1. Геохронологічна шкала – геологічна часова шкала історії планети Земля, що використовується в геології і палеонтології як своєрідний календар для проміжків часу в сотні тисяч та мільйони років.

Відповідно до сучасних загальноприйнятих уявлень вік Землі оцінюється в 4,5-5 млрд років. Подібна оцінка заснована на даних визначення віку порід методами радіоізотопного датування. Цей час був розділений на різні часові інтервали по найважливіших подіях, які тоді відбувалися. Границя між ерами фанерозоя проходить по найбільших еволюційно важливих подіях - глобальним вимиранням. Палеозой відділений від мезозою найбільшим за історію Землі пермо-тріасовым вимиранням видів. Мезозой відділений від кайнозою крейдо-палеогеновим вимиранням.

Конкретні назви періодам давали по різних ознаках. Найчастіше використовували географічні назви. Так, назва кембрійського періоду походить від лат. Cambria — назви Уельсу, коли він був у складі Римської імперії, девонського — від графства Девоншир в Англії, пермського — від м. Пермі, юрського — від гір Юри в Європі. На честь древніх племен названі вендский (венди — нім. назва слов'янського народу лужицьких сорбів), ордовикський і силурійский (племена кельтів ордовики й силури) періоди. Рідше використовувалися назви, пов'язані зі складом порід. Кам'яновугільний період названий через велику кількість вугільних шарів, а крейдової — через широке поширення крейди.

Принцип побудови шкали

Геохронологічна шкала створювалася для визначення відносного геологічного віку порід. Абсолютний вік, вимірюваний у роках, має для геологів другорядне значення. Час існування Землі розділено на два головних інтервали - Эона - Фанерозой і Криптозой по появі в осадових породах викопних залишків. Криптозой - час прихованого життя, існували тільки м'якотілі організми, що не залишили слідів в осадових породах. Фанерозой почався з появою на границі Эдиакария (Венд) і Кембрію безлічі видів молюсків й інших організмів, що дозволяють палеонтології розчленовувати товщі по знахідках викопної флори й фауни.

Інше крупне розділення геохронологічної шкали опирається на перші спроби розділити історію землі на найбільші часові інтервали. Тоді вся історія була б розділена на чотири періоди: первинний, еквівалентний докембрию, вторинний - палеозой і мезозой, третинний - весь кайнозой без останнього четвертинного періоду. Четвертинний період займає особливе положення. Це найкоротший період, але в ньому відбулося безліч подій, сліди яких збереглися краще інших.

Протерозой, архей і гадей іноді поєднують в один эон - криптозой.

2. Концепція дрейфу континентів (Розкол Пангеї на сучасні континенти).

Теорія дрейфу материків уперше була запропонована німецьким географом Альфредом Вегенером й описує рух, об'єднання й розкол континентів, заснований на тектоніці плит.

Особливий інтерес становлять ті періоди історії Землі, у яких всі континеты були об'єднані в один суперконтинент і зновурозпадалися. Наука говорить у цьому випадку про цикли суперконтинентів, яких в історії було від п'яти до шести. Однак лише останні два суперконтиненти під назвами Пангея й Родінія є загальновизнаними. При збереженні сучасного руху континентів наступний суперконтинент виникне близько 300 мільйонів років у майбутньому.

Геологічні шари, розташовані між шарами пермського і юрського періоду, дозволяють реконструювати суперконтинент, що розпався в той час, Пангею. Реконструкція Родінії, що розпалася наприкінці кембрійського періоду, більш складна й ще не до кінця завершена.