Планування і організація діяльності підприємства.

Тема 1: Теоретичні основи планування та організації.

1. Організація виробництва.

2. Планування як наука та мистецтво.

1.* Протягом останнього сторіччя вітчизняні підприємства розвивалися під значним впливом науки про організацію виробництва, яка становить основу загальної теорії організації. Курс організації виробництва був одним із основних у системі підготовки спеціалістів для виробництва й управління виробничою діяльністю. Тому в різні часи до складу даної дисципліни були введені розділи з планування та управління, і вона отримала назву "Організація, планування та управління виробництвом".

Таким чином, в умовах централізованої економіки, яка була характерна для колишнього Союзу, курс організації виробництва передбачав підготовку як спеціалістів, так і керівників виробничої діяльності, що було доцільно, адже функції управління обмежувались вирішенням тактичних проблем виконання директив центру.

Теоретичною основою для побу­дови курсу організації виробництва визначають методичні підходи до розв'язання завдань підприємства в умовах ринкової економіки. Організація виробництва тісно пов'язана з іншими економічними курсами, що сприяють її ґрунтовному засвоєнню: "Пла­нування діяльності підприємства", "Економіка праці", "Економічна статистика", "Економічний аналіз діяльності підприємства", "Менеджмент", "Маркетинг" тощо, на основі яких розробля­ються заходи для підвищення ефективності організації виробничої діяльності підприємства.

Під організацією виробництва розуміють координацію і оптимізацію в часі і в просторі всіх матеріальних і трудових елементів виробництва з метою проведення в життя господарської політики держави та виконання державних та інших замовлень з найкращими техніко – економічними показниками.

Будь-яка форма діяльності людини пов'язана з її організацією. Тому організація виробництва за своєю роллю і призначенням у формуванні знань і вмінь майбут­нього фахівця займає провідне місце.

Стосовно підприємства термін організація слід розглядати:

1) з погляду організації виробничої діяльності, тобто впорядкування в просторі матеріальних елементів виробництва і синхронізації в часі виробничих про­цесів;

2) з погляду організації управлінської діяльності, яка полягає у раціональному роз­поділі повноважень і відповідальності між працівниками підприємства та забез­печенні ефективної взаємодії між підрозділами.

Від ефективності організації виробничої діяльності значною мірою залежить продуктивність підприємства – вона характеризує ефективність використання ресурсів виробництва і визначається відношенням отриманих результатів до зазнаних при цьому затрат.

Необхідність вивчення основ організації виробництва в сучасних умовах діяльності підприємств зумовлена наступним:

- будь-які знання у сфері бізнесу не можуть вважатися повними, якщо фахівець не опанував наукові основи його організації;

- функція організації, що вивчається в курсі основ менеджменту, охоплює лише проблеми структуризації підприємств і розподілу повноважень між окреми­ми працівниками в апараті управління. Тому завдання впорядкування вироб­ництва у просторі й часі повинні розглядатись окремо при вивченні організа­ції виробництва;

- організація виробництва відповідає на питання, як упорядкувати основу біз­несу—його виробничу систему, а виробничий (операційний) менеджмент-як зробити виробничу систему ефективною та забезпечити її раціональне використання для досягнення мети підприємства.

2.* Людина ще з самого дитинства засвоює ази планування. Ми, навіть не усвідомлюючи, постійно плануємо, бо це невід'ємна влас­тивість кожного з нас. Ми плануємо протягом всього життя та всі аспекти життя: роботу, навчання, відпочинок.

Оскільки основою економічної діяльності суспільства є під­приємство, то цілком логічне перенесення людської потреби до планування на його діяльність. І тут цей процес отримує додаткове забарвлення: планування виступає як наука та як мистецтво.

Планування як наука передбачає отримання нових знань про той чи інший предмет (ринок, галузь, технологію і т.д.), а також систему понять, що його розкривають. Мета планування як науки - пояснення, передбачення процесів та явищ. Нарешті, планування як наука має власний предмет та об'єкт, методи до­сліджень та прийняття планових рішень.

Процес планування - це мистецтво, мистецтво приймати правильні рішення, що сприятимуть розвитку та процвітанню підприємства. Яка б підготовча робота не була проведена, яка б повна інформація не була зібрана, планові рішення мають зав­жди елемент творчості, а суть їх багато в чому залежить від осо­бистості керівника (плановика).

Оскільки планування - це попереднє прийняття рішення, то його роль особливо зростає в ринкових умовах господарю­вання і нині на підприємствах це все більше розуміють.

В умовах ринкової економіки планування для підприємців стає засобом забезпечення становлення та розвитку бізнесу, не­обхідною складовою для приведення діяльності у відповідність до вимог ринку.

Планування забезпечує підприємству основу для прийнят­тя правильних управлінських рішень та знижує ризик, сприяє пошуку найбільш придатних напрямів дій.

Планування - це цілеспрямована діяльність господарю­ючих суб'єктів, що передбачає визначення цілей підприємства на певну перспективу, оптимальних засобів їх реалізації та ре­сурсного забезпечення на основі інформації про організаційне середовище підприємства.

Результатом процесу планування є план, який завдяки ви­користанню певних ресурсів та виконанню певних дій повинен забезпечити досягнення бажаної мети.

План – це документ, що у відповідності до обраних цілей містить систему конкретних дій та заходів їх досягнення, дані про перелік та обсяг необхідних ресурсів, а також послідовність та терміни виконання робіт з виробництва та реалізації продукції (послуг). План як категорія може виступати як проект, задум, порядок роботи.

Планування повинно бути гибким, постійно адаптуватися до постійних змін як на підприємстві, так і в зовнішньому сере­довищі. Це передбачає корегування плану (планових показни­ків).

Стабільна та ефективна діяльність підприємства можлива лише при наявності плану дій як на короткий термін, так і на довгострокову перспективу. Планування сприяє створенню сут­тєвих чинників для успіху господарюючого суб'єкта.

Планування виконує декілька основних функцій:

• воно є ланцюгом між постановкою цілі та найбільш оптимальним планом її реалізації;

• виявляє потенційні проблеми, нейтралізує вплив нега­тивних наслідків на діяльність підприємства;

• дає можливість оцінити практичні кроки досягнення цілей;

• забезпечує основу для оцінки витрат;

• обумовлює єдність загальних цілей усередині підпри­ємства;

• сприяє зниженню ризику в процесі реалізації планів;

• забезпечує ефективні шляхи досягнення цілей підпри­ємства.

Планування дозволяє визначити найбільш важливі та пріоритетні завдання, раціонально використовувати наявні ре­сурси, отримати оптимальні результати. Ефективне планування значно підвищує й ефективність діяльності людини, підприємс­тва, регіону, країни.

За формою прояву та змістом планування може бути:

• Директивним;

• Індикативним.

Директивне планування передбачає розробку та виконання планових завдань з використання командно-адміністративних засобів.

Індикативне планування координує інтереси та діяльність держави у відносинах з господарюючими суб’єктами, поєднує державне регулювання з ринковим механізмом саморегулювання.

Основне завдання планування – це відповідь на питання, яким повинні бути економічні показники для забезпечення бажаних результатів та що для цього необхідно зробити. При невідповідності бажаного й реального станів в процесі планування розробляються необхідні заходи, спрямовані або на пошук нових більш ефективних рішень, або на корегування цільових показників з подальшою розробкою плану перспективних заходів.