5.3. Автомобільна техніка з більш високими екологічними характеристиками

По-перше це перехід на такі альтернативні види палива як:

• повітряний двигун — поршневий двигун, який використовує стиснене повітря як джерело енергії. Відповідно, двигун не робить шкідливих викидів. Ефективність роботи досягається за рахунок використання тепла навколишнього середовища (при нормальній температурі) для нагрівання холодного повітря з резервуару, яке, внаслідок цього, розширюється. Це неадіабатичне розширення має потенціал, щоб значно збільшити продуктивність машини. Вихлоп від роботи двигуна має температуру -15 C, яка також може бути використана для кондиціонування автомобіля. Джерелом повітря під тиском є резервуар з вуглецевого волокна. Повітря поступає в двигун через досить умовну систему упорскування.

• акумуляторні електромобілі (BEVs, AEVs) — електричні транспортні засоби на основі процесу накопичення енергії в хімічну енергію батарей. Ця поширена форма транспортних засобів відзначається нульовим рівнем викидів, оскільки вони не виробляють викидів вихлопних газів під час роботи.

• сонячний електромобіль — це автомобіль з живленням від сонячної енергії, одержуваної за допомогою сонячних батарей на автомобілі. Автомобілі даного типу брали участь у таких конкурсах як «World Solar Challenge» і «World North American Solar Challenge».

• диметиловий ефір (DME) є перспективним паливом в дизельних двигунах, бензинових двигунах (30% DME / 70% зрідженого нафтового газу), а також в газових турбінах завдяки високому цетановому числу, яке становить 55, в порівнянні з дизельним паливом, в якому число становить 40 - 53.

• біобутанол, як і біоетанол — біопаливо, яке виготовляють перероблянням (термоконверсією, біоконверсією) біомаси біоенергетичних культур.

• біодизель екологічно чистий вид біопалива, яке отримують із рослинної олії чи тваринного жиру і використовується для заміни нафтового дизельного палива. З хімічної точки зору пальне являє собою суміш метилових та/або етилових моноалкілових ефірів довголанцюжкових жирних кислот (насичених і ненасичених). біогаз — це газ, який утворюється при мікробіологічному розкладанні твердих і рідких органічних відходів: на звалищах (може бути добутий за допомогою свердловини і вакуум-насосів), болотах, каналізації, вигрібних ямах тощо. Газ утворюється метановим шумуванням біомаси чи біовідходів: розкладання біомаси відбувається під впливом трьох видів бактерій. Склад біогазу: 55-75% метану, 25-45% СО₂, незначні домішки водню (Н₂) і сірководню (Н₂S), азоту, ароматичних вуглеводнів, галогено-ароматичних вуглеводнів.

• диметилфуран — біопаливо 2-го покоління, сировиною для виробництва якого слугують неїстівні залишки рослинної сировини (деревина, стебла кукурудзи і пшениці), непродовольчі швидкоростучі рослини (міскантус, верба, тополя, деякі сорти проса і ін.).

• рослинна олія - полум'я, згоряючої на гнотірослинної олії, дає кіптяву.

По-друге це використання глушників аеродинамічних шумів для зниження джерел шуму. За принципом дії глушники діляться на активні, реактивні, комбіновані та екранні. Глушники активного та екранного типів ефективні на середніх частотах, реактивні – на частотах настроєння. Комбіновані глушники ефективні у широкому діапазоні частот.

Потреба в наданні результату чи його наявність при покупці чи експлуатації дорожнього транспорту акустичної експертизи, яка являє собою комплекс заходів визначення (оцінки, аналізу та прогнозування) та регулювання рівнів несприятливого шуму,забезпечений нормативно-правовою та методичною базами. Формування ієрархії нормативно-правової бази регулювання шуму та її методичного забезпечення здійснюється за наступною схемою:

• міжнародні стандарти та рекомендації організацій ІКАО, ВОЗ, ISO, IEC, UNEP;

• федеративне законодавство, директиви та нормативна база: СНД, ЄС;

• державне законодавство та нормативна база;

• регіональні декрети, постанови, керівництва;

• місцеві (локальні) декрети, постанови, керівництва (наприклад відносно зон шуму та планування забудови в межах цих зон).

Для цілеспрямованого проведення науково-дослідних робіт потрібно законодавчо врегульовувати контроль екологічного моніторингу об’єктів в зонах підвищеного риску для здоров’я людини.

Для зниження транспортного шуму потрібно застосувати такі заходи:

• забезпечення рівномірного і вільного руху;

• зниження інтенсивності руху та заборона руху вантажного транспорту у нічний час;

• перенесення транзитних магістралей і доріг для вантажного руху із житлових зон;

• побудова шумозахисних споруд та зелені насадження;

• створення на придорожній території захисних смуг;

• побудова прозорих захисних шумових екранів.

Але досягнення науково-технічного прогресу приносять людям не тільки користь, але й шкоду. «За все потрібно платити», – плата за автомобіль – наше здоров’я та наше життя. Це і нещасні випадки, і ДТП, і забруднення навколишнього середовища викидами шкідливих газів, і транспортний шум. Від цього страждають всі люди, навіть ті, хто не має власного автомобіля. І не тільки людям шкодить транспорт – всій природі. Звичайно, джерелом цього всього є не дорога, а автомобіль. Дорога навпаки захищає природу від автомобіля, а обов’язок інженера, будівельника і водія у тому, щоб цей захист був якомога ефективніший. [10]

Висновки

При досліджені та аналізу шуму автотранспортного потоку на прикладі вул. Чоколівський бульвар слід зазначити, що еквівалентний рівень шуму починає істотно коливатися при розгоні та обгоні автотранспорту на 2-й – 3-й полосах, особливо 3-ї категорії, що мінімально потребує екранування магістралі та віброізоляції від прилеглих зон жилої площі. Старі радянські ГОСТи, не ізольованість зовнішніх джерел шуму від внутрішніх, все це безперечно може призвести до негативних наслідків не тільки оточуючого середовища, але й істотно понизити психологічний рівень здоров’я людей.

Список використаної літератури:

1. Исакович М.А. Общая акустика.-М.:Наука,1973.-495 с.

2. Колесников А.Е. Шум и вибрация: Учебник.-Л:Судостроение,1988.-248 с.

3. Лепендин Л.Ф. Акустика.-М:Высш. шк., 1978.-448 с.

4. Руководство по решению звукоизоляции перегородок и перекрытий жилых зданий. М., НИИСФ, -1965.

5. Прутков Б. Г. Определение интенсивности транспортного шума в го­родах. «Проблемы советского градостроительства», № ,10. М., Гоостройиздат, 1963.

6. Ингерслев Ф. Акустика в современной строительной практи­ке / Пер. с англ., под ред. И.Г.Дрейзена. - М.: Гос. изд-во лит-ры по строительству и архитектуре, 1957, -294 с.

7. Снижение шума в зданиях и жилых районах / Г.Л.Осипов и др.; Под ред. Г.Л.Осипова, Е.Я.Юдина. - М.: Стройиздат, 1987. - 558 с.

8. Борьба с шумом на производстве: Справочник/Е.Я. Юдин, Л.А. Борисов, И.В. Горенштейн и др. – М.:Машиностроение, 1985.-400 с.

9. Скучик Е. Основы акустики. - М.: Изд. иностр. лит-ры, 1959, Т.2. - 565 с.

10. Фурдуев В.В. Электроакустика. - М.^Л.: Гос. изд. технико- теор. лит-ры, 1948. - 515 с.

45