Повна матеріальна відповідальність працівників

Суть повної матеріальної відповідальності полягає в тому, що на працівникові лежить обов’язок нести відповідальність за завдану роботодавцеві з його вини пряму дійсну шкоду в повному обсязі без будь-якого обмеження. Вона встановлена, головним чином, для тих категорій працівників, які обіймають посади чи виконують роботи, безпосередньо пов’язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням в процесі виробництва переданих їм цінностей, які зобов’язані забезпечити їх повне зберігання, і в деяких інших випадках (ст. 134, ст. 237 КЗпП України і деякі інші нормативні акти). Ці випадки такі.

За шкоду, заподіяну роботодавцю, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному обсязі у випадках, передбачених ст. 134 КЗпП України (таких випадків 9).

Випадки повної матеріальної відповідальності:

1. Між працівником і роботодавцем укладено письмовий договір про повну матеріальну відповідальність.

Крім трудового договору, між працівником і підприємством може бути укладений письмовий договір про прийняття працівником на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Письмові договори про повну матеріальну відповідальність можуть бути укладені з працівниками, які:

а) досягли вісімнадцятирічного віку;

б) займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей;

в) займають посади або виконують роботи, безпосередньо передбачені спеціальним Переліком;

г) отримали матеріальні цінності, передані їм під індивідуальну матеріальну відповідальність.

Особи, із якими укладено договір про повну матеріальну відповідальність називаються матеріально-відповідальними.

Під зберіганням розуміється збереження в повній цілості, відсутності пошкоджень, зіпсуття. Такий договір роботодавець може укласти не з усяким працівником, робота якого, на його думку, безпосередньо зв’язана із зберіганням цінностей, а тільки з тим, який передбачений в переліку, затвердженому у встановленому законом порядку.

Перелік посад та робіт, що заміщуються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність, затверджено постановою ДКП СРСР та Секретаріатом ВЦРПС 28 грудня 1977 р., №447/24 і діє на території України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.91 №1545 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР"

Лист Міністерства праці та соціальної політики України

від 08.12.2005 р. №3798/0/10-05/036-2

Враховуючи, що 11.12.2003 р. Верховною Радою України прийнятий у першому читанні проект Трудового кодексу України, реєстраційний N 1038-1, в якому передбачено, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність можуть укладатися з працівниками, які виконують роботи, безпосередньо пов'язані з отриманням матеріальних цінностей, що встановлені Державним класифікатором України ДК 003-95 "Класифікатор професій" та Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, вважається за недоцільне розробляти Перелік посад і робіт з працівниками, які займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, оскільки у проекті Трудового кодексу України зазначені вище норми є нормами прямої дії і не передбачають видання підзаконного акта.

Перелік посад і робіт складається з двох частин. У першій зазначені посади працівників, з якими можуть укладатись договори про повну матеріальну відповідальність (наприклад, завідуючі касами, завідуючі магазинами тощо). У другій перелічено роботи, на виконання яких може укладатись договір про повну матеріальну відповідальність (наприклад, видачі грошей через касу тощо).

На практиці трапляються випадки, коли керівники підприємств укладають договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, чиї посади або характер виконуваної роботи не зазначено у згаданому Переліку посад і робот (наприклад, з лаборантами кафедр вищих навчальних закладів або з майстрами дільниць у будівельних організаціях, сторожами тощо). Оскільки Перелік не підлягає розширеному тлумаченню, у таких випадках договір про повну матеріальну відповідальність не матиме юридичного значення, а тому не буде підставою для притягнення працівника до повної матеріальної відповідальності.

У випадках, коли виконання обов'язків з обслуговування матеріальних цінностей є основною трудовою функцією працівника (про таку істотну умову працівника попереджають при укладенні трудового договору), з ним має укладатись договір про повну матеріальну відповідальність. Якщо працівник відмовляється від укладення договору про повну матеріальну відповідальність, то трудовий договір може бути розірваний за п. 1 ст. 40 КЗпП, якщо працівник відмовився від переведення на інше робоче місце, або такого місця на підприємстві немає.

Договір про повну індивідуальну відповідальність працівника укладається відповідно до Типового договору, затвердженого тією самою постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС №447/24 від 28 грудня 1977 р.

Якщо договір про повну матеріальну відповідальність не укладений, то працівник несе обмежену матеріальну відповідальність на загальних підставах, якщо немає інших законних підстав для притягнення його до повної матеріальної відповідальності.