4. Форми державного правління та державного устрою.

Будь-яка держава має свої особливості щодо організації державної влади, однак є й спільні ознаки, які дають змогу їх класифікувати.

В основі класифікації держав за формами правління є відмінності в організації та функціонуванні вищих органів державної влади. На основі даного критерію держави поділяються на монархії та республіки.

Монархія – це така форма державного правління за якої вища державна влада зосереджена повністю або частково в руках однієї особи – монарха, й передається по спадковості в порядку престолонаслідування. Монархія має наступні ознаки:

- влада монарха є безстроковою;

- отримання верховної влади по спадковості.

- представництво монарха від імені держави не за дорученням, а за власним правом.

- не підпорядкованість влади монарха будь-яким іншим суб’єктам влади.

Монархії існують в 44 країнах світу в тому числі й 11 європейських.

Монархії поділяються на дві групи: обмежені та необмежені.

Необмеженими є такі монархії в яких влада монарха необмежена законами, тобто монарх править на власний розсуд, видає закони, має право самостійно оголошувати війну та укладати мир, призначає уряд, який ним же й контролюється. Різновидом необмеженої монархії є абсолютна монархія. При якій монарх має необмежену владу, має право на власний розсуд видавати закони, укладати мир чи оголошувати війну. При такій формі правління уряд призначається монархом, виконує його волю. Нині абсолютні монархії існують у ряді країн: Катар, Саудівська Аравія тощо.

Обмежена монархія, часто називається конституційною, оскільки в ній влада монарха обмежена конституцією. У таких державах діють окрім виконавчих також і представницькі органи влади.

Обмежені монархії є двох видів:

- дуалістична;

- парламентська.

У дуалістичній монархії існує двовладдя: парламент виконує законодавчу владу, монарх керує діяльністю уряду, який ним же й призначається і відповідальний перед монархом. Монарх має право вето, яке парламент подолати не може, може розпустити парламент та призначити дострокові парламентські вибори, призначає на власний розсуд верхню палату парламенту. Такий тип монархій існував у Європі на рубежі ХІХ – ХХ століть. Нині такі монархії існують у деяких країнах Азії та Африки.

Парламентська монархія – це така монархія при якій влада монарха обмежена парламентом у всіх сферах здійснення державної влади. За монархом збережено статус глави держави, але лише з представницькими повноваженнями. Виконавча влада належить уряду, який формується парламентом та підзвітний йому. Більшість сучасних монархій є конституційними.

Окрім вищеназваних монархій існує також і теократична монархія – монархом є духовна особа яка обирається на цю посаду пожиттєво й не може передати свою владу ні кому.

Наступною формою державного правління є республіка.

Республіка – це така форма державного правління, за якої вищі державні органи влади обираються населенням або формуються загальнонаціональним представницьким органом.

Республіки є:

- президентська;

- парламентська;

- змішана: президентсько-парламентська і парламентсько-президентська.

Основними рисами президентської республіки є:

Державу очолює президент, посада прем’єр-міністра може бути відсутня, а якщо існує то на цю посаду особа призначається особисто президентом.

• уряд формується непарламентським шляхом – президент призначає його членів без погодження з парламентом (лише в окремих державах схвалюються парламентом);

• міністри відповідальні за свою діяльність перед президентом;

• президент має право відкликати закони, або накласти на них вето, яке подолати дуже складно;

• президент обирається народом;

• парламент може усунути президента з посади в порядку імпічменту, а президент не може достроково припинити повноваження парламенту (США), що унеможливлює узурпацію влади однією особою.

Парламентські республіки існують у багатьох країнах світу (ФРН, Італія тощо)

Уряд очолює прем’єр-міністр, який на цю посаду обирається або призначається парламентом. У таких республіках може існувати посада президента, але останній не має повноважень у сфері виконавчої влади, а здійснює лише представницькі функції. На свою посаду президент обирається парламентом, а не шляхом народного голосування.

Уряд формується на парламентській основі, тобто з представників партій або коаліції партій, які перемогли на парламентських виборах і становлять у парламенті більшість. Якщо президент призначає уряд то лише дотримуючись цього правила.

Діяльність уряду контролює парламент.

Недовір’я уряду з боку парламенту тягне за собою відставку прем’єр-міністра і уряду.

Президентсько-парламентські республіки (Франція, Польща).

• президент – глава держави з широкими повноваженнями;

• уряд очолює прем’єр-міністр, який має можливість проводити свою політику;

• президент призначає прем’єр-міністра і міністрів за поданням прем’єр-міністра, тобто саме президент формує склад уряду в деяких країнах потрібне схвалення парламенту;

• уряд відповідальний перед президентом, підконтрольний і підзвітний парламенту;

• президент має право вето, право розпуску парламенту;

• парламент може достроково припинити повноваження президента.

Парламентсько-президентська республіка (після конституційної реформи 2004 р. до них відноситься й Україна).

Президент – глава держави.

Уряд очолює прем’єр-міністр, який має широкі повноваження, і який призначається на свою посаду за поданням парламенту президентом. Процедура звільнення аналогічна.

Уряд формується парламентом. Міністри, які призначаються по квоті президента мають бути затверджені парламентом.

Президент має право розпустити парламент, накласти вето на закони прийняті парламентом.

Парламент у свою чергу може подолати вето президента, усунути його з посади у порядку передбаченому процедурою імпічменту.

Класифікація держав здійснюється також і за формами державного устрою. В основі такої класифікації лежить принцип політико-адміністративної або адміністративно територіальної організації держави. На основі цього критерію держави поділяються на:

унітарні;

федеративні;

конфедерації.

Унітарні держави – це прості держави (Україна, Польща Чехія тощо). Держава вважається унітарною якщо жодна з її частин немає державного утворення. В такій державі існує єдина Конституція, одне громадянство, одна система вищих державних органів влади. У ряді унітарних держав існують автономії. Автономія відрізняється від звичайних одиниць адміністративно-територіального поділу більшою широтою повноважень А саме:

- діють регіональні закони;

- існує парламент і уряд автономії.

Але такі автономії мають лише територіальну автономію, а не політичну. У таких державах діє єдина судова система, спільні силові структури, єдині збройні сили. Автономії не є суб’єктами міжнародних відносин.

Федеративні держави – це складні держави, які складаються з державних утворень, або суб’єктів федерації.

Суб’єкти федерації можуть мати:

• власну конституцію;

• мати власне громадянство;

• приймати закони в межах своєї компетенції;

• поряд з федеральними можуть мати свої законодавчі, виконавчі і судові органи.

Однак слід враховувати, що суб’єкти федерації не володіють всією повнотою суверенітету тому вони не можуть проводити власну внутрішню і зовнішню політику, а в випадку порушення загальнодержавної конституції центральна влада вправі застосувати примус. У більшості держав також відсутній механізм виходу суб’єктів федерації з складу федерації.

Конфедеративна форма державного утворення – це союз держав які зберігають незалежне існування й об’єднуються для спільного вирішення певних важливих завдань зовнішньоекономічних, зовнішньополітичних. У таких державах відсутня спільна Конституція, а вони існують на основі Союзного договору.