2 Анатомія шиї

2.1 Кісткова основа шиї

Кісткова основа шиї утворена шийним відділом хребетного стовпа, що складає з 7 хребців, які стають помітними тільки в нижній частині у зв'язку з вигином і нахилом голови, спрямованої вперед (рис. 4.1-А). У підстави шиї перебуває виступаючий остистий відросток 7-го шийного хребця. Він відповідає границі, що розділяє шийний відділ хребта від грудного. Шия являє собою не тільки проміжну ланку між тулубом і головою, але також апарат, що є основою для підйому рук і підтягування грудної клітки нагору при вдиху. Верхню границю шиї попереду утворить нижня щелепа, позаду - місце переходу шийних м'язів на череп. Нижня границя попереду тягнеться між акроміонами по ключицях і через яремну вирізку: позаду - по лінії, що пройде між акроміонами через сьомий шийний хребець. Якщо розглядати шию попереду, то можна побачити три великі трикутні області: середній трикутник обмежений грудинно-ключично-соскоподібним м'язами праворуч і ліворуч; вершина цього трикутника розташована внизу на рівні яремної ямки. Підстава трикутника відповідає переходу шиї в нижнє щелепну область. Розташовані з боків трикутники відповідають надключичним ямкам: їхня підстава утворена ключицею, а їхні сторони утворені грудинно-ключично-соскоподібним і трапецієподібним м'язами. На рівні середнього трикутника видний рельєф, утворений під'язичною кісткою, що перебуває під підборіддям на рівні верхнього краю підщелепного трикутника. Ця кістка має форму підкови, яка розташована горизонтальною опуклістю вперед. Під цією кісткою перебуває гортань і щитовидний хрящ, рельєф якого більш чітко виражений у чоловіків (кадик). З боків трахеї перебувають бічні частки щитовидної залози. Звичайно щитовидна залоза менш помітна у чоловіків, тоді як у жінок вона може стати помітною в деякі періоди життя (пубертатний період і т.д.).

2.2 М'язи шиї

М’язи шиї виконують цілий ряд функцій, однак для нас найважливіше те, що ці м'язи можуть додати голові виразний рух (рис.2.1). Найбільше поверхово розташованим м'язом шиї є підшкірний м'яз шиї. Завдяки дії цього м'яза шкіра нижньої половини шиї, до якого вона прикріплюється, піднімається нагору в напрямку до підборіддя. Вона тягне одночасно вниз і убік куточки рота. Цей м'яз скорочується

1-ремінний м'яз голови та шиї; 2-м'яз, що піднімає лопатку;3 грудинно-ключично-соскоподібний м'яз; 4-задній драбинний м'яз; 5-трапецєподібний м'яз; 6-передній драбинний м'яз; 7-лопаточно-під'язичний м'яз; 8-щелепно-під'язичний м'яз; 9-двубрюшний м'яз; 10-під'язична кістка; 11-грудинно-під'язичний м'яз; 12-щитоподібний хрящ (кадик);

Рисунок 2.1- М’язи шиї.

головним чином у момент великого зусилля, стані жаху і у вираженні непримиренної ненависті. Грудинно-ключично-соскоподібні м'язи, що беруть свій початок на соскоподібному відростку, направляються вперед і вниз до грудини і внутрішньої частини ключиці, утворюючи на живій моделі в нижній частині шиї ямку, обмежену двома сухожиллями. Ці м'язи виступають особливо рельєфно при обертових рухах голови. У бічній і задній частині шиї перебувають сходові м'язи, трапецієподібний м'яз, що має значення, як для пластики даної області, так і для рухів плечового пояса, потім м'яз, що піднімає лопатку, і, нарешті, трикутна м'яз голови та шиї.

Ознайомлення із цими даними та засвоєння вищенаведених понять дасть можливість студентам уникнути багатьох помилок. Реальне й конкретне відтворення людського образа можливо тільки тоді, коли художник володіє істотними анатомічними знаннями. Володіючи анатомією, спостерігаючи живе тіло в стані спокою та руху, він побачить його будову і форми як би крізь прозорий покрив.