- •Тема 4. Організація як соціум. Лекція 4.
- •4.1. Соціальна спільність та соціальна організація.
- •4.2. Еволюція соціальних організацій.
- •4.3. Колективи (групи) працівників в організації. Вступ
- •4.1. Соціальна спільність та соціальна організація
- •Види та цілі соціальних організацій
- •Вплив рівня зв'язків на стан організацій
- •4.2. Еволюція соціальних організацій
- •4.3. Колективи (групи) працівників в організації
- •Р ис. 4.1. Графічне зображення моделі Дж. Хоманса
- •Література
- •Матеріали для самостійного опрацювання з теми 4.
- •4.4. Умови ефективної діяльності груп працівників.
- •4.5. Регулятори в соціальній системі.
- •4.1. Умови ефективної діяльності груп працівників
- •4.2. Регулятори в соціальній системі
- •Джерело управляючих впливів
- •Джерело управляючих впливів
Р ис. 4.1. Графічне зображення моделі Дж. Хоманса
Неформальні групи та організації можуть перешкоджати досягненню формальних цілей, негативно впливати на дисципліну праці, поширювати неправдиві чутки, сприяти висуненню некомпетентних керівників, стримувати модернізацію виробничо-господарської діяльності.
Оскільки неформальні групи (організації) є явищем об'єктивним, то менеджер повинен навчитись ефективно управляти ними. Для цього доцільно:
— визнати існування неформальної групи, а також те, що її ліквідація може спричинити розпад формальної організації;
— вміти вислуховувати думки, міркування та пропозиції членів і лідерів неформальної групи;
— впливати на діяльність неформальних груп шляхом застосування загальних методів менеджменту;
— оцінювати кожне рішення з позиції забезпечення якісної взаємодії управлінців з неформальною групою;
— залучати лідерів і членів неформальних груп до участі у виробленні управлінських рішень;
— здійснювати оперативне забезпечення працівників точною інформацією з метою запобігання неправдивим чуткам, які може поширювати неформальна група (організація).
Висновки до лекції за темою 4:
1. Найважливішим компонентом соціальних систем є людина. Людина — перш за все суспільне, свідоме, пов'язане з іншими людьми тисячами найрізноманітніших стосунків і форм взаємодії істота. Індивід дає організованому цілому постійну різноманітність, що дозволяє цьому цілому адаптуватися до зовнішнього середовища, а значить, забезпечує йому необхідну стійкість. Передумовою появи нової інформації виступає перш за все процес соціалізації індивіда, в ході якого стабільність його фізіологічних інтересів супроводжується посиленням динамізму, властивого розширенню різноманітності духовних потреб, завдяки вступу індивіда до контактів з іншими колективами.
2. Соціальна організація, на відміну від інших масових спільностей, характеризується наступними рисами: стійкою взаємодією елементів, сприяючій міцності і стабільності їх існування у просторі та часі; відносно високою мірою згуртованості; виразно вираженою однорідністю складу; входженням в ширші спільності як елементи структурних утворень.
3. На практиці соціальні системи реалізуються у формі організацій, компаній, фірм, установ, органів. У теорії організації виділяють різні види соціальних організацій: соціально-економічні, соціально-політичні, соціально-освітні.
4. Еволюція соціально-економічних систем якісно відрізняється від еволюції природних систем. Основний еволюційний принцип — принцип доцільності — не виявляється в межах суспільства так само однозначно, як у природній системі. Відомо, що за природного відбору виживають найбільш пристосовані особини. У людини в порівнянні з іншими живими істотами скромніші фізичні можливості пристосування. Особливість соціально-економічної еволюції полягає в наявності загальних прогресивних тенденцій в її розвитку, що підтверджується всією історією людства.
5. Групи, які створені волею керівників організації, називають формальними. Здебільшого вони виникають при поділі праці: горизонтальному (формування підрозділів); вертикальному (виникнення рівнів управління). Неформальні організації існують одночасно з формальними. Для них характерна система не наказаних соціальних ролей, неформальних інститутів і санкцій, еталонів поведінки, переданих звичаями і традиціями. Їх поява пов'язана зі своєрідністю дії «людського чинника» в організації, що ще раз підкреслює роль особи в організаційному процесі.