Тема 2. Порядок формування облікової політики щодо оборотних активів (2 год.)

Тема 2. Порядок формування облікової політики щодо оборотних активів (2 год.) 1

1. Запаси: елементи облікової політики та облікові оцінки 2

1.1. Запаси 3

1.2. ТЗВ 3

1.3. Методи оцінки вибуття 5

1.4. МШП 5

1.5. Незавершене виробництво 6

1.6. Готова продукція 8

1.7. Товари 8

2. Елементи облікової політики щодо поточної дебіторської заборгованості та витрат майбутніх періодів 9

2.1. Поточна дебіторська заборгованість 9

2.2. Витрати майбутніх періодів 9

1. Запаси: елементи облікової політики та облікові оцінки

Формування облікової політики щодо запасів на підприємствах здійснюється на підставі Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів [¹], (табл. 9).

Таблиця 9

Елементи облікової політики та облікові оцінки запасів

Елементи облікової політики та облікові оцінки	Альтернативні варіанти обліку
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»
Одиниця обліку запасів (п. 7)	– найменування; – однорідна група (вид)
Метод обліку транспортно-заготівельних витрат (п. 9)	– шляхом, прямого списання транспортно-заготівельних витрат до первісної вартості одиниці запасів, що придбаваються (за можливості точного розподілу (віднесення); – за середнім відсотком (при узагальненні суми транспортно-заготівельних витрат на окремому субрахунку з подальшим їх розподілом)
Методи оцінки вибуття запасів (п. 16)	– ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; – середньозваженої собівартості; – собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); – нормативних витрат; – ціни продажу
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»
Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) (п. 11)	Самостійно встановлюється підприємством
Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів
База розподілу ТЗВ, що прямо включаються до первісної вартості запасів	за кількісним критерієм: – вага; – об’єм; кількість місць; – одиниць; за вартісним критерієм: – ціна одиниці запасів
Періодичність визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів (п. 2.18)	Самостійно встановлюється підприємством
Призначення та умови використання запасів	Самостійно встановлюється підприємством
Інструкція до Плану рахунків
Спосіб обліку товарів роздрібними торговельними підприємствами	– за цінами продажу; – за вартістю придбання

1.1. Запаси

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають (П(С)БО 9 «Запаси, п. 6):

– сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

– незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

– готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

– товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

– малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

– поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за П(С)БО 9 «Запаси», а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання.

При формуванні облікової політики щодо запасів підприємство повинно ззаначити, що буде виступати одиницею їх обліку. П(С)БО 9 «Запаси» пропонує вести облік запасів за їх найменуваннями або однорідними групами (видами).

1.2. ТЗВ

Наступним елементом облікової політики щодо запасів, що обирається підприємством є метод обліку транспортно-заготівельних витрат.

Відповідно до п. 9 П(С)БО 9 «Запаси» до транспортно-заготівельних витрат належать витрати на заготівлю запасів та оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, уключаючи витрати на страхування ризиків транспортування запасів. Склад транспортно-заготівельних витрат для виробничого підприємства наведено у п. 20 Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості [²], а також Листі МФУ від 27.02.03 р. № 053-2920 на запит щодо окремих питань з бухгалтерського обліку [³] (табл. 10).

Таблиця 10

Основні статті транспортно-заготівельних витрат відповідно до чинного законодавства

Нормативно-правовий акт	Перелік статей транспортно-заготівельних витрат
П(С)БО 9 «Запаси» (п. 9)	До транспортно-заготівельних витрат належать: – затрати на заготівлю запасів, – оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів
Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості (п. 20)	До транспортно-заготівельних витрат належать: – витрати на утримання спеціальних заготівельних пунктів у місцях заготівлі запасів; – транспортні витратиіз усіма додатковими зборами, якщо ціна на запаси встановлена із оплатою поставки «франоко-вагон» зі станції відправлення; – витрати на протипожежну і сторожову охорону під час транспортування запасів; – витрати на страхування ризиків, що можуть виникнути при транспортуванні запасів; – витрати на оплату тарифів за вантажно-розвантажувальні роботи, повязані із доставкою запасів на склади підприємства (крім оплати праці постійним складським працівникам, що відноситься до витрат на утримання заводських складів та включається до адміністративних витрат підприємства); – витрати на відрядження, повязані безпосередньо із заготівлею запасів і доставкою їх на склади підприємства із місць заготівлі (витрати на відрядження водіїв та вантажників даного підприємства при доставці вантажів віж покупців)
Лист МФУ від 27.02.03 р. № 053-2920 на запит щодо окремих питань з бухгалтерського обліку [4]	До транспортно-заготівельних витрат належать «будь-які витрати підприємства, пов’язані з транспортуванням запасів від постачальників (станцій, причалів) до місця їх використання».

При доставці запасів власним транспортом виникають витрати на перевезення власним транспортом, такі як:

– вартість паливно-мастильних матеріалів, витрачених власним автотранспортом на доставку запасів;

– зарплату водіїв, експедиторів, заготівників;

– єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄВС) із такої зарплати;

– амортизація транспорту, задіяного в перевезенні запасів та ін [⁵].

Відповідно до Методичних рекомендацій № 373 [⁶] та Листа Мінфіну від 14.03.05р. № 31-04200-30-10/3778, власні транспортні витрати, понесені при доставці запасів на підприємство, включаються до складу транспортно-заготівельних витрат. У П(С)БО 9 «Запаси» і в міжнародному аналогу МСФЗ 2 «Запаси» порядок відображення транспортно-заготівельних витрат не ставиться у залежність від того, чиїм транспортом перевозяться запаси. Відсутнє розмежування на «власні» та «сторонні» транспортно-заготівельних витрат у пп. 138.6 і 146.5 Податкового кодексу України [⁷].

Транспортно-заготівенльні витрати можуть або прямо включатися до первісної вартості кожної конкретної одиниці запасів, або обліковуватися на окремому субрахунку і збільшувати собівартість запасів, що вибули, за середнім відсотком.

До конкретної групи запасів може бути застосовано тільки один метод обліку транспортно-заготівельних витрат, інакше пропорції розподілу не буде дотримано. Отже, якщо підприємство має намір визначати транспортно-заготівельні витрати стосовно одних найменувань або видів запасів за середнім відсотком, а інших – прямим підрахунком, то у наказі про облікову політику треба передбачити розмежування зазначених груп запасів.