Спеціальні різновиди вбивства через необережність:

1) Не можуть визнаватися спеціальними різновидами вбивства через необережність злочини: а) ЮСЗ, яких охоплює спричинення смерті з необережності; б) що при цьому вчиняються, або можуть вчинятися з складною виною; в) в цілому визнаються умисними (наприклад, ЮСЗ, передбачені ч. 3 ст. 110, ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 135 КК). Співвідношення між такими ЮСЗ та ЮСЗ вбивства через необережність (ст. 119 КК) є підставою для виникнення конкуренції „частини” (відповідна норма ст. 119 КК) та „цілого” (норма, яка містить ЮСЗ, що в т.ч. охоплює необережне заподіяння смерті), що повинна вирішуватись відповідно до традиційних для неї правил кваліфікації.

2) Всі інші злочини, ЮСЗ яких охоплює смерть через необережність, можуть розглядатися, як спеціальні різновиди вбивства через необережність ( наприклад, ЮСЗ, передбачені ч. 2 ст. 271, ч. 2 ст. 286, ч. 2 ст. 367 КК).

Деякі загальні застереження щодо спеціальних різновидів умисного вбивства та вбивства через необережність

1) Якщо відповідний прояв поведінки є спеціальним різновидом умисного вбивства чи убивства через необережність – за традиційним теоретичним підходом його оцінка має здійснюватися лише з інкримінуванням спеціальної норми (правозастосовна практика у деяких випадках від цього правила відступає – дивись абз. 5 п. 12 ППВСУ №2 від 07.02.2003).

2) Якщо з точки зору теорії кримінального права та правозастосовних орієнтирів питання про визнання певного типу поведінки спеціальним різновидом умисного вбивства чи вбивства через необережність вирішується неоднозначно, пріоритет при вирішенні навчальних задач і завдань слід віддавати правозастосовним орієнтирам (очевидно у такий спосіб мають вирішуватися питання про юридичну природу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 404 КК).

3.3. Особливості ЮСЗ, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК

Опрацювати самостійно за „кафедральним” підручником та НПК за ред. С.С. Яценка.

Звернути увагу – у теоретичних джерелах традиційно наголошується на тому, що потерпілий від злочину, ЮСЗ якого передбачений ч. 1 ст. 115 КК, є загальним. Однак такий підхід видається дещо неточним. З огляду на традиційні підходи до співвідношення основного та кваліфікованого (особливо кваліфікованого) ЮСЗ (основний ЮСЗ не включає в себе кваліфікуючих чи особливо кваліфікуючих ознак) потерпілою від злочину, ЮСЗ якого передбачений ч. 1 ст. 115 КК, може бути лише особа, яка не має ознак т.зв. спеціального потерпілого, передбачених у ч. 2 ст. 115 КК (див., зокрема, п.п. 2, 3, 8, 13). Аналогічно, очевидно, має вирішуватись питання й з ознаками спеціального потерпілого, передбаченими у ЮСЗ спеціальних різновидів умисного вбивства (див. вище). Таким чином, потерпілим від злочину, ЮСЗ якого передбачений ч. 1 ст. 115 КК, є не будь-яка особа, а лише така, що не має відповідає ознакам спеціального потерпілого. З огляду на це видається сумнівним цілий ряд підходів правозастосовчої практики (див. п. 3.4.)

3.4. Особливості ЮСЗ, передбаченого ч. 2 ст. 115 КК