Розділ 9

Участь юридичної служби

в забезпеченні дотримання

законодавства про працю та трудової

дисципліни

9.1. Основні напрямки роботи юридичної служби в забезпеченні законодавства про працю

Юридичні служби підприємств беруть активну участь у роботі із забезпечення дотримання законодавства про працю та зміцненні трудової дисципліни, яка здійснюється керівниками підприємств, структурних підрозділів, відділами кадрів, охорони праці й техні­ки безпеки, іншими службами. Форми та методи участі в забез­печенні додержання законодавства про працю та зміцненні тру­дової дисципліни повинні відображатися в положенні про юри­дичну службу.

Основні напрямки роботи юридичної служби підприємства в забезпеченні додержання законодавства про працю та в зміцнен­ні трудової дисципліни передбачені Загальним положенням про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу ви­конавчої влади, державного підприємства, установи, організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.95 р. № 690^і. Зокрема:

- перевірка на відповідність законодавству проектів на­казів, інших актів, що подаються на підпис керівника

1 Зп України. - 1996. - № 1. - Ст. 20.

підприємства та візування їх за наявності погодження цих проектів заінтересованими підрозділами;

• здійснення контролю за відповідністю законодавству ак­тів, прийнятих керівниками структурних підрозділів, вне­сення пропозицій керівникові підприємства для вжиття заходів до їх зміни чи скасування;

• забезпечення обліку і зберігання текстів законодавчих та інших нормативних актів, а також актів нормативного характеру, виданих підприємством;

• участь у підготовці заходів щодо зміцнення трудової дис­ципліни, забезпечення охорони праці на виробництві, на­дання правової допомоги працівникам підприємства, які потребують соціального захисту.

Реалізація основних напрямків роботи юридичної служби в за­безпеченні законодавства про працю та зміцненні трудової дисцип­ліни здійснюється на підставі планів роботи юридичної служби. Пропозиції юридичної служби щодо приведення у відповідність із законодавством проектів рішень, наказів, інших правових актів під­приємства, що суперечать закону, є обов'язковими для розгляду ке­рівниками підприємства та його структурних підрозділів.

Слід також використовувати аналітичні матеріали про стан трудової дисципліни, які розробляються відділом кадрів за під­розділами, а також підготовлені відповідними службами матері­али узагальнень листів, заяв, скарг працівників, документи комі­сій, судову практику з розгляду трудових спорів, які виникли на підприємстві.

9.2. Правове регулювання трудових правовідносин і участь юридичної служби в иьоллу процесі

Трудові правовідносини - це юридична форма вираження сус­пільно-трудових правовідносин між працівником і роботодав­цем, що закріплює їх трудові права та обов'язки стосовно ви­конання за винагороду обумовленої трудовим договором ро­боти за умови створення роботодавцем для цього належних умов з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпоряд­ку, що діє на даному підприємстві.

Підставою виникнення трудових правовідносин є юридичний факт, конкретна обставина, з якою правова норма пов'язує певні правові наслідки. Стосовно трудових правовідносин юридичним фактом є укладення добровільної угоди - трудового договору

136

137

між роботодавцем і працівником, результатом якої є видання наказу керівника про призначення на посаду, зарахування на роботу. У деяких випадках трудові правовідносини виникають у результаті конкурсного відбору на заміщувану посаду, працевла­штування молодих спеціалістів та інше.

Сутність трудових правовідносин полягає в тому, що одна їх сторона, набуваючи статусу працівника конкретного підприєм­ства, зобов'язана виконувати роботу за обумовленою спеціальністю, кваліфікацією чи на певній посаді, а інша - роботодавець - зобов'я­зується створити для працівника необхідні для виконання по­кладеної на нього роботи умови і відповідно її оплачувати. Обу­мовлена цим фактична діяльність сторін трудових відносин без­посередньо пов'язана та підпорядкована її змісту - суб'єктив­ним правам та обов'язкам учасників цих відносин.

Слід зазначити, що суб'єктивні права та обов'язки сторін мають кореспондуючий характер, тобто права однієї зі сторін трудових правовідносин є обов'язком іншої сторони і навпа­ки. Наприклад, право роботодавця вимагати від працівника виконання обумовленої трудовим договором роботи кореспон­дується з обов'язком працівника виконувати її особисто, якіс­но і в строк. Водночас працівник для виконання свого обов'язку має право вимагати від роботодавця його обов'язку щодо за­безпечення належних умов праці, надання необхідних для цього засобів і предметів праці.

Таким чином, окремі кореспондуючі права та обов'язки сто­рін трудових відносин складають елементарні правовідносини різ­ного характеру, але всі вони можуть функціонувати лише в рам­ках єдиних складних трудових правовідносин.

На жаль, через об'єктивні та суб'єктивні причини роботода­вець або працівник не завжди виконують або виконують неналеж­ним чином свої обов'язки. Інтереси роботодавця і працівника не завжди збігаються, і, природно, можливе зіткнення цих інтере­сів на будь-якій стадії трудових правовідносин, що, у свою чергу, призводить до виникнення розбіжностей. А останні виникають у зв'язку з відсутністю коштів на оплату праці, наданням з ініціа­тиви роботодавця відпусток без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням, порушенням норм трудового зако­нодавства щодо укладення, зміни, припинення трудового догово­ру, порушенням порядку ведення трудових книжок. Зразки фор­мулювання наказів і записів у трудових книжках наводяться в додатку 49. У підрозділі 9.6 розкривається порядок розв'язання спорів, що виникають при звільненні працівників.