1.6. Відновлення нормального спілкування

Нормальне спілкування може порушуватися і потім відновлю­ватися, не переходячи у конфлікт, причому самі учасники можуть цього і не помічати (можливості входження у конфлікт). З іншого боку, невиправлені порушення можуть непомітно для учасників ввести їх у конфлікт.

Ідеальне розв'язання конфлікту полягає у виправленні усіх по­рушень і відновленні нормального спілкування. Чим точніший по­передній аналіз порушень (симптомів конфлікту), тим успішніше буде лікування хвороби спілкування.

Шлях до згоди пролягає через переговори, котрі нейт­ралізують чи виправляють порушення нормального спілкування.

Ролі учасників Я, ТИ і ВОНИ відповідають трьом аспектам спілкування — суб'єктивність (5), реальність (R), нормативність (N); останні зорієнтовують аналіз на розгляд інтересів (кожного Я), си­туації (прийнятої разом Я і ТИ як реальної) і соціальних норм, принципів справедливості.

Узагальнений вираз характеристик нормального спілкування:

S — Я -- ІНТЕРЕСИ -- ПЕРЕКОНАННЯ

R — ТИ — РЕАЛІЇ — ЗГОДА

N — БОНИ — НОРМИ — КОНСЕНСУС

Ця схема пояснює назви наступних глав.

Суб'єктивний аспект спілкування орієнтує нас на розкриття ментальної сфери особистості, яке ми розпочнемо, зробивши за­гальні застереження, що кожна людина сама для себе є центром свого Всесвіту, Всесвіту вельми складного і у більшості випадків багато в чому незрозумілого не лише для інших, а й для неї самої.

Особа у спілкуванні характеризується насамперед тим, чого во­на хоче, своїми бажаннями, інтересами, цілями, що створюють особливу сферу ментальності, яку ми називатимемо — БАЖАЄ. Основний термін — ІНТЕРЕС.

Наступна дуже важлива ментальна сфера особи — це ЇЇ пере­конання у своїх можливостях, здібностях, тобто особистість харак­теризується тим, що вона може, своїм потенціалом, який, за власною оцінкою чи оцінкою соціального оточення, спроможна ре­алізувати (задатки художника, музикальний слух, організаційні здібності тощо).

Ця характеристика зумовлена особливостями реальності, при­чому у випадку спілкування можливості Я розширюються за ра­хунок можливостей ТИ, для чого потрібна ЗГОДА.

І нарешті, третя характеристика соціалізованої особи, яка ви­значає її ставлення до інших особистостей, угруповань, сус­пільства, — це її уявлення про те, що вона має робити, і те, що не повинна робити. Особистість змушена враховувати «бажання» соціуму, тобто вимоги суспільства, щоб Я бажав того, чого «бажає» суспільство (наприклад, само собою зрозуміло, що людина, яку об­рали президентом держави, повинна бажати розквіту держави). Особистість згодна із заборонами, прийнятими в суспільстві, і обов'язками, що покладаються на неї, якщо вона у спілкуванні з

21

ТИ легітимізує (виправдовує) їх з «огляданням» на ВОНИ, тобто існує КОНСЕНСУС, згода Я, ТИ і ВОНИ.

Ментальні сфери БАЖАЄ, МОЖЕ і ПОВИНЕН відповідають трьом аспектам соціальної дії:

БАЖАЄ — суб'єктивність — ІНТЕРЕС;

МОЖЕ — реальність — ЗГОДА;

ПОВИНЕН — нормативність — КОНСЕНСУС.

Первісним є поняття ЗГОДА.

ІНТЕРЕС — вид ПЕРЕКОНАННЯ.

ПЕРЕКОНАННЯ — згода із самим собою.

КОНСЕНСУС — згода стосовно норм (спільна легітимізація, універсальна справедливість). Конституйована згода.

Перейдемо до докладного розгляду терміну ІНТЕРЕС.