3. Ідеологічні аспекти держінформполітики

Інформаційна політика в державі формується в руслі панівної в ній ідеології, яка у свою чергу залежить від суспільно-політичного ладу і типу державного утворення.

За тоталітарного режиму державна інформаційна політика характеризується встановленням повного контролю над усіма сферами життя та особливо — над засобами масової інформації. Силовими методами, репресивними засобами насаджуються принципи одно-думства. Поза законом ставиться все, що не узгоджується з ідеологічними установками режиму.

Ст. 152

Найвідоміші тоталітарні режими новітньої історії — це: нацизм у Німеччині, фашизм в Італії, більшовизм у колишньому Радянському Союзі.

Антипод тоталітаризмові — демократія. Більшість народів Європи зробила демократичний вибір. Хоч демократія, як зазначав Черчілль, не така вже й досконала річ, але людство нічого кращого не придумало. Наріжними каменями демократичного суспільства є:

— свобода слова і преси;

— свобода громадянина;

— верховенство права.

Надзвичайно показовим для демократії є свобода слова і свобода преси. Власне, наявністю такої свободи визначається рівень демократії у суспільстві: саме безперешкодний обмін інформацією, подання різних точок зору, різноманіття думок і суджень є неодмінними умовами вільних засобів масової комунікації. У Декларації прав людини зазначено, що свобода друку — одна з найбільших запорук свободи взагалі.

Україна проголосила європейський вибір, і в досягненні цієї мети визначальну роль мають відіграти засоби масової інформації. Передусім вони самі повинні стати вільними. Саме вони повинні донести до світового співтовариства новий образ України.

Серед викликів XXI століття вчені вважають найактуальнішими такі:

— мас-медіа і формування європейського мислення;

— формати національної ідентичності ЗМІ¹¹⁴.

Звідси випливає необхідність будувати інформаційну політику держави Україна саме у цих координатах. На ділі ж так не складається. Професор Володимир Шкляр скрушно констатує:

«Сучасна журналістика стрімко втрачає національне обличчя, активно впроваджує у свідомість аудиторії якісь «посередні» стереотипи суспільної сві¬домості й поведінки. Усе подається під гаслом «загалънолюдських цінностей».

_____________________

¹¹⁴Див.: Володимир Шкляр. Мас-медіа і виклики нового століття. — К.: Грамота, 2003. — С. 6.

Ст. 153

Процес ідентифікації журналістики й суспільства прямо пов'язаний з н а я в н і с т ю д е р ж а в н о ї н а ц і о н а л ь н о ї і д е ї, з р о з у м і л о ї і д е о л о г і ї (розрядка моя. — В. К.). У XIX ст. плановою була концепція офіційної народності, за часів радянської влади — партійність, а сьогодні — вакуум»¹¹⁵.

Безперечно, мас-медіа в Україні мають бути демократичними, але вони ще мають бути обов'язково українськими — за змістом, за суттю, за духом, за мовою. Загальновідомо, що міжнародну вагу мають і міжнародне визнання здобувають лише ті цінності, які мають національні риси, — своєю неповторністю, своєрідністю, єдиністю.

Отже, найголовнішою ідеологічною засадою державної інформаційної політики має бути чітка державна ідеологія, побудована на основі національної ідеї. Саме цього не було всі 14 років Незалежності, саме на це треба сподіватися після перемоги Помаранчевої революції, яку можна вважати логічним продовженням і, хочеться вірити, завершенням національно-визвольної революції кінця 80-х — початку 90-х років минулого століття.