5 Нижня кінцівка.

5.1 Кістки нижньої кінцівки

Нижню кінцівку можна розділити на чотири частини: таз, стегно, гомілку й стопу.

Область таза містить три кістки (що утворюють спільно безіменну кістку). Ці три кістки, що з'єдналися, а саме: клубова, лобкова і сіднична - сходяться трохи нижче середини безіменної кістки навколо суглобної западини, що разом з голівкою стегнової кістки утворюють тазостегновий суглоб.

Верхня, більше об'ємна та широка частина безіменної кістки утворена клубовою кісткою. Нижня, більше широка частина безіменної кістки містить широкий отвір, обмежений попереду лобковою кісткою, а позад сідничною кісткою. Права та ліва безіменні кістки утворюють разом із крижі тазовий пояс, що на відміну від рухливого плечового пояса є нерухомим. У своїй сукупності безіменна кістка має вигляд пропелера у зв'язку із протилежним напрямком планів клубової кістки, з одного боку, і лобкової та сідничної кістки, з іншого.

1-підвдошний гребінь;

2-місцеположення задньої клубової ості; 3-підвдошна кістка; 4-крижі;

5-передняя верхня клубова ость;

6-передняя нижня клубова ость;

7-лонна кістка;

8-сіднична кістка; 9-лонне зрощування; 10-вертлужна западина.

Рисунок 5.1 – Кістки таза.

Попереду безіменна кістки з'єднуються між собою в непарному лобковому з'єднанні. Позаду за допомогою крижі-клубове зчленування безіменна кістка з'єднується із крижовою кісткою, обмежуючи, таким чином, кістковий таз. Таз підтримує хребетний стовп, опираючись, у свою чергу, на стегнові кістки (рис. 5.1).

Анатомічна характеристика розходжень між жіночим тазом і чоловічим тазом має першорядне значення. Жіночий таз набагато ширше й нижче чоловічого. Діаметр плечей звичайно більше діаметра таза, як у чоловіків, так і в жінок, однак у жінок у зв'язку із шириною таза ця різниця менш помітна.

Кісткова основа стегна зводиться до стегнової довгої трубчастої кістки. Верхній епіфіз стегна постачений покритої хрящем суглобною голівкою, у той час як нижній кінець стегнової кістки стовщений і утворює два сильно розвинених кісткових виступу, що носять назву виростків, які сходяться попереду й утворюють блок стегнової кістки.

Стегнова кістка спрямована косо зверху вниз і ззовні усередину. Завдяки цьому верхня зовня частина стегнової кістки перебуває майже під шкірним покривом стегна в його зовні-верхньої частині.

Кістякова основа гомілки утворена двома кістками різного обсягу більш товста, велика гомілкова кістка, і більш тонка, мала гомілкова кістка.

Велика гомілкова кістка несе вагу тіла, передану їй стегновою кісткою. Вона має трикутний призматичний обрис. Найбільш гострий передній її край зветься переднім гребінцем великої гомілкова кістки. Верхній і нижній кінці мають суглобні поверхні, що утворюють колінний суглоб і суглоби стопи - кісточку.

Мала гомілкова кістка є також довгою трубчастою кісткою, верхній і нижній край якої з'єднується з великою гомілкова кісткою. Зовнішня мала гомілкова кісточка перебуває трохи позаду й спускається нижче, ніж внутрішня велика гомілкова кісточка. Обрис передньої поверхні коліна надає плоска закруглена кістка – надколінна чашка (рис.5.2).

Кістки стопи включають 26 кісток. Як і кістки кисті вони діляться на три області: заплюсневі кістки, плюсневі кістки і фаланги. Заплюснева область стопи містить 7 кісток, розташованих у два ряди. У порівнянні з кістками кисті вони більшого розміру, оскільки витримують вагу всього тіла. Кожна із цих кісток має свою назву. Область плюсневих кісток включає 5 коротких трубчастих кісток трикутної призматичної форми. Аналогічно кисті пальці мають по три фаланги, за винятком, великого пальця, що має дві фаланги. Кістки стопи розташовані у вигляді зводу. У вершині зводу перебуває таранна кістка, на яку опирається за допомогою великої гомілкова кістки вага всього тіла (рис. 5.3).