- •22І-96 об'яви
- •Isbn 5-12-004799-8
- •Розділ перший спілкування
- •Глава 1
- •1.1. Учасники спілкування
- •1.2. Аспекти спілкування
- •1.3. Види спілкування
- •1.4. Фази спілкування
- •1.5. Порушення спілкування
- •1.6. Відновлення нормального спілкування
- •2. 1. Інтереси я
- •2.2. Когніції я
- •2.3. Дія я
- •2.4. Комунікація
- •3.1. Рольові очікування
- •3.2. Я-образ
- •3.3. Інтеракція
- •Глава 4
- •4.1. Особистість, група і суспільство
- •4.2. Соціальна норма
- •4.3.Я-статус
- •4.4. Спілкування як гра за правилами
- •Розділ другий
- •Глава 5 феноменологія конфлікту
- •5.1. Суб'єктивність конфлікту
- •5.2. Реальність конфлікту
- •5.3. Нормативність конфлікту
- •5.4. Конфлікт і суперництво
- •5.5. Конфлікти: характеристика і типи
- •Глава 6 аналітика конфлікту
- •6.1. Конфліктна проблема
- •6.2. Учасники конфлікту
- •6.3. Конфліктні інтереси
- •6.4. Конфліктна ситуація
- •6.5. Позиція учасника конфлікту
- •6.6. Картографія конфлікту
- •6.7. Конфлікт і влада
- •Глава 7 динаміка конфлікту
- •7.1. Фази конфлікту
- •7.2. Динаміка нагромадження порушень
- •7.3. Латентна фаза
- •7.4. Демонстративна фаза
- •7.5. Агресивна фаза
- •7.6. Батальна фаза
- •7.7. Фінал конфлікту
- •7.8. Реверсія конфлікту
- •7.9. Емоції
- •Глава 8
- •8.1. Виправлення порушень спілкування
- •8.2. Крок назустріч. Психологічний компроміс
- •Глава 9
- •9.1. «Кліматичні збурювання» та їх причини
- •II. Внутрішні:
- •9.2. «Кліматичні збурювання» і усунення конфліктів
- •Глава 10
- •10.1. Прагматична раціональність
- •10.2. Раціональна комунікація у конфлікті
- •Сітка томаса — кілменна
- •Глава 1. Аспекти спілкування 14
Глава 6 аналітика конфлікту
Основні терміни: КОНФЛІКТНА ПРОБЛЕМА; КОНФЛІКТНИЙ ІНТЕРЕС; КОНФЛІКТНА СИТУАЦІЯ; ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКА; КАРТОГРАФІЯ КОНФЛІКТУ,
Наше завдання навчитися передбачати можливий конфлікт за будь-якого типу спілкування. Ключ до цього «конфлікто-бачення» — аналіз конфліктної проблеми і конфліктної ситуації.
Нагадаємо вихідні положення. Конфлікт поза спілкуванням неможливий. Конфліктні порушення сприймаються як перешкоди особистій діяльності. Проте перешкоди діяльності можуть не мати жодного відношення до конфлікту. Наприклад, посуха, повінь, землетрус тощо.
Конфліктне спілкування суперечливе: ми хотіли б уникнути його, але тільки в ньому ми можемо реалізувати свої інтереси.
6.1. Конфліктна проблема
Аналіз конфліктної ситуації починається із визначення проблеми.
У найзагальнішому розумінні конфліктна проблема — це проблема узгодження інтересів, реалізація яких виявилася у вигляді конфлікту, «конфліктної хвороби». Проблема узгодження інтересів не обов'язково має бути конфліктною: щохвилини ми узгоджуємо свої інтереси без найменшого прояву конфліктності. Але «хворобливе зіткнення інтересів» завжди відчувається особливим чином; і це зіткнення з суб'єктивної точки зору, точки зору Я, можна охарактеризувати як усвідомлення перешкоди до досягнення своєї мети: цією перешкодою є інтерес іншої людини, ТИ. При цьому усвідомлюється також важливість реалізації свого (конфліктного) інтересу у спілкуванні саме з цією людиною.
Проблема — це перешкода при реалізації цілі, з проблемою пов'язані не тільки інтереси, а й побоювання. Перешкода виражає суть будь-якої проблеми; перешкода у конфлікті — проблема,
84
пов'язана із спілкуванням, тобто діяльність інших розглядається як перешкода.
Перешкода реалізації інтересів лежить в основі конфліктної проблеми, але щоб виник конфлікт, треба усвідомлено перешкоджати. Ціль конфліктного спілкування на розвинутій стадії — перешкоджати, протистояти інтересам опонента свідомо.
Якщо людина мимоволі стала на заваді іншому, вона звичайно, виправдовується — і таким чином потенціальний конфлікт нейтралізується.
Проблема — це дисонанс особистості і її оточення. Проблема розпочинається з відчуття небажання чогось, потім іде усвідомлення 'проблеми як того, що викликає дисонанс. Визначення проблеми — це вже уточнення того, чого хотілося б, щоб не було дисонансу. І насамкінець, вирішення проблеми — це знання того, як досягти бажаного чи уникнути небажаного. Усунення проблеми — це прийняття рішення діяти певним чином і реалізувати намічуване.
Як і будь-яка інша проблема, пов'язана з діяльністю, конфліктна проблема може бути визначена у вигляді питання «що робити, якщо ситуація така-то, а хотілося б того-то і не хотілося б того?».
На відміну від загальної проблеми (реалізація своїх інтересів), конкретна проблема пов'язана з появою специфічних «конфліктних» інтересів, бажанням змінити характеристики самого спілкування, усунути його ненормальність. Якщо когось влаштовують характеристики спілкування, то для нього конфлікту не існує. Наприклад, «насолода боротьбою» безконфліктна для того, хто «насолоджується» обміном ударами на рингу.
Відповідно до аспектів соціальної дії у конфліктній проблемі треба розрізняти три виміри:
1) проблему взаємопідтримки (ставлення іншого до твоїх інтересів);
проблему взаєморозуміння;
проблему легітимності.
Отже, проблема — питання типу «що робити...?», яке виникає у зв'язку із неузгодженістю інтересів у спілкуванні.
Щоб уточнити проблему, необхідно відповісти на три групи запитань:
як він ставиться до моїх інтересів? як я ставлюся до його інтересів? які інтереси впливають на наше спілкування, викривлю ють його?
чи зрозумілі мені його інтереси і чи розуміє він мене? з чим ми не згодні?
що несправедливого бачить він у моїх діях? чому я обурю юсь його поведінкою?
Якщо дехто відмовляє вам у допомозі, то це конфліктно за
85
умови існування у вас відповідних очікувань (допомоги), спанте-личеності відмовою і необхідності відповідати на поставлені вище три групи запитань. Відмова друга, якому довіряв і на якого сподівався, і відмова випадкового перехожого на вулиці — різні відмови.
У книзі X. Корнеліуса і Ш. Фейра «Виграти може кожний. Як вирішувати конфлікти» яскраво описується стан учасника конфлікту, який прагне проаналізувати, у чому його проблема.
«Чи доводилося вам мати справу із проблемою, що викликала у вас такі почуття:
Я збентежений. Я ніяк не можу розібратися у тому, що відбувається.
Я застряв. Я не бачу жодного виходу із проблемної ситуації.
Тут занадто багато взаємодіючих факторів. З чого мені розпочати?
Я відчував, що щось ще відбувалося, але не знав, що.
Ситуація безвихідна — ми просто не зійшлися!
Яка неуважність! Як людина може поводити себе таким чином?»
Автори цієї книги пропонують метод аналізу конфлікту — складання карти (картографія конфлікту), цінність якої «полягає у впорядкованому, систематичному підході до проблеми».
Перший етап картографії конфлікту — фіксування конфліктної проблеми. Цей етап включає наступні кроки:
висловити проблему однією загальною фразою;
описати проблему у загальних рисах.
На цьому етапі не обов'язково глибоко занурюватися в проблему і прагнути знайти вихід із неї. Пропонується просто назвати проблему (визначити тему); наприклад, «розподіл навантаження», якщо на роботі хтось «не тягне лямку» разом з усіма; «недовіра» — за умови міжособистісного конфлікту на ранній стадії; «робота по дому», якщо в сім'ї виникла проблема з миттям посуду. Важливо визначати проблему як тему якомога ширше, щоб залишалася можливість віднайдення нових і оригінальних рішень.
Отже, з конфліктною проблемою пов'язані конфліктні інтереси, які визначаються не тільки особистими інтересами, а й інтересами спілкування. Однак, раніше, ніж з'ясувати, які інтереси в інших, треба з'ясувати, хто ж ці інші, а це є не простим завданням.
Другий етап складання карти конфлікту — визначення головних учасників конфлікту.