1. 3. Партійна система в сучасній Україні

У Конституції України (ст. 36) зазначено, що громадяни України мають право на свободу об'єднання в політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів.

Становлення багатопартійності в сучасній Україні пройшло декілька етапів. Основними рисами першого, допартійного етапу були такі:

• політичні об'єднання мають позапартійний характер і організаційно пряму­ють від суто неформальних угруповань до масового руху;

• ідейна платформа більшості політичних об'єднань еволюціонує від гасел загальноперебудовних і духовного відродження до державного суверенітету України і антикомунізму;

• методи й засоби діяльності нових організацій еволюціонують від нечисленних зборів до масових мітингів, від теоретичних дискусій у вузькому колі до боротьби за депутатські мандати;

• нові політичні об'єднання перебувають у стані різкої конфронтації з номенклатурою компартії, що утримує монополію на владу.

У цей період починає активно діяти Українська Гельсинська спілка (УГС) 1988 р. У 1987 р. створюється Український культурологічний клуб і Товариство Лева, основною ідеєю для яких стає ідея духовного відродження України. Ці об'єднання стали базою для виникнення Народного Руху України за перебудову.

Наступний другий етап — вибори до Верховної Ради, 1990 р. Було створено блок демократичних сил, який опирався на структури Руху. Цей блок отримав чверть депутатських мандатів, а в Галичині — переконливу перемогу. Керівництво Руху обрало нову політичну лінію, а сама організація заявила про себе як про антикомуністичну – цей етап проходив на межі 1989 – 1990 рр. і закінчився в 1991 р. крахом СРСР. Він ознаменований прийняттям Закону про громадські об'єднання, що означало кінець монополії КПРС на владу і можливість формування інших політичних партій.

Третій, посткомуністичний етап розпочався після проголошення Верховною Радою України 24 серпня 1991 р. Акту про незалежність України. Аналізуючи сучасні політичні партії, можна визначити чотири спрямування:

1. Національно-радикальне— Всеукраїнське політичне об'єднання «Державна самостійність України», Конгрес українських націоналістів, Українські консервативна партія, Українська республіканська партія, Організація українських націоналістів, — які обстоюють пріоритет прав та інтересів нації.

2. Національно-демократичне — Народний Рух України, Українська Республіканська партія, Демократична партія України, Партія зелених України, Соціал-демократична партія України (об'єднана), — в основу яких покладено принципи єдності національних і особистих інтересів.

3. Центристське— Ліберальна партія України, Народно-демократична партія, Аграрна партія України, — яке зосереджує увагу на проблемах соціально-економічного розвитку.

4. Соціал-комуністичне — Комуністична партія України, Соціалістична партія України, Прогресивна соціалістична партія України, — пріоритетом для якого є колективні форми власності та господарювання.

Партійна система України була автомізована потім трансформувалася в систему поляризованого плюралізму. Серед головних причин цього явища слід назвати:

1. Наявність старої соціальної структури, яка все ще перебуває в стані незавершеного розпаду, коли нові соціальні прошарки ще остаточно не викристалізувалися через недостатні економічні мотиви і стимули їх консолідації.

2. Повна зневіра багатьох громадян у демократичних інститутах як наслідок стрімкого зниження рівня життя і зумовленого цим зубожіння більшості населення.

3. Відсутність у суспільстві сталих політичних традицій функціонування механізмів плюралістичної демократії.

Взаємини між партіями характеризуються нетерпимістю, непримиренністю, ворожнечою партій навіть одного табору. Поза тим жодна з партій не може реалізувати себе без союзу з іншими партіями.

На Україні останнє десятиріччя спостерігаються тенденції до збільшення кількості партій. Коли в 1993 р. було зареєстровано 15 партій, в 1996 р. – 37 партій, то в 2005 р. – більше 120, а станом на середину липня 2009 р. в Україні функціонувало 172 партії. Коли в березні 1998 р. із наявної на кінець 1997 р. 51 партії брало участь у виборах до Верховної Ради України 30 партій і блоків, з яких 4% бар’єр подолали лише 8, то під час виборів 2006 р. до Верховної Ради України їх учасниками були вже 52 партії і виборчих блоки, з яких лише п’ять, а саме Партія регіонів, БЮТ, НСНУ, СПУ та КПУ змогли подолати 3% бар’єр. Під час виборів 2007 р. виборчий бар’єр подолали також п’ять політичних партій і блоків – це Партія регіонів, Блок Литвина, КПУ, БЮТ, та виборчий блок Наша Україна – Народна самооборона.

Україна не зможе минути загальної тенденції поступового «угрупування» партій. Це триватиме до того часу, поки не сформується зріле громадянське суспільство, в якому домінуватимуть дві основні партії або два блоки партій. Іншими словами, поки не складеться могутній середній клас, а місце нинішньої конфронтаційної свідомості не займе консенсусна свідомість.