7.2. Оцінка платоспроможності страхової організації

Найважливішою характеристикою фінансової надійності страховика виступає його платоспроможність.

Платоспроможність страховика — це його здатність своєчасно в повному обсязі виконати свої фінансові зобов'язання (передусім страхові) за рахунок достатньої суми ліквідних активів.

Фінансовим забезпеченням платоспроможності страховика виступають, в основному, два джерела:

• кошти страхових резервів, які мають бути адекватними взятим зобов'язанням

• власні вільні кошти.

В Україні вимоги до платоспроможності страховиків регулюються Законом України «Про страхування» (Розділ III «Забезпечення платоспроможності страховиків») і концептуально корелюють із вимогами Перших Директив Ради ЄС.

З метою створення умов для забезпечення платоспроможності страховиків Закон України «Про страхування» передбачає таке:

— наявність сплаченого статутного фонду та наявність гарантійного фонду страховика. До гарантійного фонду страховика належить додатковий та резервний капітал, а також сума нерозподіленого прибутку);

— створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;

— розміщення коштів страхових резервів у законодавчо визначені активи на принципах безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості;

— перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності;

— можливість створення вільних резервів за рахунок нерозподіленого прибутку (вільні резерви — це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою додаткового забезпечення його платоспроможності);

— можливість утворення централізованих страхових резервних фондів для забезпечення зобов'язань за окремими видами обов'язкового страхування;

— з метою додаткового забезпечення страхових зобов'язань — можливість створення страховиками і Урядом фондів страхових гарантій;

— обов'язок перестраховувати ризики, якщо страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10 відсотків суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів та страхових резервів, а також якщо страховик взяв на себе страхові зобов'язання в обсягах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок власних активів.

Оцінка платоспроможності страхових організацій здійснюється за показником, який у вітчизняному законодавстві носить назву «запас платоспроможності». Законодавство розрізняє поняття фактичного і нормативного запасу платоспроможності. Показник фактичного запасу платоспроможності обчислюється однаково для страховиків, що здійснюють страхування життя, і для страховиків, що провадять загальне (ризикове) страхування. Показник нормативного запасу платоспроможності для страховиків, які здійснюють загальне (ризикове) страхування, та страховиків, що здійснюють страхування життя, обчислюється по-різному. Висновок щодо достатнього рівня платоспроможності страхових організацій роблять на підставі порівняння показників фактичного запасу платоспроможності з нормативним.

Фактичний запас платоспроможності являє собою вартісний показник, який уособлює співвідношення між зобов'язаннями страхової організації та її активами, що можуть бути використані для покриття цих зобов'язань. Перевищення вартості активів страховика над його зобов'язаннями свідчить про наявність у даного страховика фактичного запасу платоспроможності.

Фактичний запас платоспроможності можна обчислити на основі даних балансу страхової організації таким чином (для розрахунку використовуються відповідні показники на кінець звітного періоду):

ФЗП = А-А_н-3,

де ФЗП — фактичний запас платоспроможності (нетто-активи);

А — загальна сума активів (рядок 280 балансу);

А_н — сума нематеріальних активів (рядок 010 балансу);

З — загальна сум,а зобов'язань (сума рядків 430, 480, 620, 630 балансу).

Для страховиків, що здійснюють страхування життя, розрахунковий нормативний запас платоспроможності має становити 5 % величини резервів довгострокових зобов'язань. Відповідно до Закону України «Про страхування», розрахунковий нормативний запас платоспроможності для таких страховиків дорівнює величині, яка «визначається шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов'язань (математичних резервів) на коефіцієнт 0,05». Загальна величина резерву довгострокових зобов'язань дорівнює сумі резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів), розрахованих на цю ж саму дату окремо за кожним договором страхування життя. Для таких розрахунків використовується інформація, що міститься у балансі страховика і у його спеціалізованій страховій звітності.

Для страховиків, що здійснюють загальне (ризикове) страхування нормативний запас платоспроможності обчислюється двома способами:

1) на базі страхових премій;

2) на базі страхових виплат.

Відповідно до першого способу, нормативний запас платоспроможності обчислюється шляхом множення суми страхових премій за попередні 12 місяців на коефіцієнт 0,18. При цьому сума страхових премій зменшується на скориговану суму страхових премій, належних перестраховикам. Сума страхових премій, належних перестраховикам, коригується шляхом множення на встановлений коефіцієнт у розмірі 0,5. Формалізовано це виглядає так:

НЗП1 = 0,18 х (СП - 0,5 х СПП),

де НЗП1 — нормативний розрахунковий запас платоспроможності на підставі страхових премій;

СП — сума надходжень страхових премій протягом звітного періоду;

СПП— сума страхових премій, переданих у перестрахування протягом звітного періоду.

Відповідно до другого способу, нормативний запас платоспроможності обчислюється шляхом множення суми страхових виплат за попередні 12 місяців на коефіцієнт 0,26 (останній місяць буде складатися із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових виплат зменшується на скориговану суму страхових виплат, що компенсуються перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування. Коригування здійснюється з використанням такого ж самого коефіцієнта 0,5, що використовуються у першому способі розрахунку нормативного запасу платоспроможності:

НЗП2 = 0,26 х (СВ - 0,5 х СВП),

де НЗП2 — нормативний розрахунковий запас платоспроможності на підставі страхових виплат;

СВ — сума страхових виплат, здійснених страховиком протягом звітного періоду;

СВП — сума страхових виплат, компенсованих перестраховиками протягом звітного періоду.

Після розрахунку обох передбачених законодавством показників нормативного запасу платоспроможності обирається більший з них і порівнюється з фактичним нормативним запасом. Якщо фактичний показник перевищує обраний більший показник, то можна говорити про дотримання страховиком визначених законодавством вимог.