9. Притьїка Д. Договорное право. Общая часть: Комментарий.

• Севастополь: Институт юридических исследований, 2002.

• 880 с.

10. Притика Д.М., Тітов М.І., Щербина В.С. Арбітражний про­цес. Навчальний посібник. - X., 2000. - С. 416.

11. Шульженко Ф. Юридична відповідальність за правопорушен­ня у сфері економіки: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 171 с.

12. Щербина В.С. Попередження господарських правопорушень.

- К: Либідь, 1993. - 132 с.

Наукові статті

1. Андрейцев В.В. Проблеми цивільної відповідальності за інновацій­ними договорами // Вісник Київського національного університе­ту ім. Т.Г. Шевченка. Юридичні науки. - Вип. 45-48. - 2002. -№ 47. - С. 212-222.

2. Вінник О.М. Проблеми відповідальності суб'єктів господарювання, їх учасників і власників майн. // Вісник Вищого арбітражного суду України. - 1998. - № 3. - С. 130-136.

3. Витрянский В. Ответственность по договору перевозки грузов // Хозяйство и право. - 2001. - № 5. - С. 36-54.

4. Гелевий О. Способи визначення розміру неустойки // Підприєм­ництво, господарство і право. - 2001. - № 7. - С. 50-52.

5. Духно Н.А., Ивакин В.И. Понятие и видьі юридической ответствен-ности // Государство и право. - 2000. - № 6. - С. 12-17.

6. Крутовський В.І. Розрахункова дисципліна: відповідальність за її порушення // Вісник арбітражного суду України. - 1998. - № 1. -С. 187-189.

7. Липницький Д., Болотова Г. Нове у відповідальності по Господарсь­кому кодексу України // Підприємництво, господарство і право. -2004. - № 6. - С. 8-Ю.

8. Чернадчук В., Чернадчук Т. До питання щодо оперативно-господар­ських санкцій // Підприємництво, господарство і право. - 2001. -№ 3. - С. 13-15.

84

Розділ 6

Участь юридичної служби в правовому забезпеченні зберігання

майна

6.1. Роль юридичної служби в зберіганні майна підприємства

Одним із напрямків діяльності юридичної служби у сфері суспіль­ного виробництва є організація роботи із забезпечення зберігання майна та боротьба з крадіжками і нестачами. Для вирішення цих завдань юридична служба повинна:

• забезпечувати законність правових документів, що вида­ються на підприємстві;

• брати участь у перевірках стану дотримання законодавст­ва з охорони майна підприємства, у розробленні заходів щодо використання правових засобів, спрямованих на по­передження крадіжок, нестач, псування матеріальних цін­ностей і втрат від безгосподарності;

• оформлювати матеріали, пов'язані з крадіжками, нестача­ми, псуванням матеріальних цінностей, втратами, для пе-редання їх слідчим і судовим органам;

• надавати правову допомогу бухгалтерії з питань відшко­дування збитків;

• брати участь у роботі бухгалтерії щодо стягнення дебі­торської заборгованості;

• надавати правову допомогу службам і структурним під­розділам підприємства з питань правильного застосуван­ня законодавства, що регулює порядок списання, продажу, обмін, передавання майна підприємства в оренду;

• забезпечувати правовими засобами ведення складського господарства.

85

....„•„„. :■■■■■ ... ,

Заходи щодо забезпечення збереження майна й боротьби з безгосподарністю розробляються, як правило, у цілому по підпри­ємству і мають предметний і чітко визначений характер.

Одним з головних завдань юридичної служби є забезпечення законності документів правового характеру, що приймаються на підприємстві (проектів, наказів, положень, інструкцій та інших правових документів) з питань забезпечення збереження майна і боротьби з безгосподарністю. У цих документах повинні відобра­жатися питання охорони підприємства, організації перепустко-вого режиму, приймання продукції і товарів, зберігання та обліку матеріальних цінностей, випуску готової продукції, попереджен­ня крадіжок, інших втрат. Крім того, юридична служба разом з іншими службами та структурними підрозділами підприємства повинна брати участь у перевірці додержання законодавства про охорону майна.

Юридична служба повинна забезпечувати правильне застосу­вання трудового законодавства під час прийняття, призначення та переміщення матеріально відповідальних осіб: ці питання повинні обов'язково узгоджуватися з бухгалтерією; забороня­ється приймати на матеріально відповідальні посади осіб молод­ше 18 років, а також осіб, які мають судимість за корисливі злочини або стосовно яких є вирок суду, який забороняє їм обійма­ти зазначені посади; договір про матеріальну відповідальність має бути укладений лише в письмовій формі.

Іншим напрямком забезпечення зберігання майна є створен­ня необхідних умов для цього. Це можливо не лише за наявнос­ті складських приміщень, спеціально відведених територій або майданчиків, а й за умови надійного огородження складського господарства, відповідного обладнання складських приміщень та інших місць зберігання, що виключало б можливість доступу до матеріальних цінностей сторонніх осіб.

Доступ останніх до майна створює умови для крадіжок і розукомплектування обладнання і техніки. Нагромадження ма­теріальних цінностей веде до перевантаження складів.

Працівники юридичної служби разом із працівниками інших служб і структурних підрозділів повинні виявляти недоліки та порушення в організації складського господарства.

Особливе значення в питаннях зберігання майна підприємства має дотримання вимог стосовно приймання продукції, що надходить на підприємство. Беручи участь у цій роботі, юридична служба по­винна здійснювати контроль за додержанням установленого зако­нодавством порядку приймання продукції, що надходить, для чого:

- контролювати дотримання вимог законодавства щодо при­ймання продукції та товарів з урахуванням особливостей окремих її видів, характеру господарських зв'язків;

• забезпечувати відшкодування збитків, заподіяних ненале­жними діями контрагента шляхом пред'явлення претен­зій, якщо це передбачено договором або чинним законо­давством, а в необхідних випадках - позовних заяв до Господарського суду;

• виявляти і вивчати причини недотримання вимог законо­давства при прийманні продукції та вносити пропозиції щодо усунення недоліків.

Обов'язком юридичної служби є участь у роботі з ліквідації дебіторської заборгованості. Своєчасна ліквідація дебіторської заборгованості в усіх суб'єктах господарювання є не просто фі­нансовою операцією, це важлива умова захисту майнових інтере­сів у договірних і господарських відносинах з іншими юридични­ми і фізичними особами.

Одним із завдань юридичної служби підприємства є також контроль за дотриманням керівниками структурних підрозділів, посадовими особами підприємства нормативно-правових актів при підготовці для списання з бухгалтерського балансу майна, боргів, нестач та інших невиробничих витрат, а також вжиття заходів щодо відшкодування збитків і притягнення у встановленому по­рядку до матеріальної, дисциплінарної відповідальності винних у незаконному списанні товарно-матеріальних цінностей осіб, а в окремих випадках і до кримінальної відповідальності.

6.2. Правові засади забезпечення якості продукції і товарів

Виробництво якісної продукції є обов'язком кожного товарови­робника. Від якості продукції залежать попит на неї споживачів, реалізація та одержання прибутку, конкурентоспроможність на на внутрішньому і зовнішньому ринках.

За загальним уявленням, якість продукції - це сукупність споживчих властивостей товарів, продуктів, що забезпечують пе­вні потреби населення та народного господарства відповідно до її призначення.

У ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповіда­льність за їх порушення»¹ зазначено, що якість продукції -

¹ ВВР України. - 1993. - № 23. - Ст. 247.

86

87

це сукупність властивостей, які відображають безпечність, новиз­ну, довговічність, надійність, економічність, ергономічність, есте­тичність, екологічність продукції та надають їй здатності задово­льняти споживача відповідно до її призначення.

Визначення поняття якості наводиться також у Міжнародному стандарті 180 9001-87: якість — це сукупність властивостей, харак­теристик продукції чи послуги, що надають цим властивостям мо­жливість задовольняти обумовлені потреби, які передбачаються ста­ндартами серії 9000. Система якості повинна функціонувати та­ким чином, щоб забезпечити впевненість у тому, що протягом пев­ного часу після її використання не виявляться недоліки.

Серед правових актів, що стосуються якості, визначним є За­кон «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини»¹. Цей закон установлює правові засади забезпечення якості і безпеки харчових продуктів, продовольчої сировини для здоров'я населення, регулює відносини між органами виконавчої влади і виробниками, продавцями (постачальниками та спожи­вачами) під час розроблення, виробництва, ввезення на митну територію України, закупівлі, постачання, зберігання, транспорту­вання, реалізації, використання.

Законом України «Про стандартизацію»² визначено, що стандартизація - це діяльність, яка полягає у встановленні положень для загального та багаторазового застосування відпо­відно до наявних чи можливих завдань з метою досягнення оп­тимального ступеня впорядкування в певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів і послуг їх функціональному призначенню, усунення бар'єрів у торгівлі та сприяння науково-технічному співробітництву.

Цей Закон регулює відносини, пов'язані з діяльністю у сфері стандартизації та застосуванням її результатів, і поширюється на суб'єкти господарювання, незалежно від форми власності та видів діяльності, на органи державної влади, а також на відповід­ні громадські організації.

Дія цього Закону не поширюється на ядерні матеріали, фарма­цевтичну продукцію, стандарти медичного обслуговування, бухгал­терського обліку, освіти, а також інші соціальні стандарти, сфера дії яких установлюється відповідними законами. Законодавство України у сфері стандартизації складається із Закону України «Про стандартизацію» та інших нормативно-правових актів.

¹ ВВР України. - 1998. - № 19. - Ст. 18.

² ВВР України. - 2001. - № 31. - Ст. 145.

Об'єктами стандартизації є продукція, процеси, послуги, мате­ріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, про­цедури, функції, методи чи діяльність.

Законом України «Про стандартизацію» визначена мета стан­дартизації. Вона полягає в забезпеченні безпеки для життя і здо­ров'я людини, тварин, рослин, збереженні майна, охороні довкілля, створення умов для раціонального використання всіх видів націо­нальних ресурсів та відповідності об'єктів стандартизації їхньому призначенню, сприянні усуненню технічних бар'єрів у торгівлі.

Державна політика у сфері стандартизації базується на та­ких принципах:

• забезпечення участі фізичних і юридичних осіб у розроб­ленні стандартів та вільного вибору ними видів стандар­тів при виробництві чи постачанні продукції, якщо інше не передбачено законодавством;

• відкритості і прозорості процедур розроблення і прийняття стандартів з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін, підвищення конкурентоспроможності продукції віт­чизняних виробників;

• доступності стандартів та інформації про них для корис­тувачів;

• відповідності стандартів законодавству;

• адаптації до сучасних досягнень науки й техніки з ураху­ванням стану національної економіки;

• пріоритетності прямого впровадження в Україні міжнарод­них та регіональних стандартів;

• дотримання міжнародних та європейських правил і про­цедур стандартизації;

• участі в міжнародній (регіональній) стандартизації.

Одне з чільних місць у системі забезпечення якості продук­ції та безпеки споживача посідає інститут юридичної відпові­дальності (насамперед, цивільно-правової та адміністративної, а вже потім і кримінальної).

Таку відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоро­в'ю або майну споживача, на рівні законів установлено, зо­крема, Законом «Про захист прав споживачів», Декретом Ка­бінету Міністрів України «Про державний нагляд за додер­жанням стандартів, норм та правил та відповідальність за їх порушення», а на рівні локальної правотворчості - умовами конкретних договорів, конкретних контрактів купівлі-прода-жу, контрактації, міни, кредиту під заставу майбутнього вро­жаю, ф'ючерсних та інших угод.

88

89

Законом України «Про захист прав споживачів» (ст. 17), зокрема, установлено майнову відповідальність за шкоду, заподі­яну товарами (роботами, послугами) неналежної якості. Відпові­дно до нього шкода, заподіяна життю, здоров'ю або майну спо­живача товарами, що містять недоліки, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, якщо законодавством не передбачена більш висока міра відповідальності. Право вимагати відшкодування за­подіяної шкоди визначається за кожним потерпілим спожива­чем, незалежно від того, перебував він чи ні в договірних відноси­нах із виробником. Таке право зберігається протягом установле­ного терміну служби (терміну придатності).

Згідно з п. 4 ст. 17 Закону «Про захист прав споживачів», виробник несе відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здо­ров'ю або майну споживача, у зв'язку з використанням матері­алів, обладнання, приладів, інструментів та інших засобів, необ­хідних для виробництва товарів, незалежно від рівня його науко­вих і технічних знань.

Недолік - окрема невідповідність товару вимогам норматив­них документів, умовам договорів або вимогам, що ставляться до нього, а також інформації про товар, яка надана виробником (виконавцем, продавцем).

Істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільово­го призначення, або який не може бути усунутий цим спожива­чем, або для його усунення необхідні великі затрати праці й часу, або він робить товар іншим, ніж передбачено договором, або про­являється знову після його усунення (преамбула Закону «Про захист прав споживачів»).

Під час здійснення контролю за якістю продукції, матеріалів, сировини, що постачаються, працівники підприємства керуються положеннями Інструкцій про порядок прийняття продукції ви­робничо-технічного призначення й товарів народного споживан­ня за кількістю та якістю.

Інструкція П-6 застосовується в тих випадках, коли стан­дартами, технічними умовами або іншими обов'язковими пра­вилами не встановлений інший порядок приймання продук­ції та товарів.

В Інструкції П-7 визначені методи перевірки продукції, по­рядок направлення постачальнику виклику його представни­ка для участі в прийманні продукції та складанні акта в разі виявлення нестачі, некомплектності, невідповідності продукції та інших порушень.