Тема1 Поняття, предмет та джерела цивільного процесуального права України

1. Форми та способи захисту цивільних прав

2. Роль правосуддя по цивільних справах в реалізації концепції правової держави і конституційного права на судовий захист. Цивільна процесуальна форма

3. 3. Судова система України та її строрін

4. 4. Предмет і метод цивільного процесуального права.

5. 5. Види цивільного судочинства.

6. 6. Стадії цивільного процесу.

7. 7. Джерела цивільного процесуального права.

8. 8. Норми цивільно-процесуального права, їх система. Дія норм цивільного процесуального права в часі і просторі

Форми та способи захисту цивільних прав

Способи захисту цивільних прав — це поняття, що характеризують конкретні види захисту. Суди, арбітражні суди застосовують відповідні види захисту цивільних прав залежно від змісту суб'єктивного права і характеру його порушення.

Закон (ст.б ЦК України) передбачає такі способи захисту цивільних прав:

а) визнання права (наприклад, на жиле приміщення за членом сім'ї наймача, якщо останній незаконно позбавляє його можливості володіти і користуватися приміщенням);

б) відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, що порушують право (наприклад, у разі використання чужого твору без договору з автором або його правонаступниками автор, а після його смерті спадкоємці та інші особи, передбачені у законі, вправі вимагати поновлення порушеного права і заборони дій, що порушують право: заборона випуску твору у світ чи припинення йото розповсюдження);

в)' присудження до виконання обоє 'язку у натурі (скажімо, коли наймодавець не надає у користування наймачеві зданого у найом майна, наймач вправі у примусовому порядку через суд витребувати у нього це майно (ст.263 ЦК України));

г) припинення або зміна правовідношення (так, після закінчення строку договору піднайому піднаймач не вправі вимагати його поновлення і зобов'язаний звільнити жиле приміщення — ст.97 Житлового кодексу України). Припинення договору пілнайому ж

илого приміщення означає припинення житлових правовідносин, що виникли із зазначеного договору. Якщо предметом договору піднайму, укладеного без зазначення строку були дві кімнати, то часткове припинення договору піднайому відносно однієї кімнати призводить до зміни правовідносин, які виникли з даного договору (ст.97 Житлового кодексу України).

д) стягнення з особи, яка порушила право завданих збитків, а у випадках передбачених законом або договором, — неустойки (штрафу, пені). Йдеться про відшкодування збитків, завданих підрядчику з вини замовника, який не виконав вимог підрядчика (ст. 341 ЦК України).

У ЦК України (ст.б) немає вичерпного переліку засобів захисту цивільних прав. Вказана стаття відсилає до інших засобів захисту цивільних прав, передбачених законом.

Зазначені засоби захисту цивільних прав є позовними. Їм властиві спільні риси: здійснення шляхом подання позову у зв'язку із порушенням цивільних прав, забезпечення захисту через заходи державного примусу до правопорушників.

Якщо захист цивільних прав здійснюється в адміністративному порядку, особа, право якої порушено, подає скаргу до відповідного державного органу. Засобом захисту цивільних прав в адміністративному порядку є визнання права (наприклад, на винахід, суть якого передбачено у певній формулі). У відповідних випадках скаргу може бути відхилено або до правопорушників застосовано заходи державного примусу: штраф, матеріальну відповідальність тощо.

Усі вказані засоби захисту цивільних прав є спеціальними. До них належать і засоби, застосовувані профспілковими організаціями, товариськими і третейськими судами.

Законодавство, практика, наука цивільного права знають також виключні засоби захисту

цивільних прав, або засоби самозахисту порушених цивільних прав. Діюче цивільне законодавство допускає самозахист, якщо є необхідність негайно відбити напад чи запобігти небезпеці. До виключних засобів захисту цивільних прав належать необхідна оборона (ст.444 ЦК України) і крайня необхідність (ст.445 ЦК України).

Необхідна оборона визнається у разі, коли: а) напад чи погроза нападу є протиправними, реальними; б) інтенсивність захисту відповідає інтенсивності нападу. Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані у стані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі. У стані крайньої необхідності небезпека, що загрожує певному суб'єктивному пра ву, відвертається шляхом порушення іншого суб'єктивного права. За загальним правилом шкода, заподіяна у стані крайньої необхідності, має бути відшкодована особою, яка її заподіяла. Враховуючи обставини, за яких було заподіяно шкоду, суд може покласти обов'язок її відшкодування на третю особу, в інтересах якої діяла особа, яка заподіяла шкоду, або звільнити від відшкодування повністю чи частково як цю третю особу, так і того, хто заподіяв шкоду.

Стабільність товарообороту залежить від договірної дисципліни, наприклад, учасників угод з поставки, перевезення, купівлі-продажу тощо. З метою забезпечення договірної дисципліни з боку несправної сторони уповноваженій особі надається можливість оперативно впливати на неї своєю владою без звернення в органи арбітражу або суду.

У подібних випадках уповноважена особа вправі застосовувати до несправної сторони певні правові засоби, які в юридичній літературі звуться засобами оперативного впливу на правопорушника. Вони передбачаються здебільшого у цивільно-правових нормах, які регулюють відносини між організаціями.

Кожна з названих форм захисту ефективна в певній сфері і має свої переваги, а також деякі недоліки. Так, перевага адміністративної форми

—  швидкість захисту, а в числі недоліків називають непристосованість до вирішення складних спорів і схильність відомчому впливу.

Перевага громадської форми (наприклад третейського судочинства)

—  здатність оперативно, з урахуванням згоди сторін і при мінімальному сприянні державних органів захистити приватноправові інтереси. Основним недоліком її застосування на сьогоднішній день є відсутність традиції її використання громадянами і юридичними особами для захисту своїх цивільних прав, за винятком захисту прав у сфері зовнішньої торгівлі, де така практика вкоренилася.

Отже, несудові форми захисту права мають потребу в значному вдосконаленні. Адміністративна і громадська форми захисту су­б'єктивних прав можуть бути досить ефективні лише за умови судового контролю за діями адміністративних і громадських органів як гарантії законності їхньої діяльності.

Загальновизнано, що найбільш досконалою формою захисту права є судова форма.

Характер судового захисту дозволяє вважати його універсальним, а тому найбільш ефективним способом захисту порушених прав і свобод особи. Основною рисою судового захисту є його необмеженість, або загальність.

Роль правосуддя по цивільних справах в реалізації концепції правової держави і конституційного права на судовий захист. Цивільна процесуальна форма. + Судова система України та її структура.

Захист цивільних прав в Україні здійснюється в установленому порядку судом, господарським або третейським судом, профспілковими та іншими громадськими організаціями, а у випадках, окремо передбачених законом, захист цивільних прав здійснюється в адміністративному порядку (ст. 6 Цивільного кодексу України). Загальні суди розглядають справи у спорах, що виникають з цивільних, сімейних, трудових, кооперативних та інших правовідносин, якщо однією зі сторін у спорі є громадянин (ст. 24 ЦПК).

На господарський суд покладено вирішення всіх господарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними та іншими органами (ст. 1 Закону України «Про господарські суди»), зокрема, при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів, про банкрутство та ін. (ст. 12 Господарського процесуального кодексу України — ГПК).

Захист прав, що виникають із шлюбних та сімейних відносин, здійснюється судом, органами опіки і піклування та органами реєстрації актів громадянського стану, а також товариськими судами, трудовими колективами, профспілковими та іншими громадськими організаціями у випадках і в порядку, встановлених законодавством (ст. б Кодексу про шлюб та сім'ю України - КпШС).

Індивідуальні трудові спори розглядаються комісіями по трудових спорах (КТС) і районними (міськими) судами (ст. 221 Кодексу законів про працю України — КЗпП), при цьому КТС є первинним органом розгляду трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях за незначними винятками (ст. 224 КЗпП).

Земельні спори розглядаються виконкомами місцевих рад, створеною погоджувальною комісією, судом, господарським судом або третейським судом у порядку, встановленому Земельним кодексом та іншими актами законодавства України (ст. 103, 107 Земельного кодексу України, ст. 33 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Третейські суди вирішують передані на їх розгляд громадянами будь-які спори, які виникли між ними, за винятком спорів з трудових і сімейних правовідносин (ст. 1 Положення про третейські суди, ст. 25 ЦПК).

Справи про адміністративні правопорушення розглядаються: адміністративними комісіями при виконкомах місцевих рад; виконкомами селищних, сільських рад; районними (міськими) судами (судцями); органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те законодавством України (ст. 213 Кодексу України про адміністративні правопорушення — КпАП).