Методи аналізу навчальної літератури. Органо-метричний метод

Так, якщо формула містить усі складові(Д = О_д + В_д +:К_Д + Кор), то підручник призначений для самостійної роботи учнів. Якщо формула має вигляд Д = О_д + К_д, підручник доцільно використовувати для роботи з викладачем в аудиторії. Нарешті, якщо Д = О_д + В_д + К_д, підручник ви­користовується для роботи в класі та вдома.

Вибір кращого підручника серед виданих є показником майстерності викладача та його вміння охопити весь навчальний процес. Для цього викладач мусить метод ) володіти методами аналізу навчальної літератури.

У наш час існує більш ніж 300 методів такого аналізу.

До них нале­жать: експериментальний, соціологічний, структурно-функціональний, органометричний тощо.

В умовах роботи професійного навчального закладу найбільш до­цільним є органометричний метод, який базується на використанні осо­бистого досвіду викладача. Суть цього методу полягає в тому, що викла­дач, виділивши необхідні показники якості, оцінює кожен із підручників певною сумою балів. Користуючись результатами якісного і кількісного аналізу, він обирає найкращий із підручників. Точність цього методу за­лежить від кваліфікації викладача, але при. порівнянні кількох підруч­ників це положення не впливає на результати, тому що, оцінюючи різні підручники, викладач звичайно використовує ті самі критерії.

Сума балів, якою оцінюється якість підручників, підраховується за допомогою формули:

де N_і - загальна сума балів;

і - номер показників якості;

n - число показників;

К_i - коефіцієнт значимості показника;

P_ij -оцінка ступеня реалізації в підручнику i показника якості.

Результатом аналізу може бути констатація того, що жоден із під­ручників не відповідає вимогам викладача.

Для наочності та зручності результати оцінки якості підручників доцільно подавати у вигляді таблиці-характеристики показників якості навчальної літератури.

Наявність такої таблиці допоможе викладачеві чітко уявити всю сис­тему навчальної літератури з предмета, а також порядок її використання.

5.1.3 Методика проектування дидактичних матеріалів

Дидактичні матеріали проектуються у такій послідовності: план викладення навчальної теми -> текст з теми -> конспект з теми.

Залежно від способу розкриття теми план може бути:

• індуктивним (первинні пункти з ознаками, характеристиками кожного з розглянутих конструктивних або класифікаційних елементів, а вторинні пункти із характеристикою всього класу елементів, техніч­них систем; наприклад, плани для тем: «Способи з'єднання резисторів», «Методи розрахунку електричних ланцюгів»);

• дедуктивним (первинний пункт, - що узагальнює деякі елементи, а вторинні - пункти з характеристиками кожного елемента).

Послідовність проектування плану викладення теми

Послідовність проектування плану:

1. Виявлення змістовних елементів з теми (понять, подій, об'єктів, фактів і т.д.) і встановлення типів зв'язків між змістовни­ми елементами; іншими словами, - побудо­ва логіко-семантичної структури навчаль­ного матеріалу.

2. Вибір послідовності викладення змістовних елементів і фор­мулювання заголовків, об'єднуючих змістовні елементи за однорідними ознаками.

3. Вибір рівня складності плану.

Зупинимося докладно на кожному із зазначених пунктів.

1.Виявлення змістовних елементів з теми (понять, подій, об'єктів, фактів і т.д.) і встановлення типів зв'язків між змістовними елемен­тами; іншими словами, - побудова логіко-семантичної структури навчального матеріалу.

Поняття - предмет вивчення таких наук, як логіка та семантика.

Логіка - це наука, яка вивчає закони і форми мислення.

Логічні закони:

• закон тотожності (всяка думка тотожна сама собі);

• закон суперечності (дві думки, що заперечують одна одну, не можуть бути одночасно істинними; принаймні, одна з них необхідно помилкова);

• виключеного третього (з двох висловів, в одному з яких затвер­джується те, що заперечується в іншому, - одне неодмінно істинне);

• достатньої підстави (всяка істинна думка має достатню підставу).

• Форми мислення;

• поняття;

• судження;

• умовивід.

Під час проектування плану викладення навчальної теми робота ве­деться, перш за все, з поняттями.

Поняття як результати узагальнення однорідних предметів за їх суттєвими ознаками своїми прикладами можуть мати такі: «навчання», «викладач», «підручник», «двигун», «поняття», «педагогічна техноло­гія», «заняття» тощо.

Як зрозуміло, ознаки предметів поділяються на суттєві й несуттєві. Перші належать предметові і відрізняють його від інших. Другі на­лежать одночасно кільком предметам. Як приклад суттєвої ознаки для трансформатора можна вказати виконувану ним функцію: перетворення змінного струму однієї напруги в змінний струм тієї ж частоти іншої напруги, а для амперметра - його функцію: вимір величини струму. Несуттєвими ознаками для цих предметів будуть, у першому випадку - наявність обмоток, а в другому - наявність шкали, стрілок тощо.

Суттєві ознаки становлять зміст поняття, а відбивані поняттям предмети - його обсяг.

Таблиця 5.1.6 Приклади розкриття змісту й обсягу поняття

Поняття	Зміст поняття	Обсяг поняття
1	2	3
Трансформатор	Статичний електромагнітний апарат, що перетворює змінний струм однієї напруги в змінний, струм тієї ж частоти, але іншої напруги.	за функцією: силовий, вимірю­вальний трансформатор; за призначенням: трансформа­тор, що підвищує, знижує; за кількістю фаз: однофазний, трифазний; за кількістю обмоток: 2х-обвитковий. 3-обвитковий,багатообвитковий
1	2	3
Електропривод	Електромеханічний пристрій, призначений для приведення в рух робочих органів машин і управління їх технологічними процесами, та складається 3 пе­редавального, електрорухового, перетворювального і управляю­чого пристроїв.	за особливостями виконання: регульовані, нерегульовані; за виглядом: групові, індивіду­альні (однорухові, багаторухові) та ін.
Методи навчання	Впорядкована, взаємозв'язана діяльність викладача та учнів, спрямована на рішення задач освіти.		- та джерелом знань: словесні (розповідь, пояснення, лекція, бесіда, дискусія); - наочні (демонстрація, ілюстрація); - практичні (вправа, лабораторна робота);
Наука	Форма суспільної свідомості, яка представляє систему впорядкова­них знань, що історично склалася, при цьому істинність знань пере­віряється і постійно уточнюється в ході суспільної практики.		- філософія, електротехніка, ра­діотехніка, методика професій­ного навчання, математика та ін.

Між змістом і обсягом поняття працює закон зворотного відношен­ня: якщо обсяг одного поняття містить у собі обсяг іншого поняття, то зміст першого поняття є частиною змісту другого.

Обсяг поняття «електричні машини» містить у собі ряд понять, у тому числі й поняття «синхронні машини» разом з його власним обсягом: синхронний двигун, синхронний генератор, синхронний компенсатор. У той же час, зміст поняття «Синхронні машини» стає зрозумілим тільки тоді, коли є уявлення взагалі про електричні машини й ознаки, що від­різняють їх від інших пристроїв. Тому визначення синхронних машин починається із вказівки на весь клас пристроїв, до якого вони відносять­ся, після чого треба перерахування їхні відмінні ознаки: «Синхронні ма­шини - електричні машини, частота обертання ротора яких дорівнює частоті обертання магнітного поля статора». Таким чином, зміст понят­тя «Синхронні машини» включає зміст поняття «Електричні машини».

Обсяги поняті) можуть співвідноситися по-різному, І залежно від цього поняття можна віднести до зрівняних або незрівняних. Зрівняними назива­ються поняття, в змісті яких є деякі загальні ознаки. Предмети таких понять належать до визначеної, об'єднуючої їх області дійсності, наприклад, дви­гун і генератор. Незрівняними називаються такі поняття, в змісті яких немає загальних ознак. Предмети таких понять відносяться до різних областей об'єктивної дійсності, наприклад, момент на валу і трансформатор. Таким чином, різні види відносин можна встанови пі лише між порівнянними по­няттями, які, у свою чергу, діляться на сумісні і несумісні. Сумісні поняття поділяються на ті, що знаходяться у відношенні рівнозначності, перетину, підпорядкування чи супідрядності. Несумісні поняття можуть бути пред­ставлені такими типами відношень, як протилежність чи суперечність.