39

Т еоретичні основи безпеки життєдіяльності

Модуль 1. НАУКОВІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Тема 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Програмна анотація

1. Предмет безпеки життєдіяльності.

2. Розвиток безпеки життєдіяльності.

3. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності.

4. Теорія небезпеки та ризику.

Рекомендована література: 14, 17, 18, 21, 28, 48, 50

1. Предмет безпеки життєдіяльності

Життя — форма існування матерії, що характеризується здатністю до розвитку, різних форм руху, самовідтворення (розмноження), росту, можливістю пристосування до навколишнього середовища, наявністю керованих біохімічних реакцій, подразливістю.

1. Життя - це особлива форма існування матерії, вища по відношенню до фізичних і хімічних форм. Суттєвим моментом життя є постійний обмін речовин з оточуючою їх зовнішньою природою.

Таким чином, життя можна розглядати як процес безперервного здобування деякою системою енергії з навколишнього середовища, перетворення і розсіювання цієї енергії при передачі від однієї ланки до іншої.

Д іяльність — форма взаємодії з навколишнім середовищем, що передбачає його зміну та перетворення.

Безпека життєдіяльності — інтегральна наука, що вивчає дію на людину факторів внутрішнього та навколишнього середовища у всіх сферах життєдіяльності людини.

!	Предметом вивчення безпеки життєдіяльності є людина, аспекти її діяльності (фізичний, психологічний, духовний, суспільний), всі фактори внутрішнього та навколишнього середовища, причини їх виникнення та наслідки впливу на людину.
!	Завданням безпеки життєдіяльності є виявлення позитивних і негативних аспектів дії на людину екзо1- та ендогенних2 факторів, а також визначення умов за яких негативні фактори не проявляються. Обгрунтування оптимальних принципів життя та розвитку людини.

Завданням БЖД є визначення прийнятного рівня безпеки, що забезпечує соціально прийнятний рівень безпеки кожної людини та суспільства а в цілому.

1. Ідентифікація небезпек - розпізнавання небезпек із зазначенням їх кількісних характеристик та координат (x, y, z, t).

2. Передбачення прояву небезпек на основі теорії ймовірності та статистичних даних.

3. Досягнення прийнятного рівня проявлення небезпек.

4. Попередження та ліквідація негативних наслідків.

5. Розробка та систематизація правил життя та діяльності.

Ці завдання вирішуються в процесі управління БЖД з метою досягнення заданого соціально-прийнятного рівня безпеки на конкретному етапі розвитку людства в системі “людина - навколишнє середовище”, збереження здоров’я і високої працездатності в усіх сферах діяльності (виробничій, побутовій, соціальній).

Характерною рисою сучасного періоду розвитку суспільства є зміна домінуючих видів людської діяльності. При цьому на безпеку, як базисну потребу людини, наголошено в Концепції ООН про "сталий людський розвиток".

Метою Концепції ООН є створення умов для збалансованого безпечного існування кожної окремої людини сучасності і наступних поколінь. Економіка, стабільність державних кордонів, суспільні цінності тощо розглядаються як засоби досягнення цієї мети.

Оголошена концепція ООН, сучасний незадовільний рівень безпеки людей вимагають суттєвих змін в усіх ланках системи забезпечення безпеки життя і діяльності людини (БЖДЛ).

Країни Європейської спі­льноти започаткували роботу зі створення децентралізованої системи освіти в сфері ризику як найважливішої складо­вої Частково відкритої Угоди Ради Європи по запобіганню і взаємодо­помозі при природних і техногенних небезпеках (EUR-ОРА). Понад 400 університетів практично всіх країн Європи оголосили свою підтримку цієї програми і серед них — 32 ВНЗ України.

Україна заявила про підтримку Концепції ООН про сталий людський розвиток як програми дій на ХХІ століття, де прі­оритет віддається розвитку безпеки кожної людини. Тому якісне удосконалення освіти в Україні з напряму БЖДЛ є не тільки актуальним, виходячи із незадовільного стану безпеки громадян нашої держави, але й першочерговим завданням як країни – учасника світового та континентального співтовариства.

Освіта та виховання у сфері БЖДЛ спрямовані на одержання фундаментальних знань, умінь і навичок, формування поглядів, цінностей і поведінки з метою запобігання виникнення ризиків життю і здоров'ю людей.

Вирішення цих питань має забезпечити формування адекватного мислення та цілісної системи знань, необхідних для прийняття обгрунтованих рішень на рівні людини, сім'ї, суспільства, підприємств, галузей, регіонів – країни в цілому.

Глибоким опануванням знаннями з БЖДЛ, формуванням відповідного мислення, свідомості і культури мають бути охоплені громадяни всіх категорій, вікових груп і сфер діяльності.

У зв'язку з необмеженою кількістю чинників, що впливають на безпеку людини, зміною їх чисельності та сили впливу, обмеженістю людського знання, можливостей зовнішніх систем захисту людей тощо досягнення абсолютної безпеки є нереальним завданням. Стратегічним принципом вирішення цієї проблеми має бути принцип управління безпекою як складовою якості життя людини та принцип допустимого ризику.

1.2. Історія розвитку безпеки життєдіяльності

Розвиток безпеки життєдіяльності почався з появою свідомості людини.

З

СЕКУРІТАТА (Секурітас), в римській міфології богиня, що уособлювала безпеку громадян та держави. Зображувалася поважною матроною, найчастіше біля колони з піднятою правою рукою. Атрибути — скіпетр, лавр, ріг достатку, оливкова гілка.

абезпечення безпеки життєдіяльності людини завжди було одним з найважливіших завдань розвитку цивілізації людства.

Умови праці розглядаються в працях Арістотеля (387...322 рр.до н.е.), Гіппократа (400...377 рр. до н.е.).

Відомий лікар епохи Відродження Парацельс (1493... 1544 рр.) вивчав небезпеки, які пов'язані з гірництвом. Його слова "Все є отрута і все є ліки - тільки доза робить речовину отрутою чи ліками" - лежать в основі принципу нормування.

М.В. Ломоносов (1711-1765 рр.) написав основоположні праці про безпеку в гірництві.

В XIX і XX століттях у зв'язку з інтенсивним розвитком промисловості цими проблемами займається багато вчених. В.Л.Кірпічов (1845-1913 рр.), О.О.Прес (1857-1930 рр), Д.П.Нікопольський (1855-1918 рр.), В.О.Левицький (1867-1943 рр.) та інші.

Рівень безпеки людини у міру розвитку цивілізації постійно зростає. Людство перемогло епідемії холери, віспи, чуми, тифу, поліомієліту, але розвиток науки і техніки, збільшуючи безпеку життєдіяльності людини з однієї сторони, призвів до появи цілого ряду нових небезпек.

Перш за все, це зростання ступеня ризику травматизму та загибелі людей при взаємодії зі складними технічними системами на виробництві, транспорті, в побуті.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, смертність від нещасних випадків у наш час займає третє місце після серцево-судинних і онкологічних захворювань, причому переважно гинуть працездатні люди віком до 40 років. Так, за статистичними даними, які наводилися на VI конгресі ергономічної асоціації (Вашингтон, 1976), в Англії в 1946 р. смертність від інфекційних захворювань у 2 рази перевищувала смертність від нещасних випадків а вже у 1961 році ситуація різко змінилася: загибель від нещасних випадків у 3 рази перевищила загибель від інфекційних захворювань.

В цілому світі, враховуючи усі нещасні випадки, пов'язані з використанням машин, обладнання, технічних пристроїв, кожного року страждає понад 10 мільйонів чоловік, а близько 0,5 мільйона - гине.

1.2. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

“ Безпека життєдіяльності”, як наука, синтезує досягнення цілого ряду наук і є комплексною, інтегральною за суттю.

Серед них фізика, хімія, біологія, математика, геологія, метеорологія, медицина та багато, багато інших. Розглянемо деякі з них, що одночасно є частинами великого наукового напряму присвяченого безпеці людини, збереженню її здоров’я та забезпечення розвитку.

Валеологія — це наука про формування, зміцнення та збереження здоров’я людини. Предметом валеології є індивідуальне здоров’я, а об’єктом — здорова людина.

Ергономіка — наука, що вивчає допустимі фізичні, нервові та психічні навантаження на людину а процесі праці, проблеми оптимального пристосування навколишніх умов виробництва для ефективної праці. Основним об’єктом дослідження ергономіки є система “людина-машина”. Метою ергономіки, як науки, є оптимізація системи “людина-машина” з врахуванням природних можливостей та особливостей працюючої людини

За своїми завданнями і методами близько до ергономіки стоїть інженерна психологія, що вивчає інформаційну взаємодію між людиною і машиною.

Гігієна - галузь медицини, що вивчає вплив умов життя і праці на здоров’я людини, розробляє заходи для профілактики захворювань, рекомендації щодо забезпечення оптимальних умов існування, збереження здоров’я та тривалості життя.

Фізіологія — наука, що вивчає функціонування людського організму.

Психологія — наука про закономірності механізмі та фактах психічного життя людини. Психологія праці — розглядає психофізичні аспекти трудової діяльності, взаємозв’язки особистості з умовами, процесом та засобами праці.

Питання навколишнього середовища розглядають екологія та соціоекологія - науки про взаємовідношення людства та природного середовища. Раціональне розв’язання екологічних проблем можливе лише за оптимальної взаємодії природи та суспільства, що забезпечує з одного боку подальший розвиток суспільства, а з другого - збереження та підтримання природи.

Діяльність людини має громадський характер, тому соціологія, як наука про суспільство, як цілісну систему та про окремі соціальні інститути, процеси, соціальні групи, взаємовідносини особистості та суспільства, закономірності масової поведінки людей є основою для безпеки життєдіяльності.

Кібернетика — наука про управління, зв’язок та переробку інформації. Основний об’єкт дослідження — так звані кібернетічні системи, що розглядаються абстрактно незалежно від їх матеріальної природи. Приклади кібернетичних систем — автоматичні регулятори в техніці, електронно-обчислювальні машини, людський мозок, біологічна популяція, людське суспільство. Кожна така система являє собою велику кількість взаємопв’язаних об’єктів (елементв системи), що здатні сприймати, запам’ятовувати і переробляти інформацію, а також обмінюватися нею.

Синергетика — напрям який займається вивченням систем, що складаються з різних підсистем різної природи і виявлення яким чином взаємодія таки систем призводить до виникнення просторових, часових, або просторово-часових структур.

Система управління БЖД базується на досягненнях кібернетики, наукової організації праці та виробництва, економічних та інших наук.

Важливе місце в напрямку безпека життєдіяльності належить охороні праці, яка являє собою систему, що діє на основі відповідних законодавчих та соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, виконання яких забезпечує безпеку, збереження здоров’я та працездатність людини в процесі праці.

Цивільна оборона є складовою частиною загальнодержавних заходів, що здійснюються для захисту населення в умовах надзвичайних ситуацій мирного та воєнного часу.