Порядок 2. Леканоральні - Lecanorales
Слань різноманітна - накипна, листувата, кущиста, майже завжди з розвиненою коровою плектенхімою. Плодові тіла - виступаючі леканоровидні або лецидеєвидні апотеції, переважно забарвлені у темний колір. Аски леканоровидні, з товстою багатошаровою оболонкою, шари якої між собою зростаються і частково розділяються на верхівці перед виходом аскоспор. Апікальний апарат аску амілоїдний. Парафізи розгалужені, на верхівках розширені. Аскоспори переважно одноклітинні без септ або двоклітинні з однією товстою септою, безбарвні або темно-коричневі. Фікобіонтами є різноманітні роди зелених водоростей, переважно з класу Trebouxiophyceae.
Найчисельніший порядок серед грибів - леканороміцетів. Нижче леканоральні лишайники згруповані за морфологічними типами слані та субстратною причетністю у чотири групи: накипні (Lecidea, Lecanora, Candelariela), листуваті (Physcia, Parrneiia), кущисті епігейні (Cladonia, Cetraria) та кущисті епіфітні (Ramalina, Evernia, Anaptychia, Usnea).
Накипні леканоральні
Рід лецідея - Lecidea (рис.). Має накипну слань у вигляді цілісної або потрісканої кірки, з рівною, бородавчастою, зернистою або порошистою поверхнею, рідше у вигляді тонкого борошнистого нальоту. Апотеції лецідеєвого типу округлі або від взаємного тиску кутасті, чорні, твердої консистенції. Сумки з 8-ма спорами (дуже рідко 16-ма). Спори прості, безбарвні, здебільшого еліптичні, рідше кулясті чи яйцевидні. Більшість видів є епілітними ліхенізованими грибами.
Рис. Lecidea: А - загальний вигляд накипної слані з апотеціями; Б - розріз через апотецій
Рід леканора - Lecanora (рис.). Слань однорідна, накипна, гладенька, зерниста або бородавчаста, іноді у вигляді окремих горбиків або лусочок, часто малопомітна, прикріплена до субстрату. Зростає на різноманітних субстратах. Апотеції сидячі, з плоским або випуклим, рідко увігнутим диском, зазвичай оточені сланевим краєм (леканоровий тип). Сумки з 8-ма спорами, рідко 16-32-ма. Спори одноклітинні, безбарвні, здебільшого еліптичні, важко піддаються визначенню. Дуже поширеним видом, що часто зустрічається на корі листяних дерев, є Lecanora ailophana - леканора різноманітна.
Рис. Lecanora: А - загальний вигляд накипної слані з апотеціями; Б - розріз через апотецій
Рід какделарієла - Candelariella. Лишайник має накипну гетеромерну жовтувату слань, яка щільно прикріплюється до субстрату. Поверхня слані зерниста або бородавчаста. Верхній коровий шар слаборозвинений. Апотеції леканорового типу, округлі або кутасті, сидячі. Спори по 8-32 у сумках, безбарвні, одно- або двоклітинні, видовжені. Одним з найпоширеніших видів є Candelariella aurella - канделярієла золотистенька. Це вид часто зустрічається на вапнякових субстратах та на бетонних спорудах. Слань чорнувато-жовтого кольору, часто так зливається із субстратом, що стає майже непомітна. Апотеції 0,2-1,5 мм, жовтого кольору. Канделярієла золотистенька досить стійка до забруднення оточуючого середовища і тому, на відміну від багатьох інших лишайників, є типовим представником ліхенофлори великих міст, де розвивається переважно на бетонних стовпах.
Листуваті леканоральні
Рід фісція, або стрільчатка - Physcia (рис.). Слань листувата, у вигляді правильних розеток, рідше - листуватих кірок, що щільно приростають до субстрату за допомогою чисельних ризоїдів. Якщо розглядати слань зверху, ризоїди помітні у вигляді дрібних війок по краю лопатей. Поверхня слані зазвичай щільна, рівна, гладенька, без зморшок та нерівностей, сіра або коричнева, часто з білуватим або сизим нальотом. Апотеції леканорового типу. Спори двоклітинні коричневі або сіро-коричневі, з нерівномірно потовщеною оболонкою, еліптичні або бобовидні.
Одним із найпоширеніших видів є Physcia stellaris (фісція зірчаста), яка має слань у вигляді щільно прирослих до субстрату розеток. Зверху розетки сірі, а знизу - світлі, з густим шаром сірих ризоїдів. Лопаті слані вузькі, витягнуті. Зверху слань від КОН жовтіє. Апотеції численні, з темно-коричневим диском. Часто зустрічається на корі листяних, рідше - хвойних порід, а також на камінні.
Рис. Physcia: зовнішній вигляд слані
Рід пармелія Parmelia. Слань листувата, розрізано-лопатева, у вигляді великих розеток, прикріплена до субстрату ризи-нами, рідше вільна. Лопаті різноманітні: вузькі або широкі, сильно або слабо розгалужені, плоскі або випуклі, щільно зімкнуті або розділені. Верхня сторона від білувато-сіруватої та жовтуватої до коричневої та чорної, матова або блискуча; нижня – від білуватої або світло-коричневої до чорної. Ризини добре розвинені, прості або розгалужені. Часто розвиваються соредії та ізидії різної форми. Апотеції леканорового типу, сидячі або на ніжках. Спори одноклітинні, безбарвні, від еліптичних до кулястих, по 8 у сумці. Часто види роду розвиваються як епіфіти на корі дерев, рідше на ґрунті, скелях. В Україні найпоширенішим видом роду є пармелія борозенчаста (P. sulcata). Характерною ознакою цього виду є розтріскані вузькими щілинами сітчасті зморшки верхнього корового шару (боріздчасті соралі), в яких виступають соредії.
Кущисті епігейні леканоральні
Рід кладонія – Cladonia. Види цього роду мають первинну та вторинну слань. Первинна слань накипна або луската. У частини видів вона зберігається протягом всього існування лишайника, в інших – швидко зникає. В останньому випадку зберігається лише вторинна слань (подеції), що розвилася на первинній. Подеції всередині порожнисті, мають різноманітну форму: паличковидні, сцифовидні (у вигляді бокальчика) або кущисті з розгалуженими округлими в перерізі гілками, Сцифовидні подеції часто проліферують - з центру або з краю дорослої сцифи розвиваються дочірні. На годеціях утворюються червоні, біло- або темно-коричневі плодові тіла, які представляють особливий варіант лецидеєвидних апотеціїв - т. зв. біаторові. Спори одноклітинні, дуже рідко дво- до чотириклітинних, безбарвні, яйцевидні або видовжені, по 8 у сумці.
Численні види роду кладонія поширені майже по всій земній кулі. Деякі види у північних районах Євразії складають основну частину раціону оленів і відомі під загальною назвою оленячого моху або яге-ля. Найпоширенішими видами в Україні є кладонія бахромчаста, кладонія лісова та кладонія оленяча.
Кладонія бахромчаста - Cladonia fimbriate (рис.). Цей лишайник має мішаний тип слані – листувата та кущиста. Первинна слань листувата, довго зберігається у вигляді дрібних лусочок 2-10 мм завдовжки, що нерівномірно виїмчасто посічені, зверху мають сірувато-зелений, а знизу - білий колір. Подеції кущисті, складаються з правильних простих сірувато-зеленкуватих сциф 1 – 4 см заввишки. Останні вкриті тонким, проте густим нальотом соредіїв. Апотеції коричневі, розміщені по краю сциф. Від КОН слань не змінює свій колір. Лишайник часто зустрічається на гнилих пеньках, повалених стовбурах, рідше - на ґрунті (піщаному, гумусному, торф'янистому), в усіх типах лісів.
Рис. Cladonia fimhriata: будова слані. 1 - первинна листувата слань; 2 - вторинна слань - подеції (сцифи)
У кладонії лісової - Cladonia sylvatica - дуже швидко розвивається вторинна слань, і тому в неї первинну слань спостерігати не вдається. Подеції кладонії лісової сірувато- або жовтувато-зелені, до 10 см заввишки, дуже розгалужені і в місцях галуження часто з отворами, від КОН злегка жовтіють або зовсім не змінюють колір. Кінцеві гілочки чисельні, односторонньо відігнуті донизу, з коричнюватими кінчиками. Апотеції коричневі. Характерна особливість цього виду - слань пекучо-гірка на смак. Лишайник часто розвивається на піщаних фунтах, торф'яниках, гнилих пеньках як у лісі, так і на відкритих місцях.
Кладонія оленяча - Cladonia rangiferina - також має первинну слань, що швидко зникає. Подеції сіруваті або сірувато-білуваті, до 20 см заввишки, дуже розгалужені, особливо у верхній частині. Кінцеві гілочки нахилені в один бік, і їх верхівки зазвичай темно-коричневі. Утворює щільні дернинки. Від КОН слань жовтіє. Апотеції дуже дрібні, коричневі. Розвивається на піщаних ґрунтах, торф'яниках, у світлих соснових лісах. Кладонія оленяча має найбільшу за розмірами слань серед тих видів роду, які мають деревовидно розгалужені подеції.
Рід цетрарія - Cetraria. Лишайники з гетеромерною листуватою (у більшості видів) або кущистою дорзовентральною сланню. Апотеції леканорового типу. Спори одноклітинні, прямі, еліптичні до кулястих, безбарвні, по 6-8 у сумці. Види цього роду ростуть переважно на ґрунті та на продуктах вивітрювання гірських порід. До найбільш поширених на території України видів належать цетрарія ісландська та цетрарія сніжна.
Цетрарія ісландська, або ісландський мох – Cetraria islandica (рис.). Слань має вигляд білувато- або зеленкувато-коричневих кущиків, що складаються з плоских, коритовидно згорнутих лопатей до 10 см заввишки та 0,5-4 см завширшки. Знизу лопаті червонуваті. Їх краї зазвичай з війками. Від КОН слань жовтіє. Зрідка на ній розвиваються соредії та ізидії. Апотеції також зустрічаються зрідка - вони розташовуються на краях або на верхівках розширених лопатей, і забарвлені так само, як слань. Росте на ґрунті в соснових лісах, на болотах серед мохів. В Ісландії та інших північних країнах цетрарію ісландську після спеціальної обробки використовують як домішку до борошна при випіканні хліба. У народній медицині відвари ісландського моху використовують як стимулюючий засіб для підвищення загального тонусу організму. Входить у раціон північних оленів.
Рис. Cetraria islandica: загальний вигляд кущистої слані із війками по краях лопатей
Кущисті епіфігпні леканоральні
Рід рамаліна - Ramalina (рис.). Для видів цього роду характерна кущиста прямостояча або звисаюча досить жорстка слань, прикріплена до субстрату гомфом. Апотеції леканорового типу, які у деяких видів трапляються дуже рідко. Спори двоклітинні, безбарвні, довгасто-еліптичні, по 8 у сумці. Ростуть на корі дерев, фунті, камінні. Речовини, що екстрагують з видів роду рамаліна, використовують у парфумерній промисловості.
Найбільш поширеним видом цього роду є - рамаліна борошниста (R. fraxinea), яка має дуже жорстку слань у вигляді прямостоячих слабо розгалужених кущиків до 4-15 см заввишки. Стрічковидні лопаті до 3 см завширшки, однакові сірувато-зеленкуваті з обох боків, складчасто-зморшкуваті, без соредіїв. Апотеції сидять на коротких ніжках. Диски апотеціїв 3-5 мм діаметром, рідше до 15 мм. Зустрічається на корі листяних дерев у гарно освітлених місцях.
Рис. Ramalina: загальний вигляд слані з подеціями на верхівках
Рід евернія - Evernia. Одні з найбільш розповсюджених на земній кулі лишайників. Мають м'яку кущисту дорзовентральну слань, яка прикріплюється до субстрату гомфом або (дуже рідко) ризинами. Апотеції леканорового типу, трапляються рідко. Спори одноклітинні, еліптичні, безбарвні, по 8 у сумках. Зустрічаються на корі дерев, оголеній деревині, ґрунті. На території України заготовляють евернію сливову (дубовий мох) (Е. prunastri) (рис.), екстракти з якої використовують у парфумерній промисловості. Для цього лишайника характерна кущиста, прямостояча або звисаюча, щільно прикріплена до субстрату гомфом м'яка слань, до 10 см довжиною, з плоскими або трохи жолобчастими неширокими дихотомічно розгалуженими лопатями. Зверху слань зеленувата, а знизу білувата.
Рис. Evernia prunastri: загальний вигляд слані
Рід анаптіхія - Anaptychia. Слань кущиста (у деяких видів листувата), у вигляді розеток або звисаючих дуже розгалуджених кущиків, які прикріплюються до субстрату ризоїдами. Лопаті часто по краю з вієчками. Апотеції леканорового типу. Спори двоклітинні, темні. Ростуть на корі дерев та камінні. Види роду досить стійкі до забруднення навколишнього середовища.
Рід уснея, або бородач - Usnea (рис.). Слань лишайників кущиста, складається з однієї або частіше з багатьох прямостоячих чи звисаючих гілочок, що більш-менш дихотомічно розгалужені. На поперечному зрізі слані добре помітне щільне сплетення гіф, що утворюють так звану хондроїдну плектенхіму, яка виконує механічні функції. Апотеції леканорового типу. Росте у хвойних та мішаних рівнинних і гірських лісах. Деякі види, зокрема бородач шорсткий (Usnea hirta), продукують антибіотичні речовини – уснеїнову кислоту. Види роду дуже чутливі до атмосферного забруднення.
Рис. Usnea: загальний вигляд слані з апотеціями на верхівках