5.Політичний і соціально-економічний розвиток Київської держави.

Політичний устрій

Давньоруська держава IX - Х ст. - Це ранньофеодальна монархія. На чолі держави стояв київський князь, що називався великим князем. Він управляв за допомогою ради з інших князів і дружинників (боярська дума). Дружина ділилася на старшу (бояре, мужи) і молодшу (грід, отроки, дитячі). Суд, збір данини і судових мит здійснювалися князівськими дружинниками, називалися мечниками, вірники, емцамі та ін За допомогою дружини князі зміцнювали владу над населенням і розширювали територію російської держави.

Дружинники отримували від князів право на доходи (у вигляді данини) з населення територій, що входили до складу Давньоруської держави. З розвитком феодальних відносин все більша частина дружинників ставала земельними, власниками, що вели господарство в своїх маєтках.

Міста управлялися князівськими посадниками, а в найбільш великих з них існували посади тисяцького і соцьких.

В руках київського князя були значні військові сили, необхідні як для організації влади над населенням, так і для розширення кордонів держави та його захисту. Ці військові сили складалися з військ васальних князів і бояр і з власної дружини. В особливих випадках збиралося більш широке народне ополчення. У війську велику роль відігравала кіннота, придатна як для далеких походів, так і для боротьби з кінними загонами південних кочівників. Відомо, що під час походів на Балкани князь Святослав зібрав 60-тисячне військо.

У Древній Русі був значний поденний флот, що діяв на річках і на Чорному морі.

Соціально-економічний розвиток Київської Русі

Головне місце в економіці Київської Русі займало сільське господарство. Основу його становило орне землеробство. У порівнянні з первісно-общинного ладу в цей період техніка землеробства була значно вдосконалена. На чорноземному півдні орали переважно ралом або плугом з парної упряжкою волів, на півночі і в лісистий місцях - сохою, в яку запрягали одного коня. Землеробство грало настільки важливу роль в житті Давньої Русі, що засіяні ниви називалися життям, а основний злак для кожної місцевості - житом (від дієслова "жити").

До IX - Х ст. стала застосовуватися перелогова система (коли рілля на деякий час закидати). Вже було відомо двопілля і трипілля з яровими і озимими посівами. Підсічно або вогневе землеробство зберігалося в лісових районах.

У селянських господарствах були коні, корови, вівці, свині, кози, домашня птиця. Підмогою були рибальство, полювання, бортництво (видобуток меду).

На Русі тоді панувало натуральне господарство, при якому майже все необхідне для життя вироблялося в кожному господарстві. Велике значення в господарському житті Київської Русі мало ремесло. Головними центрами його средоточения були давньоруські міста, але окремі галузі розвивалися і в селах.

Найважливішою галуззю була чорна металургія, що була разом із землеробством основою економічного розвитку країни. Залізо добувалося з болотних руд, якими багата територія Давньої Русі. Обробка заліза, виготовлення з нього численних речей для господарства, військової справи і побуту здійснювалися у ковальських майстерень. Давньоруські ковалі володіли безліччю технологічних прийомів обробки заліза: куванням, зварюванням, цементуванням, обточуванням, інкрустацією кольоровими металами, поліруванням. Давньоруське слово "коваль" означало також і ремісника, який працював з кольоровими металами. "Ковалі злату, сріблу, і міді" досягли виняткової майстерності у виготовленні ювелірних виробів.

Великого розвитку досягли склоробне, деревообробне, гончарне, шкіряне ремесла. Значного поширення на Русі мали і так звані домашні ремесла, до яких належали прядіння, ткацтво переробка сільськогосподарської продукції, приготування продуктів харчування та ін