1.6. Готова продукція

Оцінка готової продукції може здійснюватися за продажними цінами (плановою собівартістю) або за фактичною виробничою собівартістю, що відображається у Наказі про облікову політику.

Застосування облікових продажних цін (планової собівартості) на готову продукцію до­цільне на виробничих підприємствах, які здій­снюють масовий випуск продукції широкого асортименту. У цьому разі випущена з виробництва готова продукція оприбутковується протягом місяця за продажними цінами (плановою собівартістю). Готову продукцію обліковують за продажними цінами (плановою собівартістю) із застосуванням відхилень фактич­ної виробничої собівартості готової продукції від вартості її за обліковими цінами. Зазначений порядок оцінки готової продукції викликаний тим, що фактичну виробничу собівартість випущеної з виробництва протягом місяця продукції на підприємстві обчислюють тільки наприкінці місяця, після відображення всіх прямих витрат і розподілу непрямих витрат та складання внутрішньої звітної калькуляції.

1.7. Товари

Найважливішим розділом облікової політики підприємств, які займаються роздрібною торгівлею є вартісна оцінка товарів. Підприємства мають право вибору оцінки товарів за цінами продажу (із використанням субрахунку 285 «Торговельна націнка») чи оцінку за вартістю придбання (без використання субрахунку 285 «Торговельна націнка»). Але згідно з поясненнями до субрахунку 285 «Торговельна націнка» Інструкції по застосуванню плану рахунків [¹⁶], застосовувати право вибору оцінки товарів можуть лише підприємства роздрібної торгівлі.

Умови застосування оцінки товарів по цінах продажу і оцінку товарів по вартості придбання зазначено у табл. 13.

Таблиця 13

Умови застосування оцінки товарів за цінами продажу і за вартістю придбання [¹⁷]

Оцінка товарів за цінами продажу	Оцінка товарів за вартістю придбання
– тільки для підприємств роздрібної торгівлі та громадського харчування (в оптовій торгівлі застосовуватися не може); – за умови постійного відсотка торговельної націнки; – за необхідності зменшення трудомісткості облікових процедур, спрощення процедури інвентаризації складу; – необхідність збільшення контролю за реалізацією товарів нижче собівартості	– наявність підрозділів як роздрібної так і оптової торгівлі; – за наявності широкої номенклатури товарів з суттєвими відмінностями у відсотку торговельної націнки; – широкого застосування практики знижок; – для підприємства, серед користувачів звітності яких домінують зарубіжні партнери (завдяки відсутності методу обліку за цінам продажу у міжнародній практиці)

2. Елементи облікової політики щодо поточної дебіторської заборгованості та витрат майбутніх періодів

2.1. Поточна дебіторська заборгованість

Формування облікової політики щодо запасів на підприємствах здійснюється на підставі Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» [¹⁸], (табл. 15).

Таблиця 15

Елементи облікової політики та облікові оцінки поточної дебіторської заборгованості

Елементи облікової політики та облікові оцінки	Альтернативні варіанти обліку
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість»
Методи визначення величини резерву сумнівних боргів	– застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості – застосування коефіцієнта сумнівності
Спосіб розрахунку коефіцієнта сумнівності (за необхідності)	– визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході; – класифікація дебіторської заборгованості за строками непогашення – визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості у сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3–5 років
Класифікація дебіторської заборгованості за строками погашення	Самостійно встановлюється підприємством