- •II. Попередній розгляд законопроекту.
- •III. Стадія ухвалення законопроекту.
- •V. Інформаційна стадія.
- •17.4. Форми діяльності Верховної Ради України
- •17.1. Верховна Рада України -
- •§ 1. Поняття і сутність законодавчої влади
- •§ 2. Парламент
- •§ 3. Парламент і парламентаризм: співвідношення, місце у політичній організації суспільства
- •§ 3. Парламент і парламентаризм: співвідношення, місце у політичній організації суспільства
- •§ 4. Верховна Рада України - єдиний орган законодавчої влади в Україні
- •§ 4. Верховна Рада України - єдиний орган законодавчої влади в Україні
- •§ 5. Внутрішня структура Верховної Ради України
- •§ 5. Внутрішня структура Верховної Ради України
- •§ 6. Основні функції і повноваження Верховної Ради України
- •§ 6. Основні функції і повноваження Верховної Ради України
- •§ 6. Основні функції і повноваження Верховної Ради України
- •§ 6. Основні функції і повноваження Верховної Ради України
- •§ 7. Організаційно-правові форми діяльності Верховної Ради України
- •§ 7. Організаційно-правові форми діяльності Верховної Ради України
- •§ 7. Організаційно-правові форми діяльності Верховної Ради України
- •§ 8. Акти Верховної Ради України
- •§ 9. Поняття і зміст законодавчої діяльності
- •§ 9. Поняття і зміст законодавчої діяльності
- •§ 9. Поняття і зміст законодавчої діяльності
- •§ 9. Поняття і зміст законодавчої діяльності
- •§ 10. Принципи законодавчої діяльності
- •§ 10. Принципи законодавчої діяльності
- •§ 11. Законодавчий процес: поняття, стадії
- •§ 11. Законодавчий процес: поняття, стадії
- •§ 11. Законодавчий процес: поняття, стадії
- •§ 11. Законодавчий процес: поняття, стадії
- •1. Оберіть продовження фрази «Верховна за конституційно-правовим статусом є:»
- •2. Встановіть відповідність між органами та складовими їх структури:
- •3. Вставте пропущені слова в визначення:
III. Стадія ухвалення законопроекту.
6. Ухвалення законопроекту в результаті голосування (в Україні зви чайні закони ухвалюються простою більшістю голосів, конституційні — двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України) і підготовка відповідної постанови Верховної Ради України про набрання законом чинності. Тексти законів, ухвалені Верховної Радою України, у 5-денний строк підписуються Головою Верховної Ради і невідкладно направляються на підпис Президентові України.
IV. Засвідчу вальна стадія.
7. Санкціонування (підписання) закону Президентом у встановлені Конституцією України строки. Відповідно до частини другої ст. 94 Кон ституції Президент України протягом 15 днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропо зиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. У разі як що Президент України протягом встановленого строку не повернув за кон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.
V. Інформаційна стадія.
8. Промульгація закону — це не лише підписання його главою дер жави, а й видання спеціального акта, який містить, зокрема, розпоря дження про офіційне опублікування закону. Промульгація закону здійснюється зазвичай актом глави держави — указом, наказом та іншими подібними документами, текст якого в офіційних виданнях передує тексту закону, що промульговується.
320
Конституційно-правовий статус Верховної Ради України
В Україні — це підписання закону Президентом України, підготовка постанови Верховної Ради України про порядок введення в дію даного закону і офіційне його опублікування. Текст постанови Верховної Ради в офіційних виданнях передує тексту закону, шо про-мульговується.
9. Включення закону до Єдиного державного реєстру нормативних актів, де вказується наданий йому реєстраційний код.
10. Опублікування закону — друк його тексту з усіма реквізитами в офіційних друкованих виданнях. Відповідно до ст. 134 Регламенту Верховної Ради України, підписані Президентом України закони та закони, які офіційно оприлюднені Головою Верховної Ради України, публікуються в газеті «Голос України» та у «Відомостях Верховної Ради України». Публікація законів у цих друкованих виданнях вважається офіційною. Підписані Головою Верховної Ради України закони та інші акти не пізніше наступного дня після їх підписання пе редаються апаратом Верховної Ради України для опублікування.
Можливий додатковий етап на другій стадії після ухвалення законопроекту парламентом і передачі його главі держави на підпис.
В Україні існує інститут права «відкладального вето» Президента. Так, відповідно до частини другої ст. 94 Конституції Президент України може скористатися своїм правом відкладального вето і повернути закон із своїми зауваженнями і пропозиціями Верховній Раді України для повторного розгляду. Саме вето об'єктивно може ставати стадією законотворчого процесу, яка має позапарламентський характер.
Верховна Рада України може подолати право вето Президента України. Так, якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов'язаний його підписати та оприлюднити протягом десяти днів. У разі якщо Президент України не підписав такий закон, він невідкладно офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради України і публікується за його підписом.
На всіх стадіях законодавчої діяльності необхідним є вивчення і впровадження громадської думки в текстах законів, урахування рівня правосвідомості громадян.
Установча (державотворча) функція Верховної Ради України здійснюється в трьох основних напрямах. По-перше, Верховна Рада України від імені Українського народу легалізує атрибути держави. Наприклад, приймає та вносить зміни до Конституції України в ме-
11-8152 321
Розділ 17
жах і порядку, передбаченому розділом XIII Конституції (преамбула та п. 1 ст. 85 Конституції України); визначає на законодавчому рівні громадянство; правовий режим власності; територіальний устрій України; судоустрій, судочинство; правовий режим державного кордону; статус столиці України; основи національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку. Крім цього, виключно законами встановлюються Державний бюджет України та бюджетна система України; опис державних символів України та порядок їх використання і захисту тощо (ст. 92 Конституції України). Тобто Верховною Радою України визначаються невід'ємні інститути держави, поза закріпленням офіційного статусу яких є неможливим повноцінне функціонування України як суверенної і незалежної, демократичної держави.
По-друге, Верховна Рада України бере участь у формуванні та визначенні правового статусу глави держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб. Зокрема, вона призначає вибори Президента України у строки, передбачені Конституцією та вирішує питання про усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту), встановленої ст. 111 Конституції; призначає за поданням Президента України Прем'єр-міністра України, міністра оборони України, міністра закордонних справ України, призначає за поданням Прем'єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, голову Антимоно-польного комітету України, голову Державного комітету телебачення та радіомовлення України, голову Фонду державного майна України, а також звільняє зазначених осіб з посад, вирішує питання про відставку Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України; призначає на посаду та звільняє з посади за поданням Президента України голову Служби безпеки України; призначає на посаду та звільняє з посади Голову Національного банку України за поданням Президента України; призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України; призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення; призначає на посади та звільняє з посад членів Центральної виборчої комісії за поданням Президента України; затверджує загальну структуру і чисельність, визначає функції Служби безпеки України, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України; надає згоду на
322
Конституційно-правовий статус Верховної Ради України
призначення на посаду та звільнення з посади Президентом України Генерального прокурора України; призначає на посади та звільняє з посад третину складу Конституційного Суду України; обирає суддів безстроково; достроково припиняє повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду України про порушення нею Конституції або законів України; призначає позачергові вибори до Верховної Ради Автономної Республіки Крим; призначає чергові та позачергові вибори до органів місцевого самоврядування.
По-третє, Верховна Рада України організовує свою внутрішню діяльність та забезпечує реалізацію власних функцій і повноважень шляхом утворення органів (комітетів, комісій тощо) та політичних утворень (фракцій, коаліцій фракцій), допоміжного органу — апарату Верховної Ради України, а також Рахункової палати України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з метою забезпечення здійснення парламентського контролю в сфері виконання Державного бюджету України, правового забезпечення прав і свобод людини і громадянина в Україні.
Контрольна функція. За Конституцією України Верховна Рада України має право здійснювати парламентський контроль у межах, визначених Конституцією (п. 33 ст. 85). Слід зазначити, що в літературі існують різні погляди щодо виділення кола контрольних повноважень, через реалізацію яких парламент здійснює контрольну діяльність. Деякі вчені зазначають, що вона полягає, головним чином, у контролі за прийняттям Державного бюджету України, за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції, контролі за додержанням конституційних прав і свобод громадян. Для цього створена Рахункова палата України, передбачена посада Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини тощо1. Інші автори зазначають, що контрольна функція парламенту України реалізується через дві групи повноважень. Перші мають виключно контрольне значення, другі — комплексний характер і рівною мірою належать як до контрольної, так і до інших функцій парламенту. Ці функції реалізуються через контрольні повноваження2.
1 Напр.: Шемшученко Ю. С. Теоретичні засади розвитку українського парламентариз му // Шемшученко Ю. С. Вибране. — К., 2005. — С. 149-150.
2 Барабаш Ю. Г. Парламентський контроль в Україні (конституційно-правовий ас пект): Монографія. — X., 2004. — С. 38-39.
323
#озділ 17
" Отже, відповідно до ст. 85 Конституції України контрольна функція Верховної Ради України здійснюється в таких основних напрямах: 1) контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання; здійснення контролю за використанням одержаних Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України. Контроль від імені Верховної Ради України за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням здійснює Рахункова палата України; 2) здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до цієї Конституції та закону; 3) контроль за дотриманням та захистом прав і свобод людини в Україні, що здійснюється через Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; 4) прийняття рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата України, групи народних депутатів України чи комітету Верховної Ради України; 5) здійснює контроль через звернення народних депутатів України із запитами до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності; 6) виконує контрольну функцію через утворення тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій.
Виходячи із комплексного характеру багатьох контрольних повноважень парламенту України, можна зробити висновок, що, попри важливість законотворення у діяльності загальнонаціонального представницького органу, контрольна функція виконує інтегруючу роль, дозволяючи парламенту не обмежуватися виключно прийняттям законів та наданням згоди на призначення вищих посадових осіб, а брати участь у вирішенні державних справ, здійсненні моніторингу за діяльністю органів державної влади та їх посадових осіб, контроль за виконанням законів, здійснення урядом ефективної державної політики.
Окремого розгляду заслуговує питання про виділення у складі повноважень парламенту «квазісудових» повноважень. Так, на думку деяких російських дослідників, до квазісудової функції парламенту, зокрема, належать повноваження по висуненню перед судовими органами обвинувачення проти вищих посадових осіб, оголошення
324
Конституційно-правовий статус Верховної Ради України
амністії та інші1. Безперечно, як наголошувалось, окремим парламентам властиві навіть судові функції, наприклад Палаті лордів Парламенту Великої Британії. І наділення загальнонаціонального представницького органу країни такими повноваженнями, як оголошення амністії (в Україні це право парламенту передбачено ст. 92 Конституції України), є своєрідним підтвердженням того, що саме цей орган має виключне право на представництво інтересів усього народу, яке виявляється і в можливості звільнення від відбування покарання за найтяжчі правопорушення, — злочини.
Щодо особливої процедури позбавлення повноважень вищих посадових осіб, тобто імпічменту, то підстава для застосування цієї процедури у деяких випадках має кримінально-правовий характер, але мета цих дій полягає не в притягненні до кримінальної відповідальності винних осіб (це компетенція судових і правоохоронних органів), а в перевірці діяльності посадових осіб, і, у разі виявлення порушення законодавства, застосуванні такої конституційно-правової санкції, як відсторонення від займаної посади. Парламент за таких умов не вирішує питання про винність осіб, він лише використовує надане йому в механізмі отримань та противаг право контролю за вищими посадовцями та право зняття з них імунітету від кримінально-правового переслідування. В Україні процедура імпічменту застосовується стосовно глави держави — Президента України, який згідно зі ст. 105 Конституції України користується правом недоторканності.
Фінансова функція. Верховна Рада України затверджує законом Державний бюджет України та вносить у відповідній формі до нього зміни, здійснює контроль за виконанням Державного бюджету України, приймає рішення щодо звіту про його виконання.
Проект закону про Державний бюджет України на наступний рік розглядається з урахуванням положень Бюджетного кодексу України та Регламенту Верховної Ради України. Відповідно до Регламенту Кабінет Міністрів України щороку подає до Верховної Ради проект закону про Державний бюджет України на наступний рік не пізніше 15 вересня поточного року. Разом з проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.
1 Конституционное право: Учебник / Отв. ред. А. Е. Козлов. — М., 1996. — С. 315.
325
Розділ 17
Проект закону про Державний бюджет України представляється на пленарному засіданні Верховної Ради. Представлення проекту закону проводиться за процедурою повного обговорення'. За результатами обговорення проекту закону Верховною Радою може бути прийняте рішення про схвалення і прийняття його до розгляду або рішення про його відхилення у випадках, передбачених п. 4 ст. 149 Регламенту Верховної Ради України.
Фінансові повноваження полягають не тільки в обговорені та затвердженні Державного бюджету України, а й у контролі за його виконанням. Контроль за виконанням Державного бюджету України Верховна Рада здійснює як безпосередньо, так і через Рахункову палату.
Зовнішньополітична функція. До компетенції Верховної Ради України у цій галузі відносять: визначення засад зовнішньої політики держави; заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України; оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України; схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України; надання у встановлений законом строк згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів України2.
Одним із пріоритетних напрямів зовнішньополітичної діяльності Верховної Ради України є формування законодавства з питань зовнішньої політики шляхом прийняття законів, якими регулюються різноманітні аспекти зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності Української держави, наприклад законів України «Про зовнішньополітичну діяльність», «Про міжнародні договори України» тощо.
1 Докл. ст. ЗО «Процедура повного обговорення питань на пленарному засіданні Вер ховної Ради» Регламенту Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради Ук раїни. — 2006. — № 23, № 24-25. — Ст. 202.
2 Шемшученко Ю. С. Зовнішньополітична діяльність Верховної Ради України і міжпарламентські зв'язки // Український парламентаризм: минуле і сучасне. — К., 1999. — С. 324-339.
326
Конституційно-правовий статус Верховної Ради України
Відповідно до Закону України «Про міжнародні договори України» до компетенції Верховної Ради України належить: ратифікація міжнародних договорів України; прийняття рішення про приєднання України до міжнародних договорів, які потребують ратифікації; денонсація міжнародних договорів України, ратифікованих Верховною Радою України, а також договорів, прийняття або приєднання до яких було здійснено на підставі рішень парламенту України.
Прийняття Верховною Радою України законів про ратифікацію міжнародних договорів або приєднання до них є юридичним фактом надання державою згоди на обов'язковість міжнародних договорів України. Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Серед напрямів зовнішньополітичної діяльності Верховної Ради України можна назвати співробітництво з рядом міжнародних організацій, зокрема: ООН та її спеціалізованими органами і установами у властивих їй формах; Радою Європи у формі роботи делегацій Верховної Ради України; Парламентською Асамблеєю Чорноморського економічного співробітництва; Парламентською Асамблеєю Організації з безпеки та співробітництва у Європі (ОБСЄ); Співдружністю Незалежних Держав (СНД) (Україна підписала і ратифікувала Угоду про СНД); Європейським співтовариством (Україна підписала і ратифікувала Угоду про партнерство і співробітництво з ЄС); Західноєвропейським Союзом; Центральноєвропейською ініціативою; Європейською Асамблеєю.
Верховна Рада України здійснює співробітництво з європейськими парламентами, що дає змогу обмінюватися досвідом роботи і відповідною інформацією про європейські пріоритети у функціонуванні парламентів. Найбільш активно воно розвивається з парламентами сусідніх країн — Російської Федерації, Білорусі та Молдови, Польщі, Словаччини та Угорщини. Встановлено також зв'язок з парламентами США, Великої Британії, Німеччини, Франції та ряду інших країн.
Враховуючи особливості конституційної природи Верховної Ради України, її місце в механізмі держави, зміст діяльності парламенту України не обмежується лише наведеними функціями. Класифікація функцій Верховної Ради України має багатоаспектний характер. Так, окрім зазначеної класифікації, функції Верховної Ради України можна поділяти на такі види: за об'єктами (сферами) діяльності Верхов-
327
!-•'■! '.V-!
ної Ради України — внутрішні (політична, економічна, соціальна, духовно-культурна) та зовнішні (зовнішньополітична, зовнішньоекономічна, функція національної безпеки та ін.); за суб'єктами Верховної Ради України — загальнопарламентські, функції народних депутатів, функції комітетів, функції тимчасових спеціальних та слідчих комісій, функції фракцій, функції коаліції депутатських фракцій (парламентської більшості), функції опозиції; за засобами діяльності Верховної Ради України — конституційна, бюджетно-фінансова, інформаційна, територіальна, програмна та інші функції; за терміном діяльності Верховної Ради України — постійні та тимчасові функції; за механізмом реалізації функцій Верховної Ради України — складні (комплексні) та прості функції.