РОЗДІЛ 8

Роль грошей у ринковій економіці

Вивчивши цей розділ, Ви зможете:

• усвідомити переваги монетарної економіки перед бартерною;

• зрозуміти зміст теоретичних дискусій навколо проблеми нейтральності грошей щодо реального сектору економіки;

• засвоїти механізм впливу пропозиції грошей на розвиток реального сектору економіки;

• ознайомитися з існуючими моделями впливу пропозиції грошей на розвиток економіки на коротко- і довгострокових інтервалах.

Питання про роль грошей є ключовим у монетарній теорії, причому в обох її аспектах – в абстрактній і в прикладній. Воно постійно привертає увагу учених-економістів – дослідників феномену грошей: від перших науковців у цій сфері до сучасних теоретиків, якими б конкретними питаннями монетарної теорії вони не займалися. З'ясуванню ролі грошей і шляхів її підвищення підпорядковувалося дослідження всіх інших питань монетарної теорії.

Дослідження ролі грошей у функціонуванні економіки здійснюється переважно двома методами:

• методом зіставлення моделі економічної системи, що функціонує без грошей (бартерна економіка), та моделі з участю грошей (монетарна економіка);

• методом визначення впливу пропозиції грошей на основні макроекономічні змінні (рівень цін, ставка процента, зайнятість, обсяг ВВП та ін.).

Ці два методи дослідження не виключають, а доповнюють один одного. Перший із них дає можливість повніше розкрити роль грошей на мікроекономічному рівні, де рушійним чинником є поведінка окремих економічних суб'єктів, другий – на макрорівні, на якому державне регулювання маси грошей є дієвим механізмом впливу на основні економічні процеси. Ми теж використаємо обидва методи аналізу, щоб подати повнішу картину ролі грошей у ринковій економіці.

8.1. Переваги монетарної економіки перед бартерною

Поняття ролі грошей в економіці тісно пов'язане з поняттям їх функцій. Якщо функція грошей – це конкретна «робота» грошей з обслуговування руху цінності на певному етапі процесу відтворення (див. розд. 1), то роль грошей – це кінцевий результат цієї «роботи», її наслідок для суспільства. Як правило, цей результаті проявляється у прискоренні процесу відтворення, а отже, й економічного розвитку або ж у їх гальмуванні.

Роль грошей визначається рівнем розвитку суспільного поділу праці, товарного виробництва та адекватних їм суспільних відносин. Вона не може бути реалізована там, де для цього немає відповідних умов. Не могла бути значною роль грошей у суспільних формаціях, у яких саме господарство мало переважно натуральний характер, а обмін здійснювався на бартерній основі. За їх участі суспільного визнання набувала лише незначна частка виробленої продукції. Тому не було системної залежності товаровиробника від ринку, а вплив грошей на його економічне становище і через нього – на розвиток виробництва був мало відчутним.

У міру розвитку простого товарного виробництва і включення, самостійних виробників у ринкові відносини роль грошей зростала.

Найсприятливіші умови для реалізації ролі грошей у розширеному відтворенні були створені за капіталізму, коли товар став загальною формою продуктів виробництва, а економічні відносини в суспільстві були переведені на еквівалентні, ринкові засади. Особливе значення мало те, що сама робоча сила стала товаром, об'єктом купівлі-продажу за гроші.

Завдяки поширенню ринкових відносин на всі фактори суспільного виробництва – засоби праці, предмети праці і робочу силу – просте товарне виробництво перетворилось у капіталістичне, а самі гроші набули принципово нової якості – стали носієм капіталу, відкрили можливість кожному, хто має надлишкову цінність, легко і швидко її капіталізувати та отримувати додаткову цінність.

Така логіка розвитку грошей і формування їх ролі в суспільстві спонукала науковців – дослідників ролі грошей до визначення переваг монетарної економічної системи над натуральною, або, як вони її називали, бартерною, порівнюючи їх окремі складові між собою. Оскільки найочевиднішою була потреба в застосуванні грошей у сфері обміну товарами, дослідники порівнювали зокрема, грошовий обмін з бартером і на цій підставі робили висновки про переваги монетарного господарства над бартерним.

Під бартерним господарством зазвичай розуміють господарство, в якому будь-який товар можна безпосередньо обміняти на будь-який інший товар. Монетарне господарство базується на такому обміні, коли кожний товар обмінюється на гроші, а потім гроші обмінюються на будь-який інший товар, а безпосередньо товари обмінюватись не можуть. На перший погляд, може здаватися, що бартер є вигіднішим обміном, ніж обмін за гроші. Адже в ньому продаж і купівля зливаються в одну операцію, тобто ціль (купівля) досягаться одночасно з продажем, отже, значно швидше. А в грошовому обміні ці операції розділяються в часі, виникає ризик «продати і не купити» чи купити згодом дорожче через знецінення грошей тощо. Але насправді безперечні переваги має грошовий обмін порівняно з бартером.

Головну перевагу грошового обміну західні дослідники звичайно зводять до зниження суспільних витрат на обмін товарів порівняно з бартером. Так, Л. Харріс на досить простих моделях двох видів обміну довів, що витрати грошового обміну приблизно на третину нижчі порівняно з бартером. Така економія є вагомим аргументом на користь грошей і переконливим свідченням відчутної ролі грошей у ринковій економіці.

Проте економією витрат обміну далеко не обмежується роль грошей у розвитку економіки.

По-перше, та система бартеру, яку конструюють західні дослідники для порівняння з грошовим обміном, у реальній дійсності без грошей просто неможлива. Якщо уявити, що на початковій стадії розвитку суспільного виробництва гроші не з'явилися і не використовувалися людством, то економічний розвиток загальмувався б настільки, що й бартерний обмін мав би лише примітивні форми, непорівнянні з сучасною організацією обміну за участі грошей. Тому економічні втрати людства були б у багатократ більші, ніж просте перевищення витрат обміну за уявної бартерної системи порівняно з сучасною реальною економічною системою. Якщо ж порівняти сучасну реально діючу на базі грошей економічну систему з тією примітивною економічною системою, що може функціонувати на базі бартеру, то виявиться, що основні втрати людство понесло б у сфері виробництва через недорозвиненість суспільного поділу праці, низький рівень її продуктивності, неефективність систем стимулювання ділової активності, низьку керованість суспільного виробництва тощо.

У цьому зв'язку цікавим є досвід колишнього СРСР. Незважаючи на антиринкову (а отже, й антигрошову) спрямованість ідеології, на якій будувалась в СРСР планова система господарювання, та наполегливі практичні спроби обійтися у сфері обміну без грошей, побудувати бартерну систему господарювання так і не вдалося. Створена система виявилася дуалістичною – адміністративно-розподільною за змістом, що ріднило її з бартером, торговельною за формою, що ріднило її з товарно-грошовою системою. Такий дуалізм дав змогу значно спростити суспільні витрати обміну, властиві бартеру, але він не позбавив її тих глибинних вад, які властиві бартерній економіці. Спроба силоміць нав'язати високорозвинутій капіталістичній економіці, якою була економіка дореволюційної Росії, принципи бартерного господарювання, по суті, загальмувала економічний та соціальний розвиток суспільства. Це примусило радянську владу зрештою відмовитися від такої спроби, повернутися до монетарної системи господарювання.

По-друге, сама наявність грошей як елементу економіки, всеохопні грошові відносини, в яких діють економічні агенти, позитивно впливають на трудову, виробничу чи бізнесову активність, а отже, на розвиток економіки в цілому. Зокрема, знімаються фізичні межі виробництва, що визначаються особистими потребами самих виробників. Виробляти можна стільки, скільки вдасться, реалізувати за гроші, а надлишок виробленої вартості можна зберігати в грошовій формі для задоволення майбутніх потреб (виробничих чи споживчих). Здатність грошей зберігати цінність дає можливість перетворити їх у позичковий капітал, який може приносити економічним агентам додаткову цінність у вигляді процента. Це значно посилило стимулювальний вплив грошей і на виробників (працівників), і на споживачів. Як виробник чи працівник кожний із них прагне краще і більше працювати, щоб вивести свої грошові доходи за межі виробничих чи споживчих потреб і, капіталізувавши надлишок доходу, одержувати додаткову цінність. З цією ж метою вони як споживачі прагнуть економно використовувати свої грошові кошти.

Особливо рельєфно ця перевага монетарного господарювання проявилась в умовах капіталізму. Тут навіть змінилась ціль суспільного виробництва – замість конкретного виду продукції нею стало одержання прибутку. Капіталісту байдуже що виробляти, головне для нього – достатній прибуток. Це дало можливість зняти будь-які обмеження з розвитку суспільного виробництва, навіть природні, оскільки нагромадження прибутку не має внутрішніх обмежень, нагромаджувати його можна нескінченно, одержуючи від цього додатковий дохід.

По-третє, завдяки грошам ринок набуває загального характеру, тобто продаються і купуються не тільки матеріальні, а й нематеріальні цінності. Механізм ринку стає могутнім важелем економічного прогресу: сприяє поглибленню суспільного поділу праці, спрощує і прискорює реалізацію виробленої вартості, підвищує ефективність використання грошового капіталу та всіх видів матеріальних і трудових ресурсів, прискорює оборот суспільного капіталу.

На ринку розвивається конкуренція як загальносуспільне явище – конкуренція за покупця, за робоче місце, за вигідне замовлення, за ноу-хау тощо. По суті, у всіх цих випадках ведеться боротьба за отримання більшої суми грошових доходів. Оскільки перемагає той, хто спроможний одержати найкращі результати в такому змаганні, конкуренція, а значить і гроші, стають рушійною силою науково-технічного прогресу, зростання продуктивності суспільної праці, інтенсифікації виробництва, забезпечення високої якості продукції та ін.

Гроші в ринковій економіці стають носієм позичкового капіталу. Через механізм його руху, зокрема через банки та ринок цінних паперів, формування якого зумовлюється перетворенням грошей у капітал, відкриваються можливості узгодити індивідуальні та колективні інтереси виробників, дещо згладити соціальні суперечності, забезпечити більшу рівномірність і збалансованість процесу розширеного відтворення.

Всебічне охоплення грошовою формою економічних відносин всередині країн та між ними, а також постійне вдосконалення самого механізму використання грошей створили сприятливі умови для формування міжнародних ринків і тісних взаємовигідних зв'язків між країнами, міжнародного переливу капіталів у місця найефективнішого їх використання тощо.

Глибоке проникнення грошової форми в усі «клітини» суспільного життя відкриває широкі можливості для регулювання за допомогою грошових інструментів процесу розширеного відтворення. Мова йде передусім про такі інструменти, як податки, митні збори, позичковий процент, ціни, орендна плата, бюджетне фінансування та ін. Через них держава має можливість регулювати основні економічні процеси на мікро- та макрорівнях і в цілому впливати на економічне становище в країні.

Усіх цих ефектів та можливостей суспільство не мало б за організації господарювання на бартерній основі. Вони стали реальністю лише завдяки грошам, як загальній формі суспільних відносин.