Методична розробка теми № 4.

з курсу “Валеологія” для 11 класу медичного ліцею

Частина ІІ.

Тема :”Організм здорової людини та методи його обстеження”

Мета заняття: Ознайомити ліцеїстів з органами та системами організму, значенням їх нормального функціонування в підтримці здоров’я людини. Роль та значення посередницьких, робочих та функціональних систем організму.

План заняття та розподіл часу:

1.	Ознайомити студентів з циркуляторними (транспортними) системами організму: склад та функції крові й система кровообігу. Повторення анатомічної будови серцево-судинної системи людини.	15 хвилин
2.	Основні ланки газообміну. Роль дихальної системи в підтримці гомеостазу організма. Методи обстеження системи дихання.	10 хвилин
3.	Обмін речовин та енергії. Органи травлення: будова та функції.	10 хвилин
4.	Система опору та руху. Значення фізичних вправ для організму.	10 хвилин
5.	Засвоєння практичних навичок вивчення циркуляторних систем організму людини.	45 хвилин

“ Роби свою справу і пізнай себе “ ( Платон )

Циркуляторними (або транспортними) називаються системи організму, що забезпечують, з одного боку - постачання всіх клітин, тканин та органів киснем і поживними речовинами, а з другого - видалення з організму вуглекислоти та перероблених продуктів обміну речовин. До складу кровоносної ситеми входять серце і кровоносні судини та рідини тіла - кров, лімфа й міжклітинна рідина.

Важливу роль в організмі відіграє кров. Вона виконує такі основні функції:

1. дихальну (постачання кисню до тканин та клітин організму);

2. живильну (транспорт поживних речовин з місць їх утворення до тканин) ;

3. видільну (очищення організму від продуктів переробки поживних речовин);

4. захисну (знешкодження хвороботворних мікроорганізмів, участь у створенні імунітету, зупинка кровотеч шляхом зсідання крові);

5. підтримання сталості температури тіла (або терморегуляційна функція) тощо.

До складу крові входить рідка частина - плазма та клітини, або форменні елементи крові (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити).

В організмі здорової людини міститься 4-5 л крові, через кожну ділянку тіла за добу її проходить 200 тис. літрів. Загалом об’єм крові людини становить 6-8 % її маси. Приблизно половина його - рідка частина крові - плазма, інша половина - це певні клітини або форменні елементи.

Плазма крові: 90 % води та 10 % розчинених в ній речовин (білки, жири, глюкоза, мікроелементи, вітаміни, гормони). Тому плазма є джерелом води та поживних речовин для клітин організму, а також сприяє підтриманню кров’яного тиску та загального об’єму крові.

До форменних елементів належать еритроцити (від грецького “еритрос” - червоний та “цитос” - клітина). Специфічною функцією еритроцитів є перенесення кисню від легенів до клітин організму, частково - вуглекислоти до легенів. Вона зумовлена особливістю їх будови: двоввігнута, пласка форма дає змогу проходити у капіляри діаметром, меншим за розміри еритроцитів. Місцем синтезу еритроцитів є червоний кістковий мозок та селезінка. В 1 л крові здорової людини міститься 4-5 х 10¹² еритроцитів, а всього людина має 25 трлн. цих клітин. Тривалість життя еритроцита - 120 діб. Щосекунди руйнується від 2 до 10 мільйонів еритроцитів.

Звязування кисню в еритроцитах можливе завдяки гемоглобіну - кров’яному пігменту, що складається з молекули білка та заліза. У легенях під час вдиху гемоглобін тимчасово з’єднується з киснем у нестійку сполуку, що зветься оксигемоглобіном. Артеріальна кров, збагачена киснем, потрапляє до тканин, де гемоглобін легко віддає кисень клітинам, а замість кисню від них одержує вуглекислий газ, що з’єднується із гемоглобіном, утворює карбгемоглобін. Карбгемоглобін надає венозній крові темного кольору.

Однією з найважливіших властивостей крові є її здатність зберігатися у рідкому стані всередині непошкоджених судин і згортатися при їх пораненні і виникненні кровотечі. Цей процес надзвичайно складний, багатостадійний, результатом якого є утворення кров’яного згустку - тромбу, що закупорює, наче корок, ушкоджене місце судини. Під дією травмуючого агента відбувається руйнування кров’яних пластинок - тромбоцитів. В 1 л крові здорової людини їх міститься 200-400 х 10⁹, всього ж їх в організмі - 1,5 трлн.

Цікава й повчальна історія відкриття тромбоцитів. Видатний український терапевт - професор Василь Парамонович Образцов у 1878 р., розглядаючи під мікроскопом кістковий мозок мертвої людини, раптом побачив якісь маленькі, раніше невідомі науці клітини крові. У своїй дисертації вчений довів, що ці клитини беруть участь у згортанні крові. Але, на жаль, відомості про своє відкриття він ніде не надрукував, а тому у науковому світі про це ніхто не дізнався. Тромбоцити повторно відкрив у 1882 р. італійський вчений Біццоцеро. Тому їх ще називають пластинками Біццоцеро.

Чому у здорової людини кров не згортається у судинах?

Відповідь: тому, що їхня внутрішня стінка гладенька, тромбоцити не руйнуються, з них не виходить тромбопластин - один з головних чинників запуску зсідання крові. Організм здорової людини не продукує ні тромбіну, ні фібрину (кінцеві продукти зсідання крові, що утворюють тромб) і має речовини ( вони утворюються у легенях та печінці), що запобігають внутрішньосудинному зсіданню крові. Це так звані протизгортувальні чинники крові.

В нормальному стані кров згортається за 5-7 хвилин. Зменшення здатності крові до зсідання може призвести до смертельних кровотеч, а збільшення – до утворення тромбів у непошкоджених судинах і порушення живлення тканин та органів.

У захисті організму від бактерій, грибів та вірусів, різних сторонніх часток та речовин велике значення мають лейкоцити. В 1л крові їх близько 4-6 х 10⁹. Утворюються вони в червоному кістковому мозку та лімфатичних вузлах. Тривалість життя складає від декількох днів або тижнів до десятків років. Основна їхня функція - фагоцитоз - поглинання та перетравлювання різних мікроорганізмів. Фагоцити бувають рухливими, коли переносяться плином крові та лімфи, і нерухливими (макрофаги), якщо фіксовані у внутрішніх органах (печінці, селезінці, лімфатичних вузлах тощо). Всі вони входять до складу єдиної захисної системи організму та формують імунітет.

Імунітет (від латинського “імуніс” - вільний, захищений) - це сукупність захисних механізмів, дія яких спрямована на боротьбу з чужорідними чинниками - бактеріями, вірусами, грибами, сторонніми тілами тощо. Імунітет може бути місцевим (фагоцитоз) або гуморальним, пов’язаним з лімфоцитами, що виробляють антитіла. Лімфоцити утворюються у лімфовузлах та селезінці - основних органах лімфатичної системи організму.

Лімфатична система складається приблизно з 700 лімфовузлів та лімфатичних судин різних розмірів. Лімфатичні капіляри пронизують усі органи та тканини, в них збирається лімфа, яка повільно тече через внутрішньоорганні лімфатичні сплетіння. Лімфатичні вузли на певних ділянках переривають плин лімфи у лімфатичних судинах. Кожен з них пропускає крізь себе лімфу з певних ділянок тіла, затримуючи віруси, бактерії, пухлинні клітини, тобто виконує очисну функцію. Беручи “удар” на себе, вони можуть запалюватися, що проявляється їхнім збільшенням.

Запам’ятайте! Якщо ви побачили, що ваші лімфатичні вузли збільшилися, негайно звертайтеся до лікаря.

Кров є посередником у гуморальній регуляції організму. Вона тече по замкненому колу: серце - артерія - капіляри - вени - серце, формуючи єдину систему кровообігу, або серцево-судинну систему, що забезпечує дихання та живлення всіх клітин, тканин та органів людини, а також виведення з них перероблених продуктів обміну речовин. Кіл кровообігу в організмі людини два - велике та мале. Серце людини має чотири камери: два шлуночки (правий та лівий) й два передсердя (праве та ліве). Передсердя та шлуночки відокремлені один від одного клапанами, які відкриваються й пропускають кров тільки в одному напрямку. Із шлуночків виходять судини - артерії, які далі розгалужуються, тоншають і переходять у капіляри. Між ними та клітинами через міжклітинну рідину відбувається обмін речовин. Забравши від клітин перероблені продукти їх життєдіяльності, капіляри збираються у дрібні вени, які по мірі наближення до серця повстішають і впадають у передсердя: великого кола - у праве, малого кола - у ліве.

Основна функція серця - насосна. Його маса 250-300 г. Права та ліва половини серця ніколи в нормі безпосередньо не сполучаються між собою. Кров до серця постачають вінцеві, або коронарні, артерії. Насосна функція серця забезпечується завдяки функціям автоматизму, збудливості, провідності.

Усі чотири камери серця людини скорочуються послідовно. Це називається серцевим циклом. Він починається тоді, коли кров потрапляє до передсердь. Підвищення тиску в них призводить до відкривання передсердно-шлуночкових клапанів, і кров надходить до шлуночків - спочатку через різницю тисків, а потім - в результаті активного скорочення передсердь. Після цього шлуночки скорочуються, викидаючи кров в артерії. Потім настає стан спокою шлуночків, під час якого вони відновлюють свої енергетичні запаси. Тривалість серцевого циклу становить у середньому 0,7-0,8 с. У нормі в спокійному стані частота серцевих скорочень 60-85 ударів за хвилину. При кожному ударі серце викидає 65-75 мл крові, тобто 4-5 л за хвилину.

Основною і кінцевою метою регуляції роботи серця є забезпечення потрібного організмові рівня кровопостачання за рахунок зміни частоти або зміни сили серцевих скорочень. Існують два механізми регуляції - 1) нервовий (центральна та вегетативна нервова система), який може мати безумовно- чи умовнорефлекторний характер, 2) гуморальний (ендокринна система). Центр безумовної регуляції серцевої діяльності міститься у довгастому мозку. Його безумовним подразником є концентрація вуглекислого газу в крові. Гуморальна регуляція серцевої діяльності переважно активуюча й здійснюється за допомогою гормонів надниркових залоз - адреналіну та норадреналіну, гормону щитовидної залози. Ці гормони збуджують нервову систему, яка підсилює діяльність серця.

Пам’ятайте, що тренування поліпшує скоротливву функцію серця. Хронічне отруєння організму за різних зловживань порушує регуляцію серцевої діяльності і може призвести до серцевої недостатності навіть у молодому віці. Удари в сонячне сплетіння можуть спричинити зомління людини або зупинку серця.

Кров рухається по артеріях з певним тиском, що дуже важливо для обміну речовин між нею та органами. Дрібні артерії завдяки інервації іхніх стінок здатні регулювати рівень кровопостачання залежно від потреби органу. Ритмічне викидання крові з лівого шлуночку в аорту спричиняє розтягування та коливання її стінки, що із швидкістю 6-10 м/с поширюється стінками усіх артерій та утворює пульсові коливання - пульс. Він має ту саму частоту, що і серцеві скорочення. Основні характеристики пульсу: частота, ритмічність та наповнення.

Важливим показником діяльності серця є артеріальний тиск, величина якого, наприклад в артеріях верхніх кінцівок становить 120 мм рт.ст. під час серцевого викиду та 80 мм рт.ст. під час серцевого спокою. Чим дрібніша артерія, тим менший у ній тиск. Різниця тиску на різних ділянках артеріальної системи є важливим чинником просування в ній крові.

Запам’ятайте! Малорухливий спосіб життя, негативні емоції, різні зловживання призводять до тяжких хвороб - атеросклерозу та гіпертонічної хвороби. Уміння правильно визначити та виміряти пульс має велике значення при наданні першої допомоги людині, яка знепритомніла.

Дрібні артерії в органах розгалужуються на дрібненькі судини - капіляри. В капілярах відбувається обмін речовин між кров’ю та тканинами. їх стінка складається тільки з одного шару клітин, а швидкість крові та тиск дуже малі. Усе це сприяє кращому обміну речовин та кисню між кров’ю та клітинами. Чим інтенсивніше працює орган, чим складніша його функція, тим більше капілярів він має. Капіляри, що забирають перероблені продукти обміну, зливаються у вени. Кров венами повертається до серця переважно за допомогою скорочення скелетних м’язів, присмоктувальної дії грудної клітки та залишкової швидкості крові, викинутої серцем в артерії.