрації, авторегресії, проінтегрованого пливкого середнього, моделі інтервенцій, регресійні моделі для лагів. Розглянемо найпростіший метод прогнозування – екстраполяцію тренду. При прогнозуванні злочинності екстраполяція тренду застосовується як продовження динамічного ряду, отриманого за кілька минулих років (або місяців), на наступний час. Аналіз динамічного ряду дає змогу насамперед визначити у загальному плані, яка тенденція рівня злочинності спостерігалася за період, що аналізується. Зробивши за допомогою спеціалізованих пакетів обробки інформації статистичні розрахунки, можна визначити, як буде змінюватися рівень злочинності на майбутнє, у найближчі роки, тобто за межами існуючого динамічного ряду. Зазначений статистичний метод використовують зазвичай для побудови короткотермінових та середньотермінових прогнозів.

При екстраполяції передбачається, що соціальна система суспільства в принципі є стабільною і що тенденції та основні фактори злочинності у минулому будуть існувати і в майбутньому. Варто зауважити, що статистика може не відбивати дійсної зміни криміногенної ситуації в регіоні, області, місті внаслідок існування незареєстрованої (латентної) частини злочинності. На статистичний ряд може також вплинути активізація роботи правоохоронних органів у певний рік, що ускладнить процес екстраполяції тренда.

Приклад

Таблиця 7.1

Результати прогнозування кількості окремих видів злочинів на основі екстраполяції лінійного тренда на 2007 рік⁴⁷

Вид злочину	Роки
	1992	1993	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	Прогноз 2007
Умисне тяжке тілесне ушкодження	8117	8174	8772	8800	8429	7602	6943	7047	6852	6116	6032	6294	5855	5698	5283	5462
Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження	–	–	–	–	7859	7603	7630	7980	7724	7213	8054	10722	10225	10116	10416	10260
Розбій	3950	5126	5441	5389	5359	5359	5427	5173	5636	5674	5195	5703	5538	6708	6465	6828
Одержання хабара	-	-	-	-	1286	1540	1641	1514	1527	1542	2172	2337	2334	2857	2511	2678

Російські кримінологи, використовуючи низьку кількісних та якісних методів (екстраполяцію та регресійний аналіз), склали спеціальний кримінологічний календар на весь рік. Цей календар відбиває найбільш криміногенні періоди за певними видами злочинів та обсягом злочинних посягань. На підставі такого прогнозу були опрацьовані варіанти раціонального використання сил і засобів у найбільш кримінально уражені періоди, а також у найбільш криміногенних зонах.

Найкращий ефект дає поєднання різних методів прогнозування, їхнє комплексне застосування. Останнє є необхідною умовою для розробки довготермінових прогнозів.