- •61.Типи політичних систем.
- •65.Особливості авторитарного політичного режиму.
- •66.Особливості демократичного політичного режиму.
- •67.Поняття економічної політики держави.
- •68.Функції економічної політики.
- •69.Особливості соціальної і політичної спрямованості економічної політики.
- •70.Оснолвні цілі економічної політики.
- •74.Соціальна структура суспільства і політика.
- •75.Теорія класів та теорія соціальної стратифікації.
- •76.Основні напрями соціальної політики.
68.Функції економічної політики.
однієї з найважливіших економічних функцій держави відносять функцію
економічної стабілізації. Тобто держава як інститут політичної
організації суспільства може сприяти спільній діяльності всіх суб’єктів
суспільних відносин і підвищувати рівень економічного добробуту країни
двома шляхами:
а) забезпечувати захист життя людей, їхньої свободи і власності, якщо
їхня власність набута законним шляхом, без застосування сили, шахрайства
або крадіжки;
б) забезпечувати певні суспільні блага, які мають специфічні
властивості, що не дають змоги отримати їх за допомогою ринкових
механізмів.
Захисна функція держави полягає в гарантуванні внутрішньої і зовнішньої
безпеки та правопорядку, включаючи контроль за дотриманням законодавчих
норм. Держава має монопольне право застосовувати силу з метою захисту
громадян один від одного, а також для захисту від зовнішніх загроз.
Друга найважливіша функція держави – продуктивна – полягає в
забезпеченні громадян так званими суспільними благами.
69.Особливості соціальної і політичної спрямованості економічної політики.
Соціальна політика створює передумови для розширеного відтворення людиною своєї діяльності, а також суспільної системи в цілому. Занепад ідей соціальної спрямованості національної економіки, зменшуючи мотивацію до праці, прихильність до влади, ускладнює реалізацію ефективної економічної моделі.
Соціальна політика має свої елементи (складові), основні з них — соціальне забезпечення, соціальне управління, соціальна робота і соціальний захист.
Серед напрямків функціонування і реалізації соціальної політики виокремлюють власне два головних — соціально-демократичний і ліберальний, кожен з яких має відповідний характер, мету, зміст, специфіку й особливості практичної реалізації.
Суть соціально-демократичного напрямку в соціальній політиці визначається основною його метою — досягнути в суспільстві відповідної соціальної справедливості, усунути або хоча б пом'якшити нерівність у розподілі соціальних, економічних та інших ресурсів за рахунок зменшення відмінності у статусі і доходах.
До основних завдань соціальної політики незалежно від суті, характеру і особливостей суспільства належать підвищення добробуту, поліпшення умов праці і життя людей; забезпечення в усіх сферах суспільних відносин принципу соціальної справедливості; зближення класів, соціальних груп і прошарків суспільства; поліпшення національних відносин та ін.
Соціальна політика як складне і багатопланове явище регулює насамперед відносини, що виникають між членами суспільства в процесі задоволення ними найрізноманітніших потреб. Вона охоплює всі сфери життєдіяльності людини — працю, побут, культуру, відпочинок.
Політика і економіка досить тісно переплітаються між собою, і суттєво впливають одна на одну.
Ведучим інститутом політичної системи і влади, відповідно, є держава – джерело права і законів, яка організує життя суспільства і діяльність самої держави. Держава виразник інтересів і волі економічно домінуючого класу, оберігає його домінуюче положення в суспільстві, охороняє умови використання всіх ресурсів: людських, матеріальних, природних в інтересах розвитку суспільства і т.п.
В політичній владі важливе місце посідають політичні партії, масової суспільні організації і рухи, групи інтересів. Саме ці сили зумовлюють нормативно-регуляторну сферу в структурі політичної системи, а ті в свою чергу впливають на інші напрямки діяльності суспільства, в тому числі і економіки.