Тема 4: злочини проти волі, честі та гідності особи

1. Загальна характеристика злочинів проти волі, честі та гідності особи.

2. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини: особливості ЮСЗ.

3. Захоплення заручників: особливості ЮСЗ.

4. Торгівля людьми: аналіз ЮСЗ.

5. Особливості ЮСЗ інших злочинів проти волі особи.

Література - у відоповідності з програмою курсу.

Основне джерело - НПК за ред С.С. Яценко. Положення ст. 150-1 КК опрацьовувати з огляду на один із НПК, виданих у 2011-12 р.р.

1. Загальна характеристика злочинів проти волі, честі та гідності особи

Назва розділу ІІІ ОЧ КК характеризується серйозною некоректністю – очевидно, честь та гідність особи не охороняються на рівні жодної із статтей даного розділу. Некоректність назви розділу ІІІ фактично є помилкою законодавця, яка була допущена під час прийняття КК 2001 року – одна з останніх редакцій проекту КК передбачала, що в межах даного розділу буде передбачена відповідальність й за наклеп, але під час розгляду законопроекту ВРУ від цієї пропозиції було вирішено відмовитись, а в той же час назва Розділу ІІІ ОЧ КК не була проведена у відповідність із цим рішенням законодавчого органу.

З аналізу норм розділу ІІІ ОЧ КК можна зробити висновок, що воля людини, як об’єкт кримінально-правової охорони полягає в реалізації людиною цілого ряду конституційних прав і свобод:

- право на свободу та особисту недоторканість;

- право на дитинство, материнство, батьківство;

- право на свобода дитини від будь-яких форм експлуатації тощо.

Видається, що таке розуміння волі людини є невиправдано широким – назву розділу ІІІ було б доцільно уточнити, вказавши поряд з волею людини й інші соціальні цінності, на які посягають злочини, ЮСЗ яких передбачено у цьому розділі.

У багатьох випадках ЮСЗ, передбачені у Розділі ІІІ включають в себе ознаки, які характеризують спеціального потерпілого (такі ознаки відсутні лише в ЮСЗ, передбачених частинами першими ст. 146, 147, 149 та в ЮСЗ, передбачених ст. 151 КК).

Характеристика об’єктивної сторони більшості ЮСЗ, передбачених в Розділі ІІІ ОЧ КК, на жаль позбавлена однозначності - у теорії кримінального права по-різному вирішується питання про те, чи можна розглядати своєрідним наслідком порушення чи обмеження зазначених вище прав та свобод людини. В окремих НПК відповідь на це питання є негативною, а відтак робиться висновок, що більшість ЮСЗ в межах Розділу ІІІ ОЧ КК є формальними, в інших же НПК - стверджується, що порушення (обмеження прав та свобод людини) є своєрідним наслідком, а отже й більшість ЮСЗ злочинів проти волі особи є матеріальними. Можливо орієнтиром для вирішення цієї наукової дискусії може бути абз. 3 п. 6 ППВСУ №15 від 26.12.2003 - у цьому орієнтирі прямо зазначено, що порушення конституційних прав або свобод людини є показником істотної шкоди у складі перевищення влади або службових повноважень. Отже, можна зробити висновок, що правозастосовча практика розуміє обмеження (порушення) прав та свобод людини як наслідок злочину, який щоправда у багатьох випадках нерозривно пов’язаний з діянням суб’єкта. Виходячи з цього більшість ЮСЗ, передбачених у розділі тетьому ОЧ КК, очевидно, слід розглядати як матеріальні.

З суб’єктивної сторони всі злочини проти волі особи вчиняються лише з умисною формою вини. При вчинені окремих з них, зокрема у випадках спричинення тяжких наслідків суб’єктивна сторона поведінки особи може характеризуватися т.зв. складною виною (див. ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 147, ч. 3 ст. 149).