6.5. Характеристика основних форм безготівкових розрахунків

6.5.1. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень

Розрахунки платіжними дорученнями є нині однією з основних форм міжгосподарських безготівкових розрахунків, що утворюють основу платіжного обороту.

Платіжне доручення – це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Платіжне доручення оформляється платником і подається до банку, що обслуговує його, не менше, ніж у двох примірниках, як правило, у 4 примірниках, кожен з яких має своє відповідне призначення:

_{• 1-й примірник використовується у банку платника для списання}

коштів з рахунка платника і залишається в документах для банку;

• 2-й і 3-й примірники платіжного доручення відсилаються у банк отримувача платежу, причому 2-й примірник служить основою для зарахування коштів на рахунок отримувача і залишається в документах для цього банку, а 3-й примірник додається до виписки з рахунка отримувача як основа для підтвердження банківської проводки;

_{• 4-й примірник повертається платнику зі штампом банку як}

розписка про прийом платіжного доручення до виконання.

Платник має право зазначити в платіжному дорученні дату валютування, яка не може настати пізніше, ніж через 10 календарних днів після складання платіжного доручення.

Дата валютування – зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої

_{гроші, переказані платником отримувачу, переходять у власність}

165

отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується у банку, що обслуговує отримувача, або в установі – члені платіжної системи.

Банк платника не приймає платіжного доручення, якщо дата валютування визначена пізніше, ніж 10 календарних днів після складання платіжного доручення. Банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 10 календарних днів з дати його виписки.

Платіжне доручення від платника банк приймає до виконання за умови, якщо його сума не перевищує суму, яка є на рахунку платника. Якщо немає або недостатньо коштів на рахунку платника, то банк приймає від нього платіжні доручення, якщо порядок їхнього приймання та виконання передбачено договором між банком і платником.

Платіжні доручення є однією з основних форм безготівкових розрахунків. Доручення широко застосовуються в розрахунках за найрізноманітнішими платежами. Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і нетоварними платежами:

_{• за фактично відвантажену (продану) продукцію, виконані роботи,}

надані послуги тощо;

• у порядку попередньої оплати – якщо такий порядок розрахунків встановлено законодавством України або обумовлено в договорі;

_{• для завершення розрахунків за актами звірки взаємної}

заборгованості підприємств, які складені не пізніше від терміну,

встановленого законодавством України;

• для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їхні рахунки, відкриті у банках;

_{• для виплати податків і зборів, страхових внесків, обов’язкових}

платежів до бюджетів або державних цільових фондів;

• в інших випадках відповідно до укладених договорів та законодавства України.

Фізичні особи використовують платіжні доручення в разі перерахування коштів зі своїх поточних і вкладних (депозитних) рахунків згідно з режимом використання цих рахунків, встановленим нормативно- правовими актами Національного банку України з питань порядку відкриття та використання рахунків, без будь-яких підтвердних

_{документів.}

166

Реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж і документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Так, при розрахунках за фактично відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги у платіжному дорученні в рядку

«Призначення платежу» вказується назва відвантаженої продукції, виконаних робіт, послуг, номер, дата товарно-транспортного чи іншого документа, що підтверджує відвантаження продукції, виконання робіт, надання послуг.

Якщо фізична особа не має рахунка у банку, то розрахунки з нею платник може здійснювати, перераховуючи кошти за платіжним дорученням на повідомлений цією особою відповідний рахунок у банку, який здійснюватиме виплату цих коштів готівкою.

Схема документообігу при розрахунках платіжними дорученнями за фактично отриманий товар, надані послуги, виконані роботи виглядає

_{таким чином (рис. 6.4):}

Банк постачальника 5		4	Банк платника (покупця) 3
6	2
Постачальник			Платник (покупець)
		1

Рис. 6.4. Схема документообігу при розрахунках платіжними дорученнями.

1. Постачальник відвантажує товар, надає послуги чи виконує роботи й надає покупцеві відповідний рахунок-фактуру та інші документи згідно з договором. Рахунок-фактура містить опис і ціну товарів (робіт, послуг).

2. Платник (покупець), одержавши товар та перевіривши його якість, комплектність та ін., виписує платіжне доручення й надсилає його

_{до банку, де відкрито його поточний рахунок.}

167

3. Банк платника (покупця) списує кошти з поточного рахунка свого клієнта. Якщо постачальник і платник обслуговуються в одному банку, то проводиться списання коштів з поточного рахунка платника, а тоді зарахування їх на поточний рахунок одержувача (постачальника).

4. Якщо постачальника й покупця обслуговують різні банківські установи, то банк платника (покупця) повідомляє у банк постачальника про списання коштів з рахунка платника.

5. Банк постачальника зараховує кошти на поточний рахунок постачальника.

6. Банк постачальника передає постачальнику виписку з поточного рахунка про зарахування коштів, до якої додається копія платіжного доручення з відміткою банку платника.

Схема документообігу при розрахунках платіжними дорученнями відрізняється простотою, що значно пришвидшує розрахунки. Покупець має змогу попередньо перевірити якість товарів, послуг чи робіт.

Перекази через банк платіжними дорученнями застосовуються для платежів за товари та послуги: негайних – відразу після відвантаження, а також часткових платежів при великих угодах; дострокових і відстрочених платежів – у межах договірних відносин без втрат для фінансового стану сторін. Всі види нетоварних платежів практично повністю здійснюються за допомогою переказів платіжними дорученнями.

Переваги розрахунків платіжними дорученнями полягають у тому, що вони є універсальною формою розрахунків та застосовуються при розрахунках за внутрішньодержавними і міждержавними поставками, за товарними й нетоварними операціями, для оплати отриманого товару і попередньої оплати, авансів. У цій формі закладена можливість максимального наближення моментів відвантаження товару, виконання робіт, надання послуг та їхньої оплати, якщо доручення негайно здано у банк для перерахування коштів.

Однак при цих розрахунках немає належної гарантії платежу для постачальника. Використовуючи таку форму розрахунків, постачальник (отримувач коштів) зазнає двох ризиків: по-перше, затримки виписки платником платіжного доручення через відсутність або недостатність коштів або неможливості отримання кредиту, тому що доручення в цих

_{випадках не приймається банком до виконання; по-друге, несвоєчасне}

168

надходження або взагалі неотримання коштів при виконанні платіжного доручення відповідними банками, розрахунковими палатами.

Першого ризику можна уникнути шляхом детального опрацювання умов розрахунків при укладенні договору. Що стосується другого ризику, то банк платника та банк постачальника, а також розрахункова палата за договором банківського рахунка зобов’язані відповідно перераховувати, зараховувати кошти і проводити інші банківські операції. Місцем виконання грошового зобов’язання при безготівкових розрахунках вважається банк отримувача коштів – кредитора (постачальника). Якщо клієнт, який дав банку доручення про перерахування грошових коштів на рахунок свого контрагента, доведе факт невиконання або неналежного виконання доручення, то банк відповідно до пункту 8.3 Закону «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» повинен нести відповідальність на підставі і в розмірах, передбачених пунктом 32.2 цього Закону.

Ризик, якого зазнає платник, полягає у відсутності гарантії своєчасної поставки товару, особливо при попередній оплаті. Такі платежі зумовлюють і втрати платника, пов’язані з відволіканням з обороту грошових коштів та фактичним наданням постачальнику безпроцентної позики.

В окремих випадках розрахунки платіжними дорученнями гарантуються. Так, якщо фізична особа не має рахунка в банку або розрахунки безпосередньо з фізичною особою чи підприємством через банк неможливі, то платник також може здійснювати розрахунки з ними через підприємство поштового зв’язку шляхом перерахування відповідної суми на рахунок з переказних операцій підприємства зв’язку.

Через підприємства поштового зв’язку здійснюються такі перекази:

• на ім’я окремих фізичних осіб – коштів, що належать їм особисто (пенсії, аліменти, заробітна плата, витрати на відрядження, авторський гонорар тощо);

_{• підприємствам – коштів на виплату заробітної плати, для}

організованого набору працівників, заготівлі сільськогосподарської продукції а ін. у тих населених пунктах, в яких немає банків.

Для перерахування коштів підприємству зв’язку платник подає до обслуговуючого банку платіжне доручення, в якому зазначає реквізити підприємства поштового зв’язку, з рахунка якого сплачуватимуться

_{перекази їхнім отримувачам, та номери списків отримувачів коштів.}

169