12 Розрахунок числа універсальних постів обслуговування

Вихідною величиною для розрахунку числа універсальних постів обслуговування служить такт поста.

Такт поста являє собою час простою автомобіля під обслуговуванням на даному посту:

,

де — трудомісткість робіт з обслуговування (ЩО, ТО-1, ТО-2), виконуваних на даному посту, люд-год;

— час, затрачуваний на пересування автомобіля при установці його на пост та виїзд з поста, хв;

— число робітників, що одночасно працюють на посту.

Час пересування автомобіля в залежності від· його габаритних розмірів приймають рівним 1—3 хв.

Число робітників на посту приймається з обсягу робіт даного виду ТО з врахуванням найбільш повного використання фронту робіт на посту (табл. 1).

При виконанні повного об’єму робіт кожного виду ТО на універсальних постах їх число визначається з наступного виразу:

,

При визначенні числа постів ТО-2 внаслідок відносно великої їх трудомісткості такт поста і ритм виробництва рекомендується розраховувати не в хвилинах, а в годинах. Крім того, при виконанні TО-2 можливе збільшення часу простою автомобіля на посту за рахунок усунення додаткових несправностей, що враховується коефіцієнтом використання часу поста :

,

Таблиця 12.1 – Число робочих на посту

Тип автомобіля	Вид обслуговування
	ЩО	ТО-1	ТО-2
Вантажний	2-3	2-4	3-5
Легковий	2-3	2-4	3-4
Автобус	2-4	3-5	4-5
Причепи	1-2	2	2-3

13 Розрахунок числа постів пр

Число постів ПР розраховують по сумарній трудомісткості постових робіт і фонду робочого часу:

;

де – сумарна трудомісткість робіт, виконуваних на постах ПР, люд-год;

— число робочих днів у році;

— тривалість робочої зміни, год;

— число робітників на пості (не більше 1—2 чол.);

=0,85–0,90 —· коефіцієнт використання робочого часу поста;

— коефіцієнт, що враховує частку обсягу робіт, виконувану на постах ПР у найбільш завантажену зміну Звичайно в найбільш завантажену зміну виконується 50—60% обсягу робіт, тобто =0,50-0,60,

— коефіцієнт, що враховує нерівномірність надходження автомобілів на пости ПР, рівний 1,2 —1,5.

14 Розрахунок технологічного обладнання

До технологічного обладнання відносять стаціонарні і переносні станки, стенди, прилади, пристосування, виробничий інвентар (верстати, шафи, столи), необхідні для виконання робіт з ТО і ПР рухомого складу.

Кількість основного устаткування визначають по ступені його використання. Якщо воно завантажено повністю протягом робочих змін, то розрахунок його кількості виконується по трудомісткості робіт у людино-годинах по групі або кожному виду робіт даної групи устаткування (верстатне, теплове, монтажно-демонтажне, підйомно-оглядове або спеціальне).

Якщо обладнання використовується періодично, то воно встановлюється комплектом по табелю обладнання. Наприклад, табелі обладнання карбюраторного, акумуляторного, електротехнічного цехів.

Обладнання загального призначення (верстати) розраховують по числу робітників. Кількість підйомно-транспортного обладнання (конвеєри, тельфери, пересувні крани, кран-балки) визначають по числу механізованих потокових ліній обслуговування і рівневі механізації підйомно-транспортних операцій у зоні ремонту, виробничих цехах і складських приміщеннях.

Кількість обладнання , визначається розрахунком по трудомісткості робіт,

;

де — трудомісткість робіт в рік по даній групі або виду робіт даної групи, люд-год;

— виробничий фонд часу одиниці устаткування, год;

— число робочих днів у році;

— тривалість робочої зміни, год;

— число робочих змін;

— коефіцієнт використання обладнання за часом;

— число робітників, одночасно працюючих на даному виді обладнання.

Коефіцієнт в залежності від роду, призначення і характеру виробництва приймається в межах 0,6—0,9.

Верстатне устаткування механічного цеху розраховують на підставі процентного співвідношення між трудомісткостями основних видів робіт, що складають: токарні — 48, револьверні — 12, фрезерні — 12, строгальні — 5, шліфувальні — 10, заточувальні — 8, свердлильні — 5%.