Історична роль римського права та його значення для сучасного юриста
Після падіння Римської імперії в 476 р. римське приватне пра-во продовжувало існувати і навіть розвиватися в його східній час-тині — Візантії. Саме там була зроблена спроба врятувати рабо-власницький спосіб виробництва шляхом кодифікації римського права, що була вжита імператором Юстініаном. Однак невмолиме колесо історії остаточно розвалило колись могутню рабовласниць-ку імперію Стародавнього Риму. З її падінням для римського пра-ва настала епоха забуття. На тривалий час воно ніби зникло. Його перестають вивчати, губляться нечисленні записи. Здавалось, ос-таточна загибель і втрата неминучі. Проте римське право продов-жувало жити у свідомості римського народу, підкореного варва-рами. Поступово його починають застосовувати у відносинах між римським населенням, а потім і вивчати.
Однак римське приватне право було правом рабовласницького суспільства, основою якого був рабовласницький спосіб виробни-цтва. Його правові інститути треба було переробити з урахуванням потреб нового економічного ладу, що зароджувався. Рецепції, рим-ського приватного права значною мірою сприяли абстрактний ха-рактер, відмежування від основи, що його породила, здатність приживатися в будь-яких економічних умовах. Головний інтерес римлян був спрямований на розвиток і визначення тих відносин, які є абстрактними відносинами приватної власності.
Ці якості дозволили римському приватному праву стати чин-ним загальним правом ряду європейських держав.
Отже, високий ступінь опрацювання основних інститутів, їх аб-страктний характер та багато інших позитивних якостей дозволи-ли римському приватному праву «підкорити» Європу втретє.
Найширше рецепіювалося саме римське приватне право, а рим-ське публічне право такого поширення не набуло. Цивільний ко-декс Наполеона, Німецьке цивільне уложення, нове цивільне зако-нодавство інших європейських держав розроблялися та приймали-ся на основі ідей, поглядів, конструкцій і положень римського при-ватного права. Всі інститути нового цивільного законодавства бу-ли пронизані духом римського приватного права, його принципи, багато понять покладені в основу цього законодавства і цим самим визнавалися інтернаціональними.
Рецепійоване римське приватне право було чинним тривалий час в багатьох країнах Європи як загальне. Воно залишило гли-бокий слід в правосвідомості, цивільному законодавстві та в на-уці цивільного права. Його покладено в основу сучасного цивіль-ного законодавства багатьох країн, і знати його необхідно вже хоча б тому, що без цього важко осягнути сутність сучасних ін-ститутів цивільного права. До того ж, римську юриспруденцію відзначає висока техніка правотворчості, вміння аналізувати кон-кретні правовідносини, добре аргументувати свої висновки. Фор-мулювання правових ідей римськими юристами відзначаються чіт-кістю, лаконізмом, глибиною змісту, витонченістю форми. Ці ідеї є взірцем для сучасних юристів. Такої ж характеристики заслуго-вують і преторські едикти.
Сучасна юриспруденція має керуватися висловом відомого німецького мислителя XIX ст. Р. Ієрінга: «Через римське право — далі, випереджаючи його». Засвоївши те, що було створено по-передниками, сучасні юристи повинні систематично працювати над правовими проблемами, які не можна вирішити раз і назавж-ди. Нові умови постійно висувають нові завдання, які має роз-в'язувати юриспруденція. Її найвищим покликанням, обов'язком перед народом є висвітлення змін історичних умов і тих проб-лем, що виникають у зв'язку з цими змінами. Бути попереду на-роду, вказувати йому шлях, скеровувати правосвідомість у на-прямі гуманізму і справедливості в людських відносинах — най-важливіший обов'язок юриспруденції.